Рішення № 74086435, 16.05.2018, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/292/18

Провадження № 2/304/175/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання – Соханич Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/292/18 за позовом ОСОБА_1 до Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 21 жовтня 2004 року померла його бабуся ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку з господарськими будовами та спорудами № 33 в с. Мокра Перечинського району Закарпатської області. Оскільки він фактом спільного проживання з бабусею одноосібно прийняв спадщину (донька спадкодавця (його мати) померла ще у 1978 році), однак нотаріусом в оформленні такої йому було відмовлено за відсутності правовстановлюючого документа на спадковий будинок, тому просить позов задовольнити.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, однак подав заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги задовольнити та не стягувати з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Представник Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області як відповідача у судове засідання також не з’явився, подав заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі та не заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 03 червня 1978 року померла матір позивача ОСОБА_3, а 21 жовтня 2004 року його бабуся – ОСОБА_2 (а. с. 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11).

Також встановлено, що згідно довідок виконавчого комітету Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області ОСОБА_2, яка померла 21 жовтня 2004 року, була головою домогосподарства № 33 в с. Мокра Перечинського району Закарпатської області, де на момент смерті останньої був зареєстрований її внук ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12, 13).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 51549124 від 12 квітня 2018 року спадкова справа стосовно спадкодавця ОСОБА_2, яка померла 21 жовтня 2004 року, відсутня (а. с. 33-34).

Разом з цим, відповідно до повідомлення Перечинської державної нотаріальної контори за вих. № 21/01-16 від 23 лютого 2018 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у оформленні спадщини за спадкодавцем ОСОБА_2, яка померла 21 жовтня 2004 року, оскільки документ, що посвідчує право власності на житловий будинок № 33 в с.Мокра Перечинського району, відсутній (а. с. 14).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1266 цього Кодексу внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Як роз’яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із бабусею на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не відмовився від неї, а інших спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2, не встановлено (а. с. 13, 33-34), відтак позивач як спадкоємець за правом представлення прийняв таку одноосібно. Оскільки у нього існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тому суд, використовуючи винятковий спосіб їх захисту – визнання права власності на спадкове майно, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що згідно квитанції № НОМЕР_1 від 13 березня 2018 року позивачем ОСОБА_1 сплачено 704,80 грн. судового збору (а. с. 1).

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вбачається з поданої позивачем заяви, останній, з врахуванням принципу диспозитивності, просить не стягувати з відповідача понесені ним судові витрати, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що оскільки таке його волевиявлення не суперечить вимогам закону та не порушує права відповідача, тому судовий збір у розмірі 704,80 грн. стягненню з Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 331, 1216-1218, 1261, 1266, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-83, 206 ч. 4, 258-259, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 (89230, Закарпатська область, Перечинський район, с. Мокра, № 33; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області (89230, Закарпатська область, Перечинський район, с. Порошково, вул. Центральна, № 74; код ЄДРПОУ 04351207) про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом — задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за законом за спадкодавцем ОСОБА_2, яка померла 21 жовтня 2004 року, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 33 в с. Мокра Перечинського району Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: ОСОБА_4