Постанова № 74083485, 17.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області у складі :

головуючого - Григоренка М.П.,

суддів : Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання - Шептицька С.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Консалт АВ», розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Консалт АВ» на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2017 року в справі № 562/2819/16-ц за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Консалт АВ» про визнання договорів оренди недійсними та скасування їх державної реєстрації, ухваленого під головуванням судді Шуляка А.С., об 12 год. 30 хв. в приміщенні Здолбунівського районного суду Рівненської області,

В С Т А Н О В И В :

24 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася в Здолбунівський районний суд Рівненської області з позовною заявою, в якій вказувала, що їй на праві приватної власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_1, площею 1,82 га; НОМЕР_2, площею 1,83 га; НОМЕР_2, площею 1,7365 га, які розташовані на території Мізоцької селищної ради.

Проте, вона позбавлена можливості використовувати вказані земельні ділянки на власний розсуд, оскільки 12.09.2016 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ «Агро-Консалт АВ» було зареєстровано право оренди

________________

Провадження № 22-ц/787/534/2018 Головуючий у 1 інстанції : Шуляк А.С. Доповідач : Григоренко М.П.

вищевказаних земельних ділянок, на підставі нібито укладених із нею 02 вересня 2016 року договорів оренди, які вона фактично не підписувала, а також не уповноважувала будь-кого підписувати ці договори від свого імені, у зв'язку із чим просила визнати недійними ці договори та скасувати їх державну реєстрацію.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 - задоволено повністю.

Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 з кадастровими номерами: НОМЕР_1 площею 1,82 га; НОМЕР_2 площею 1,83 га; НОМЕР_2 площею 1,7365 га, розташовані на території Мізоцької селищної ради, укладені між останньою та ТОВ «Агро-Консалт АВ» 02 вересня 2016 року і зареєстровані 12 вересня 2016 року КП «Здолбунівське реєстраційне бюро», номер запису про право (в державному реєстрі прав): 16396272; 16398054; 16399841, а також скасовано державну реєстрацію права оренди вищевказаних земельних ділянок за «Агро-Консалт АВ», яка була здійснена на підставі вказаних договорів.

Стягнуто з ТзОВ «Агро-Консалт АВ» на користь ОСОБА_1 сплачений нею при подачі позову судовий збір в сумі 1102 грн. 40 коп.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням та вважаючи його незаконним, ТзОВ «Агро-Консалт АВ» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про встановлення відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_1 на укладення із відповідачем договорів оренди земельних ділянок, які належать їй на праві приватної власності, так як це не відповідає фактичним обставинам справи та дослідженим в суді доказам.

В основу оскаржуваного рішення покладено лише покази свідка ОСОБА_2, чоловіка позивачки, але технічний запис допиту цього свідка в матеріалах справи відсутній.

Представник позивача вказував, що договори оренди, які є предметом спору, знаходяться у позивачки і які, після їх державної реєстрації, остання отримала від свого чоловіка, що підтверджено технічним записом судового засідання, але суд першої інстанції безпідставно не взяв цю обставину до уваги.

Позивачем не надано доказів неправомірного використання будь-якими особами її особистих документів, як то звернення до органів поліції з приводу викрадення документів, шахрайства, наявність кримінальних проваджень з даного приводу.

Відповідач отримав від позивача всі копії правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на земельні ділянки, копію паспорта та підписаний договір оренди позивачем. Доводи щодо обставин укладення договору між позивачем та відповідачем підтвердили свідки: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Позивачка отримала кошти згідно договорів оренди, що свідчить про її обізнаність з умовами укладених договорів та про початок їх виконання, що також підтвердили свідки.

Крім того, справу розглянута без участі представника відповідача, незважаючи на те, що останній повідомляв про неможливість прибути у судове засідання через проходження курсу лікування.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до пунктів 8, 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із викладеним апеляційна скарга позивача підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області за правилами Цивільно-процесуального кодексу України, редакція якого чинна з 15 грудня 2017 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В ході апеляційного розгляду представник ТзОВ «Агро-Консалт АВ» ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_7 просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_1, площею 1,82 га; НОМЕР_2, площею 1,83 га; НОМЕР_2, площею 1,7365 га, які розташовані на території Мізоцької селищної ради.

12 вересня 2016 року КП «Здолбунівське реєстраційне бюро» здійснило державну реєстрацію права оренди за ТзОВ «Агро-Консалт АВ» на вищевказані земельні ділянки, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1, на підставі укладених між останньою та «Агро-Консалт АВ» 02 вересня 2016 року договорів оренди, номер запису про право (в державному реєстрі прав): 16396272; 16398054; 16399841.

Повністю задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався положеннями 203, 208, 215, 236, ч.4 ст. 373, 627 ЦК України, ст.125 Земельного кодексу України ст. ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі» та виходив із того, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на спростування тверджень позивача про відсутність її волевиявлення на укладення та підписання з ТзОВ «Агро-Консалт АВ» договорів оренди земельних ділянок, що належать їй на праві приватної власності.

Даний висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам та ґрунтується на законі.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань, які вказані у запереченнях на позов, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Відповідно до положень ст. 78, 81 ЦПК України та ст. 59, 60 ЦПК України, в попередній редакції, яка була чинна на час розгляду справи судом першої інстанції, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 2 та 4 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Статтею 729 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передавати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 зазначеного Закону встановлено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі та, за бажанням однієї зі сторін, може бути посвідчений нотаріально.

З огляду на викладене, в першу чергу основним належним та допустимим доказом факту укладення ОСОБА_1 02 вересня 2016 року із відповідачем договорів оренди земельних ділянок, мають бути самі договори, оформлені в письмовій формі та підписані позивачем, але в матеріалах справи ці договори взагалі відсутні і вони не були надані відповідачем на вимогу суду, з тим, щоб шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи можна було перевірити факт наявності на цьому договорі саме підпису ОСОБА_8, а не будь-якої іншої особи.

В даному випадку, на переконання колегії суддів, саме відповідач мав надати вказані договори, а не позивач, як на цьому безпідставно наполягає сторона відповідача, оскільки саме ТзОВ «Агро-Консалт АВ» має підтвердити факт наявності вільного волевиявлення ОСОБА_1 на укладення цих договорів, так як для доведення факту відсутності свого волевиявлення на укладення правочину стороні достатньо заявити про це, що позивачем і було зроблено.

За відсутністю самого тексту належно оформленого договору з підписами сторін, будь-які інші докази, в тому числі і покази свідків, в даному випадку не можуть мати будь-якого доказово значення, оскільки є другорядними і можуть бути прийняті до уваги лише за наявністю основного допустимого доказу, який прямо передбачено Законом України «Про оренду землі» - письмовий договір.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити вимогам цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Твердження сторони відповідача про те, що оспорювані договори були укладені при безпосередній участі чоловіка позивачки, на увагу не заслуговують, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б вказували на те, що позивач у встановленому порядку уповноважувала свого чоловіка на укладення спірних договорів від свого імені.

Відповідно до положень ст.ст.237,244,245ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Посилання представника відповідача на те, що чоловік позивачки вправі також був підписувати договори оренди землі, оскільки ця земля є спільною сумісною власністю подружжя, також є надуманим, оскільки в такому разі той мав би підписувати ці договори вже від свого імені, а не від імені своєї дружини.

У відповідності до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2017 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Консалт АВ» залишити без задоволення.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, з підстав неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, крім випадків, перелічених у частині 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину, з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18.05.2018 року.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : Н.В. Бондаренко

С.С. Шимків