Рішення № 74083465, 23.04.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/107/18

Справа №754/6041/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до відповідачів про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням № 1185/2189 від 02.03.2017 року КМР надала дозвіл Духовному управлінню мусульман України на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки НОМЕР_1, площею 28 соток під будівництво мечеті. Однак, позивачі вважають відповідне рішення таким, що порушує їх права, оскільки вони позбавлені можливості безперешкодного доступу до своїх ділянок та нерухомого майна - виділена ділянка розташована впритул до фасаду ділянок позивачів. Крім того, на виділеній земельній ділянці знаходяться об'єкти інженерної інфраструктури життєзабезпечення м. Києва, а саме: чотири нитки трубопроводу Ф=1000 мм теплопостачання масивів Троєщина та Воскресенка; газопровід високого тиску Ф=500 мм; дві нитки високовольтного кабелю; кабелі телекомунікаційного зв'язку. Відповідна земельна ділянка накладається на початок вул. Томашевська, при цьому іншого доступу до цієї вулиці не існує. У рішенні відповідача вказана сусідня вул. Нахімова, але проектні та підготовчі роботи ведуться на ділянці по вул. Томашевській. Позивачі вважають дане рішення незаконним, а тому звертаються до суду з даним адміністративним позовом, в якому просять скасувати рішення Київської міської ради від 02.03.2017 року № 1185/2189.

Під час судового розгляду позивачі неодноразово подавали заяви про уточнення позовних вимог, відповідно до яких зазначили, що мінімальна ширина житлової вулиці з тротуаром має складати 7 метрів, але КМР виділила земельну ділянку впритул до існуючих споруд на інших ділянках. Згідно Держаних санітарних правил України мінімальна санітарна відстань між житловими будинками та громадськими спорудами має складати 50 метрів. Однак, будівництво мечеті неможливе без порушення санітарних норм. Крім того, у графічній частині спірного рішення використано фрагмент карти початку 90-х років, при наявності набагато новіших карт, які більш точно зображують відповідну місцевість. Під час переписки з відповідачами, було виявлено, що у період 2011-2013 років було змінено цільове призначення земельних ділянок АДРЕСА_1, які належать позивачам, з житлової забудови на громадську забудову, що суперечить чинному законодавству України. Крім того, у 1990 роках вул. Томашевська та сусідні вулиці в м. Києві були вилученні з Реєстру вулиць міста Києва. На підставі викладеного, позивачі просять скасувати рішення Київської міської ради від 02.03.2017 року № 1185/2189; зарахувати вулицю Томашевську до комунальної власності територіальної громади міста Києва; відновити вулицю Томашевську у всіх реєстрах міста Києва, як житлову вулицю, відповідно до цільового призначення розташованих на ній земельних ділянок; прийняти вулицю Томашевську на баланси комунальних підприємств міста Києва; врахувати наявність житлової вулиці Томашевської при розробці ДПТ «Примрайон Троєщина»; забезпечити одноманітне та безпомилкове написання та відображення вулиці Томашевська у всіх картографічних та друкованих матеріалах, якими користується Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, та які надаються ними стороннім особам; зобов'язати КМДА та КМР відновити віднесення земельних ділянок АДРЕСА_1 до зони житлової забудови.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав позов, просив його задовольнити.

Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача - Київської міської ради - у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав письмові заперечення по справі, в яких зазначив, що єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення КМР. Земельна ділянка, щодо якої рішенням КМР № 1185/2189 від 02.03.2017 року надано дозвіл Духовному управлінню мусульман на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відноситься до земель комунальної власності територіальної громади м. Києва. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача, за наявних у справі матеріалів.

Представник відповідача - Київської міської державної адміністрації - у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення КМР. Земельна ділянка, щодо якої рішенням КМР № 1185/2189 від 02.03.2017 року надано дозвіл Духовному управлінню мусульман на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відноситься до земель комунальної власності територіальної громади м. Києва. Таким чином, КМДА не розпоряджається землями комунальної власності, тому жодних рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Духовному управлінню мусульман орієнтовною площею 0,28 га для будівництва, експлуатації та обслуговування храму не приймала. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача, за наявних у справі матеріалів.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням № 1185/2189 від 02.03.2017 року Київська міська рада надала дозвіл Духовному управлінню мусульман України на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,28 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади м. Києва), адреса земельної ділянки: м. Київ, Деснянський район, вул. Нахімова, в постійне користування для будівництва, експлуатації та обслуговування храму згідно з планом-схемою.

Земельна ділянка площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Томашевська, 11, належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 17.02.2010 року.

Земельна ділянка площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачці ОСОБА_2 (44%) та ОСОБА_4 (56%), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 07.07.2010 року.

Позивачі в позовній заяві зазначають, що відповідне рішення є таким, що порушує їх права, оскільки вони позбавлені можливості безперешкодного доступу до своїх ділянок та нерухомого майна - виділена ділянка розташована впритул до фасаду ділянок позивачів. Крім того, на виділеній земельній ділянці знаходяться об'єкти інженерної інфраструктури життєзабезпечення м. Києва, а саме: чотири нитки трубопроводу Ф=1000 мм теплопостачання масивів Троєщина та Воскресенка; газопровід високого тиску Ф=500 мм; дві нитки високовольтного кабелю; кабелі телекомунікаційного зв'язку. Відповідна земельна ділянка накладається на початок вул. Томашевська, іншого доступу до цієї вулиці не існує. У рішенні відповідача вказана сусідня вул. Нахімова, але проектні та підготовчі роботи ведуться на ділянці по вул. Томашевській.

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктами а, в частини 1 статті 9 ЗК України передбачено, що крім іншого до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною 4 статті 123 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотаннями для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Відповідно до ч 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі статтею 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Як встановлено судом орган місцевого самоврядування, який приймає рішення щодо передачі земельної ділянки у користування, яка є комунальної власністю по місту Києву, є відповідач Київська міська рада.

Однак, відповідач Київська міська рада під час прийняття рішення від 02.03.2017 року № 1185/2189 не врахувала положень чинного законодавства України, яке регулює відповідні правовідносини.

Так, відповідно до п. 3.8 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» при будівництві житлових та громадських будинків в існуючих житлових кварталах необхідно передбачати забезпечення нормальних умов експлуатації існуючої забудови. В цьому разі необхідно використовувати будівельні ділянки мінімальної площі, улаштовувати тимчасові під'їзди і пішохідні дороги, дитячі майданчики і господарські ділянки.

Згідно з п. 5.1.1 ДБН В.2.3-5:2017 «Вулиці та дороги населених пунктів» значення показників основних елементів вулиць і доріг окремо для міських та сільських населених пунктів, а також основні розрахункові їх параметри по групам населених пунктів слід визначати згідно з табл. 5.1 та 5.2 відповідно.

В таблиці 5.1 в категорії місцеві вулиці та дороги (усі групи населених пунктів) зазначено, що мінімальна ширина смуги руху повинна становити 2, 75 м, кількість смуг - 2, мінімальна ширина пішохідної зони, тротуару - 1, 5 м.

Тобто, мінімальна ширина місцевої вулиці з тротуаром повинна становити 7 м (2, 75 + 2, 75 + 1,5 =7).

Відповідно до ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України» та ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» мінімальні санітарні відстані між житловими будинками та громадськими спорудами мають складати 50 метрів.

При прийняті рішення Київською міською радою було включено до складу нової ділянки проїзну частину вул. Томашевської. Окрім того, відповідачем невраховані й інші положення вищевказаних ДБН, оскільки відповідно до графічних карт наданих позивачами та інших документів, які підтверджують розташування земельних ділянок, при розроблені проекту землеустрою та будівництву храму - мечеті неможливо дотриматися норм ДБН.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці (62:022:102к) розташовані об'єкти інженерної інфраструктури життєзабезпечення міста Києва (прилеглих масивів), що також не враховано відповідачем при наданні дозволу.

Як встановлено судом під час розгляду справи та підтверджується пояснювальною запискою № ПЗ-19548 від 27.07.2016 року до проекту рішення Київської міської ради від 02.03.2017 року й листом від 31.08.2017 року № 057023-3-11302/1-8853 (від Департаменту земельних ресурсів) у відповідачів відсутній детальний план, як земельної ділянки, що передається у користування за рішенням КМР, так і земельних ділянок, які належать позивачам. Крім того, Київська міська рада при прийнятті рішення від 02.03.2017 року № 1185/2189 використовувала застарілі графічні карти, які не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється

Судом встановлено, що виходячи з фактичних даних, рішення відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не було прийнято обґрунтовано та добросовісно (відповідно до статті 2 КАСУ), оскільки відповідач не вчинив дій, направлених на перевірку технічної документації щодо її відповідності дійсному стану землекористування, який склався на момент прийняття рішення, а також на дотримання прав та інтересів суміжних землекористувачів; не прийняв до уваги відсутність плану зонування або детального плану території, як виділеної земельної ділянки, так і суміжних ділянок. Крім того, надання відповідного дозволу Духовному управлінню мусульман України позбавить позивачів можливості в повному обсязі здійснювати нерозривну тріаду права власності щодо належних їм земельних ділянок, що є порушенням норм чинного законодавства України.

З вищевикладеного слідує, що позовні вимоги позивачів щодо скасування рішення Київської міської ради № 1185/2189 від 02.03.2017 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з рішенням Київської міської ради від 22.01.2015 року № 34/899 затверджено офіційний довідник «Вулиці міста Києва», відповідно до якого в м. Києві існує вул. Томашевська в Деснянському районі. Підставою внесення відомостей про вул. Томашевську до офіційного довідника є рішення Київської міської ради від 13.10.2009 року № 507/2576, яким відновлено назву цієї вулиці.

Згідно з частинами першою та другою статті 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівний кадастр - державна система зберігання і використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів.

Містобудівний кадастр ведеться з урахуванням даних державного земельного кадастру на державному рівні, на рівні Автономної Республіки Крим, обласному та районному рівнях, рівні обласних центрів та міст обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення.

Містобудівний кадастр ведеться уповноваженими органами містобудування та архітектури, які можуть утворювати для цього служби містобудівного кадастру.

Типове положення про службу містобудівного кадастру затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 30 Положення про містобудівний кадастр, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 559, на міському рівні в систему містобудівного кадастру вводяться відомості, зокрема, про реєстр назв вулиць та інших поіменованих об'єктів місцевості на підставі топографічних планів, офіційних довідників та рішень органів місцевого самоврядування про найменування (перейменування) вулиць та інших поіменованих об'єктів місцевості.

Відповідно до ст. 22, 23 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 559 «Про містобудівний кадастр», рішення Київської міської ради від 24.05.2012 № 588/7925 «Про Службу містобудівного кадастру», рішення Київської міської ради від 20.09.2012 № 70/8354 «Про затвердження Міської цільової програми створення та впровадження Містобудівного кадастру міста Києва на 2013 - 2015 роки», для забезпечення функціонування Містобудівного кадастру міста Києва Київська міська рада прийняла рішення від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві», яким затверджено Положення про реєстр адрес у місті Києві та Положення про реєстр вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві (далі - Положення).

Згідно з п. 1.2 Положення про реєстр адрес у місті Києві, адреса будівлі, споруди, майнового комплексу пов'язана з їх стійким місцем розташування, юридично закріплена і використовується в офіційних документах, міських інформаційних системах реєстрації громадян, суб'єктів господарської діяльності, прав на об'єкти нерухомості та інших системах.

Пунктом 1.4 вказаного положення визначається, що об'єктом нерухомого майна (об'єктом нерухомості) є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівлі, споруди, майнові комплекси), переміщення яких є неможливим без знецінення та зміни їх призначення; об'єктами адресації є усі об'єкти нерухомості (будівлі, споруди, майнові комплекси), земельні ділянки, а також гаражні кооперативи, садівничі (дачні) товариства (кооперативи), комплекси індивідуальної малоповерхової житлової забудови (котеджні містечка); реєстрація адреси - це сукупність дій щодо внесення до Реєстру адрес відомостей з документів, що встановлюють адресу. Реєстрація адреси об'єкта нерухомості супроводжується контролем його місцезнаходження (і за необхідності його відображення).

Згідно з пунктом 3.1 Положення формування, ведення й внесення змін до Реєстру адрес покладається на Службу Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури.

Основу первинного наповнення Реєстру адрес становлять такі переліки та відомості: перелік садівничих, дачних і гаражних кооперативів (товариств), комплекси (квартали) малоповерхової житлової забудови (котеджні містечка) із визначенням меж їх територій (пункт 3.4 Положення).

Після первинного наповнення Реєстр адрес вводиться до промислової експлуатації та постійно чергується й оновлюється, в тому числі в процесі: реєстрації поштових адрес закінчених будівництвом об'єктів (пункт 3.5 Положення).

Відповідно до пункту 3.7 Положення порядок присвоєння та реєстрації будівельних адрес об'єктам нового будівництва, поштових адрес закінченим будівництвом об'єктам; будівлям, спорудам та майновим комплексам, що перебувають в експлуатації, а також зміни адреси (переадресації) у випадках поділу майнового комплексу на окремі частини або виділення із нього окремих будівель та споруд, здійснюється в порядку, передбаченому розділом 4 цього Положення.

Київська міська рада хоча й відновила назву вулиці Томашевська, однак по факту це здійснено в повному обсязі не було, виходячи з наступного.

В супереч зазначеному Положенню, при винесенні спірного рішення відповідач використовував графічні зображення місцевості (топографічну карту), які не відповідають реальному стану речей, оскільки, враховуючи надані позивачами графічні зображення та карти, на яких зображені земельні ділянки, що перебувають в їх власності, відповідач КМР використала застарілі зображення, на яких відсутні деякі забудови.

Київська міська рада при прийнятті рішення від 02.03.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, вказала адресу ділянки: м. Київ, район Деснянський, вул. Нахімова, однак на графічних зображеннях зазначено, що відповідна ділянка розташована по вул. Томашевській.

Згідно з листом КК «Київавтодор» від 30.08.2013 року № 01-44/403 вулиці Томашевська та Мостищанська на балансі підприємств, які входять до складу КК «Київавтодор» не знаходяться, тому план-схема даних вулиць в корпорації відсутня.

Відповідно до листів № 006-2118 від 28.10.2013 року (від КМДА), № 2246/02.3/13 від 10.12.2013 року (від КП «Київміськсвітло» щодо балансоутримувача КП «ШЕУ Деснянського району»), № 01-44/641 від 12.12.2013 року (від КК «Київавтодор»), № 043-1115 від 12.12.2013 року (від КП «Київблагоустрій»), № 148-03/01-4434 від 16.12.2013 року (від КП «Київзеленбуд»), № 306/10-17 від 04.02.2014 року (від КП «Київміськсвітло») вулиці Томашевська та Мостищанська не перебувають на балансі жодного вищевказаного комунального підприємства.

Разом з тим, з листа Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.09.2013 року № 102/04/41-6437 вбачається, що у Деснянської РДА відсутня інформація щодо розташування вулиць Томашевської та Мостищанської, а тому відсутня і план-схема.

З викладеного вище слідує, що саме бездіяльність відповідачів щодо належного відновлення вул. Томашевської в м. Києві, відсутність план-схем розташування вулиці Томашевської в м. Києві та не перебування відповідної вулиці на утриманні більшості комунальних підприємств міста, призвело до того, що зазначена вулиця не міститься в деяких реєстрах вулиць та непозначена на деяких картах м. Києва (або відсутня забудова на земельних ділянках). Відповідні обставини призвели до того, що відповідачі не маючи достатньої інформації щодо земельних ділянок АДРЕСА_1 та не приділяючи належної уваги вулиці, яка повинна відноситися до комунальної власності територіальної громади міста Києва та утримуватися останньою належним чином у відповідності до чинного законодавства України, допустили порушення прав позивачів, як власників.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивачів в частині зобов'язання відповідачів у межах наданих повноважень вчинити дії для зарахування вулиці Томашевської у м. Києві до комунальної власності територіальної громади м. Києва, відновити вулицю Томашевську у м. Києві у всіх реєстрах міста Києва та прийняти вулицю Томашевську у м. Києві на баланси всіх комунальних підприємств м. Києва, з метою забезпечення безперешкодного, належного користування позивачами своїми земельними ділянками по вул. Томашевській, 11 й 13 у м. Києві та недопустимість порушення їх прав в майбутньому.

Що стосується позовних вимог позивачів щодо врахування відповідачами наявності житлової вулиці Томашевської при розробці ДПТ «Примрайон Троєщина» та забезпечення одноманітного та безпомилкового написання та відображення вулиці Томашевська у всіх картографічних та друкованих матеріалах, якими користується Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, та які надаються ними стороннім особам, то суд відмовляє у відповідних вимогах, оскільки відповідні зобов'язання не входять до повноважень відповідачів та не можуть бути ними реально виконані, доказів про протилежне позивачами надано не було.

Що стосується вимог позивачів щодо зобов'язання КМДА та КМР відновити віднесення земельних ділянок АДРЕСА_1 до зони житлової забудови, то суд дійшов наступного.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів від 18.01.2018 року № 057023-1100 рішень про зміну цільового призначення земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_1 площею 0,06 га та 11 площею 0,06 га, Київська міська рада не приймала.

Листи, на які посилаються позивачі, як на доказ про зміну цільового призначення, а саме від 29.08.2017 року № 057023-15083 та від 12.07.2017 року № 057023-12036, суд не бере до уваги та вважає їх помилковими в цій частині, оскільки листом, який був датований пізніше, спростовуються відповідні твердження.

Враховуючи, що відповідна позовна вимога є необґрунтованою, суд відмовляє в її задоволенні.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені вони): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 7 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 4 статті 74 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.

Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушення.

Аналізуючи наведені норми Кодексу адміністративного судочинства України суд вбачає, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв'язку умови порушення її прав.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

При цьому, суд дійшов висновку про те, що позивачами надано докази, що свідчать про наявність порушень їх прав з боку відповідачів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачами надано належні та допустимі докази на спростування обґрунтованості та законності рішення Київської міської ради, а тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 частково підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 8, 9, 19, 77, 241-247 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Київської міської ради № 1185/2189 від 02.03.2017 року "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою для будівництва мечеті".

Зобов'язати Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію у межах наданих повноважень вчинити дії для зарахування вулиці Томашевської у м. Києві до комунальної власності територіальної громади м. Києва, відновити вулицю Томашевську у м. Києві у всіх реєстрах міста Києва; прийняти вулицю Томашевську у м. Києві на баланси всіх комунальних підприємств м. Києва.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Повний текст рішення був виготовлений 02 травня 2018 року.

Головуючий: