Рішення № 74083798, 15.05.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23264/17

провадження № 2-а/753/159/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2018 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 р. ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - ГУ ПФУ України в м. Києві, відповідач) про визнання протиправними дій щодо обмеження максимального розміру його пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, виплачувати в подальшому пенсію без обмеження її максимального розміру та виплатити недоплачену частину основного розміру пенсії з 01.01.2017.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходив військову службу та звільнений з військової служби в запас. З 31.01.2004 він отримує пенсію та перебуває на обліку в ГУ ПФУ України в м. Києві. 06.12.2017 він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру, проте листом за № 30884/03/Г-3791 відповідач відмовив у задоволенні його заяви.

Позивач вважає дії відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру його пенсії протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, посилаючись на норми статей 19, 22, 46 Конституції України, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Відповідач надав відзив на позов, у якому виклав заперечення проти позову. Заперечення відповідача обґрунтовані такими обставинами.

ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». У зв'язку з набуттям чинності постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, наданої уповноваженим структурним підрозділом Адміністрації Державної прикордонної служби України відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача. Після перерахунку розмір пенсії позивача склав 19 101,99 грн., однак виплата була обмежена у відповідності з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Абзацом 2 Перехідних положень цього Закону також встановлено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом, виплата пенсії здійснюється без застосування положень ч. 2, 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Окрім того ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» також передбачено тимчасове обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Що стосується рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, то вказаним рішенням визнано неконституційними положення щодо тимчасового обмеження максимального розміру пенсій за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, а Закон № 5130 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» (в редакції від 06.12.2016) продовжує обмеження до 31.12.2017. Відтак дії органів Пенсійного фонду України є правомірними.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 «Питання грошового забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення на посаді, яку позивач обіймав до звільнення з військової служби, наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, відповідач провів перерахунок пенсії позивача.

Після перерахунку розмір пенсії позивача склав 19 101,99 грн., проте відповідач обмежив розмір його пенсії сумою в 11 578,97 грн., що відповідає розміру пенсійної виплати за вересень 2011 р.

06.12.2017позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив провести перерахунок пенсії з січня 2017 р. та виплачувати пенсію без обмеження її максимального розміру.

За результатами розгляду цієї заяви листом від 11.12.2017 № 30884/03/Г-3791 відповідач повідомив позивача про те, що підстав для перерахунку його пенсії немає посилаючись на зазначені вище обставини.

Даючи оцінку правомірності дій відповідача щодо обмеження розміру призначеної позивачу пенсійної виплати, суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII) частину п'яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Згіднопідпункту 3 пункту 1 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей" від 12.04.2016 № 1080-VIII статтю 43 Закону № 2262 після частини третьої доповнено двома новими частинами, у зв'язку з чим частина п'ята цієї статті стала частиною сьомою без змін у змісті.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), відповідно до статті 10 якого дію обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовцям продовжено до 31.12.2017.

Водночас 20.12.2016 Конституційний Суд України прийняв рішення № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Вказаним рішенням Конституційний Суд України визначив, що визнані неконституційними положення законів не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення рішення.

Приймаючи рішення щодо неконституційності обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовцям Конституційний Суд України зазначив, зокрема, таке.

Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію (стаття 1, частина перша статті 2 Конституції України).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п'ята статті 17 Основного Закону України).

Забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей закріплено у частині п'ятій статті 17 розділу I "Загальні засади" Конституції України, який визначає такі основи конституційного ладу в Україні, як, зокрема, суверенітет, територіальна цілісність та недоторканність України, захист яких покладається на Збройні Сили України та інші військові формування.

Відповідно до статті 156 Основного Закону України законопроект про внесення змін до розділу I "Загальні засади" подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.

Особлива конституційна процедура внесення змін до розділу I "Загальні засади" Конституції України обумовлена специфікою предмета його регулювання - основи конституційного ладу в Україні - зокрема необхідністю забезпечення національної безпеки і оборони України, потребами захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України як суверенної й незалежної, демократичної, соціальної та правової держави.

Зазначене є підставою для висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України).

Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Конституційний Суд України вважає, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

В іншому рішенні Конституційного Суду України, а саме: № 4-РП/2016 від 08.06.2016, зазначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України).

У вищевказаному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).

Відповідно до положень статей 151-2, 152 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У зв'язку із наведеним суд дійшов висновку, що застосування відповідачем положень частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Законів № 911-VIII, № 1774-VIII є порушенням конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України і не відповідає тлумаченню, яке надається в рішеннях Конституційного Суду України.

Відтак з огляду на встановлену Конституційним Судом України неконституційність законодавчих змін щодо обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суд вважає, що відповідач, обмежуючи позивачу максимальний розмір пенсії, діяв не у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України.

Враховуючи, що відповідно до положень частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, вимоги позивача за період з 01.01. по 30.05.2017 залишені без розгляду, а відтак суд вбачає підстави для поновлення порушених прав позивача лише з 31.05.2017 у спосіб, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 5 цього Кодексу, - шляхом визнання бездіяльності відповідача протиправною, зобов'язання не обмежувати максимальний розмір пенсії позивача та виплатити різницю, яка утворилась внаслідок недоплати пенсії з вказаної дати.

Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, суд відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодовує позивачу сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 262, 242, 243, 244, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_2, призначеної на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не обмежувати максимальний розмір пенсії ОСОБА_2, призначеної на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та виплатити частину пенсії (різницю), недоплачену за період з 31 травня 2017 року внаслідок неправомірного застосування положень частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Законів № 911-VIII, № 1774-VIII.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 гривень.

Позивач: ОСОБА_2; ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; рнокпп НОМЕР_1.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві; місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР 22869069.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя:

Повне рішення складене 15 травня 2018 р.