Постанова № 74086854, 16.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/2349/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 травня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Куштана Б.П., Мацунича М.В.,

за участі секретаря - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Виноградівського районного суду від 20 грудня 2017 року (суддя Бак М.Д.) у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі: Банк) звернулося в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що згідно договору б/н від 24.04.2008 ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є позивач) надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500,00 грн. (у подальшому збільшений до 4000,00 грн.) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Згідно п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг» Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписанням цього договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Позичальник не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, унаслідок чого в неї перед Банком утворилася заборгованість станом на 03.07.2017 у розмірі 12518,64 грн., з яких: 1067,17 грн. - за кредитом; 4262,41 грн. - за відсотками; 6116,74 грн. - пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг»: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 572,32 грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на дані обставини Банк просив стягнути з відповідача 12518,64 грн.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду від 20.12.2017 у задоволенні позову Банку відмовлено.

На це рішення подав апеляційну скаргу Банк. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позов Банку задовольнити.

Доводи апеляційної скарги Банку зводяться до того, що договір приєднання між сторонами є укладеним та чинним; відповідач факт укладення договору та отримання кредиту не заперечував; зобов'язання не виконано позичальником належним чином; боржником кошти не повернуті; відповідач активно користувався карткою, здійснював зняття кредитних коштів та погашав заборгованість; на вимогу відповідача картка перевипускалась; останнє погашення коштів здійснено 12.07.2016 у сумі 710 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явилась повторно. До апеляційного суду повернулась судова повістка з відміткою поштового відділення «нет дома» (а.с. 121-122).

Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Банку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банком не доведено обставин щодо укладення між сторонами кредитного договору, який є договором приєднання, не надано документів, які є складовими договору, не доведено наявність заборгованості.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Встановлено та вбачається із матеріалів справи, що між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н від 24.04.2008, шляхом приєднання (ч.1 ст.634 ЦК України), згідно умов якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500,00 грн. (у подальшому ліміт збільшувався до 4000,00 грн. (а.с.116) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Свою згоду ОСОБА_1 висловила у власноручно підписаній заяві про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг». Відповідач погодився із тим, що підписана нею заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг (а.с.9-10, 114-115).

Таким чином, місцевий суд дійшов помилкового висновку про недоведеність факту укладення договору приєднання між сторонами.

Згідно п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг» Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписанням цього договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Відповідно до п.1.1.3.2.4 «Умов і правил надання банківських послуг» Банк має право змінювати Тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміну розміру наданого кредитного ліміту, зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно п.1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредитного ліміту Банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням Банку і без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно п. 1.1.7.11 «Умов і правил надання банківських послуг» договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк.

Пунктом 1.1.2.1.6 «Умов і правил надання банківських послуг» передбачено, що у разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку, позичальник зобов'язаний звернутися до Банку для розірвання договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, наданих власнику і його довіреним особам. Уразі незгоди зі списанням коштів з картрахунка інформувати (також письмово, якщо вирішення питання передбачає таку необхідність) Банк про це протягом тридцяти п'яти днів з моменту списання.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.12 «Умов і правил надання банківських послуг» після настання зазначеного на картці останнього місяця терміну її дії Банком випускається картка на новий термін, за що клієнтом вноситься плата згідно діючих тарифів. Термін дії картки не підлягає продовженню Банком в разі надання клієнтом до початку останнього місяця дії картки письмової заяви про закриття рахунку, за умови відсутності простроченої заборгованості клієнта перед банком за відповідним рахунком. Закінчення терміну дії картки, її втрата або пошкодження не спричиняє припинення договірних відносин між банком і клієнтом та /або закриття пов'язаного з нею поточного рахунку клієнта.

Відповідач не подавав до Банку заяви про розірвання договору стосовно незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку чи письмової заяви про закриття рахунку.

Встановлено, що термін дії картки № НОМЕР_2 відкритої 24.04.2008 закінчився 30.04.2012, після чого відповідачу випускалася картка № НОМЕР_3 на новий термін - до 31.08.2016 (а.с. 91).

ОСОБА_1 активно користувалась карткою, здійснювала зняття кредитних коштів та вносила кошти на погашення заборгованості, що стверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку ОСОБА_1 (а.с.6-8, 94-100), однак останнє погашення коштів здійснено 12.07.2016 (а.с. 7 зворот).

Оскільки позичальник не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, Банк нарахував їй заборгованість станом на 03.07.2017 у розмірі 12518,64 грн., з яких: 1067,17 грн. - за кредитом; 4262,41 грн. - за відсотками; 6116,74 грн. - пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг»: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 572,32 грн. - штраф (процентна складова).

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 ЦК України).

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що за змістом частини третьої статті 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти учасникам справи у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Встановлено, що у справі, яка розглядається, розмір неустойки в сумі 6116,74 грн. значно перевищує розмір збитків Банку. Зважаючи на те, що відповідач, користуючись карткою, періодичну здійснювала погашення боргу, розмір нарахованої пені значно більший від розміру боргу (за тілом та відсотками), колегія суддів вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норму ч.3 ст.551 ЦК України, зменшивши розмір пені до суми 2664,79 грн. (1/2 від розміру боргу за тілом та відсотками).

Пунктом 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.

Згідно долученої позивачем довідки про умови кредитування (а.с. 10) розмір штрафу становить 250 грн. + 5% від суми позову. Позивач нарахував процентну складову штрафу в розмірі 572,32 грн. виходячи із суми позову (1067,17 + 4262,41 + 6116,74 грн. * 5% = 572,32 грн.), однак у розрахунку помилково зазначив суму штрафу (фіксовану частину) в розмірі 500 грн., замість узгодженої сторонами в сумі 250 грн.

Таким чином, розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь банку, станом на 03.07.2017 складає 8816,69 грн., з яких: 1067,17 грн. - за кредитом; 4262,41 грн. - за відсотками; 2664,79 грн. - пеня; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 572,32 грн. - штраф (процентна складова).

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, через невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, слід скасувати з підстав, передбачених п.п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У разі якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 17.10.2014, № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

При пред'явленні позову банком сплачено 1600 грн. судового збору, а за подачу апеляційної скарги - 2400 грн. Отже, розмір судових витрат слід визначити пропорційно розміру задоволених позовних вимог (98%) у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, а саме - 3920,00 грн., з яких 1568,00 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції та 2352,00 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ст. 381, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Виноградівського районного суду від 20 грудня 2017 року- скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_4 АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 квітня 2008 року у розмірі 8816,69 грн., з яких: 1067,17 грн. - за кредитом; 4262,41 грн. - за відсотками; 2664,79 грн. - пеня; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 572,32 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 3920,00 грн. у відшкодування судових витрат, з яких 1568,00 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції та 2352,00 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 травня 2018 року.

Головуюча:

Судді: