Ухвала суду № 74083568, 18.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/308/18 Справа № 707/3117/16-к Категорія: ч.1 ст.125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

потерпілої ОСОБА_9

законного представника обвинуваченої

ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 10 січня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружену, маючу на утриманні малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_4, та ІНФОРМАЦІЯ_5, не працюючу, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 та області, та проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 та області, раніше не судиму,

визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено їй покарання у виді ста п’ятдесяти годин громадських робіт. Вирішено застосувати до ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем її проживання. Вирішено долю речових доказів у відповідності до ст. 100 КПК України,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_7 визнана винною та засуджена за те, що 07.09.2016 близько 11 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в приміщенні сільської ради, що розташована за адресою: с. Сагунівка, по вул. Л. Українки, 77/4, Черкаського району, Черкаської області, на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_9 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, схопила за одяг в області грудної клітки та нанесла один удар лівою ногою в область правої гомілки, чим спричинила останній наступні тілесні ушкодження: у вигляді садна правої молочної залози, забій з набряком, крововиливом та саднами правої гомілки, які згідно висновку експерта № 02-01/2166 від 28.03.2016 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок в частині призначення покарання та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд при призначенні покарання не надав належної оцінки психічному стану обвинуваченої та відносинам її з оточуючим суспільством. Крім того, суд не врахував графік неофіційної роботи ОСОБА_7, яка, відбуваючи покарання у вигляді громадських робіт, може її втратити взагалі.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_8, який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, позицію обвинуваченої ОСОБА_7 та її законного представника – ОСОБА_10, які погодилась з вимогами апеляційної скарги та просили замінити покрайня на більш м’яке у виді штрафу, міркування прокурора Пашковської Ю.П., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, думку потерпілої ОСОБА_9, яка виступила проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 10 січня 2018 року не в повній мірі відповідає вказаним вимогам в частині призначення покарання.

Так, висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні нею злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України відповідає фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням дійсних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально досліджені в судовому засіданні і в їх сукупності та взаємозв'язку дана правильна юридична оцінка.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні інкримінованого їй злочину, її вина повністю доведена доказами, а саме, показаннями потерпілої ОСОБА_9, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, які вони надали у суді першої інстанції, та які узгоджуються із даними протоколів слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, потерпілої ОСОБА_9 від 01.11.2016, з висновками судово-медичної експертизи №02-01/2166 від 01.11.2016, згідно висновку якої у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження: садна правої молочної залози, забій з набряком, крововиливом та саднами правої гомілки, вказані ушкодження могли виникнути за обставин вказаних в протоколах проведення слідчого експерименту від 01.11.2016 року за участю потерпілої та свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11

Вказані докази узгоджуються між собою та в їх сукупності доводять вину ОСОБА_7 у вчиненні злочину за ч.1 ст.125 КК України, а саме, в умисному легкому тілесному ушкодженні.

Таким чином судом першої інстанції обставини кримінального провадження встановлено повно, доведено винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину, дії обвинуваченої кваліфіковано вірно за ч.1 ст.125 КК України, що не оспорюється сторонами кримінального провадження.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи те, що апеляційних скарг на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 10 січня 2018 року в частині доведеності вини обвинуваченої кваліфікації її дій та оскарження фактичних обставин провадження до апеляційного суду не надходило, то й апеляційний перегляд в цій частині колегія суддів не проводить.

Апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 зводиться до незгоди з призначеним судом покаранням та обрання ОСОБА_7 іншого більш м’якого покарання у вигляді штрафу.

У відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Призначаючи покарання, суд не надав належної оцінки тій обставині, що обвинувачена є обмежено осудною особою, яка згідно висновку судово-психіатричного експерта №461 від 07.12.2016 на період часу скоєння інкримінованих їй дій та на теперішній час виявляла та виявляє ознаки легкої розумової відсталості в ступені дебільності з вираженими субкомпенсованими психопатоподібними розладами нестійкого, збудливого типу, що обмежує здатність в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, обмежує її здатність самостійно здійснювати процесуальні права та обов’язки.

Враховуючи психічний стан обвинуваченої, на думку колегії суддів, є недоцільним призначення покарання у вигляді громадських робіт, а тому рішення суду в частині призначення покарання підлягає зміні на інший вид покарання, передбачений санкцією ч.1 ст.125 КК України.

З’ясовуючи в судовому засіданні позицію ОСОБА_7, з приводу вимог апеляційної скарги її захисника, вона пояснила, що працевлаштована неофіційно, має постійний дохід, та наполягала на заміні призначеного судом першої інстанції покарання з громадських робіт на штраф, оскільки не може фізично відбувати громадські роботи, які безпосередньо пов’язані з роботою потерпілої ОСОБА_9, яка є сільським головою.

Колегія суддів, призначаючи покарання обвинуваченій, враховує вимоги ст.65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, даних про особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, характеризується негативно, має двох неповнолітніх дітей, які наданий час не проживають з нею на підставі рішення суду про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, офіційно не працевлаштована, однак, має неофіційний заробіток, враховуючи обставину, що пом’якшує покарання – часткове визнання вини, за наявності обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, а також психічного стану здоров’я обвинуваченої, яка внаслідок свого захворювання може неадекватно поводитись із оточуючими, вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп., який, як встановлено в судовому засіданні апеляційної інстанції, обвинувачена має можливість сплатити.

З урахуванням наведених обставин, вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 10 січня 2018 року підлягає зміні в частині призначеного покарання з громадських робіт на штраф в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407,408,409,414,419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 – задовольнити.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 10 січня 2018 року відносно ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання, пом’якшивши його.

Вважати ОСОБА_7 засудженою до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

Головуючий :

Судді :