Ухвала суду № 74083062, 10.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/11306/14-к Номер провадження 11-кп/786/27/18Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Гонтар А.А.

суддів: Герасименко В.М., Корсун О.М.

з секретарем судового засідання Шевченко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120141702600000318 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_4

за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року

за участі

прокурора Зарецької Ю.В.

потерпілої ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6

законного представника ОСОБА_7

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини справи

Цим вироком

ОСОБА_2 засуджено:

-за ч.2 ст.187 КК України на вісім років позбавлення волі;

-за ч.4 ст.187 КК України на тринадцять років позбавлення волі;

-за ч.3 ст.289 КК України на дев’ять років позбавлення волі без конфіскації майна;

-за ч.2 ст.15, пунктами 6, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.68 КК України на десять років позбавлення волі;

-за пунктами 6, 7, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України на тринадцять років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді тринадцяти років позбавлення волі без конфіскації майна;

ОСОБА_3 засуджено:

-за ч.2 ст.187 КК України на вісім років позбавлення волі;

-за ч.4 ст.187 КК України на тринадцять років позбавлення волі;

-за ч.3 ст.289 КК України на дев’ять років позбавлення волі без конфіскації майна;

-за ч.2 ст.15, пунктами 6, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.68 КК України на десять років позбавлення волі;

-за пунктами 6, 7, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України на тринадцять років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді тринадцяти років позбавлення волі без конфіскації майна.

Вироком суду першої інстанції встановлено, що

1. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи неповнолітніми, 12 квітня 2014 року близько о 01:00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп‘яніння в м. Миргород Полтавської області, за попередньою змовою між собою групою осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи із прямим умислом, направленим на умисне вбивство потерпілого гр. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, переслідуючи хуліганський мотив, по вул. Комарова поблизу домоволодіння № 4 м. Миргород, з метою позбавити життя потерпілого, вчинили бійку із гр. ОСОБА_9, у ході якої підсудний ОСОБА_2 спочатку, кухонним ножем спричинив різану рану на передній поверхні шиї, а потім, ударом ногою в область голови - збив потерпілого на землю, після чого підсудний ОСОБА_3 наніс удари ногами по різним частинам тіла потерпілого, чим заподіяли потерпілому згідно висновку судово-медичної експертизи № 99 від 08.07.2014 року, тілесні ушкодження у вигляді : синців розташованих на тильній поверхні лівої кисті, в проекції 2-ї п»ясної кістки, з розповсюдженням на тил проксимальної фаланги 2 та 3 пальців кисті; на внутрішній поверхні середньо-нижньої третини правого передпліччя; на тилі правого променево-п‘ясткового суглобу; на тилі правої кисті, в проекції 4 п’ясної кістки, саден розташованих на тилі лівої кисті біля основи 2 пальця, на тилі дистальної фаланги 3 пальця правої кисті, на тилі проксимальної фаланги 3 пальця лівої кисті, на тилі правої кисті біля основи 2 пальця, на тилі правої кисті в проекції 4 п’ясної кістки; в ділянці проекції копчика; на зовнішній поверхні лівого стегна, які утворилися від дії тупих предметів, з силою достатньою для їх утворення, в указаний у постанові строк і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після чого, підсудний ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на вбивство потерпілого, каменем, який знайшов на місці бійки, завдав кілька ударів в голову потерпілого, чим заподіяли потерпілому згідно висновку судово-медичної експертизи № 99 від 08.07.2014 року, тілесні ушкодження у вигляді : багато уламкового перелому кісток склепіння та основи черепу; крововиливів у м»які тканини голови тім‘яної ділянки зліва, тім‘яно-потиличної ділянки зліва, лобної ділянки зліва та справа та у м‘яку мозкову оболонку по всій конвекситальній поверхні; забою речовини головного мозку лобно-скроневої ділянки справа та лобно-скроневої ділянки зліва; перелом під»язикової кістки з крововиливами у м»які тканини шиї, перелом кісток носа, лівої та правої скулових кісток та орбіт; рани розташовані в надбрівній ділянці справа; в надбрівній ділянці зліва, з розповсюдженням на ліву брову та верхню повіку ока, доходячи до внутрішнього кута ока; в суглобовій ділянці справа, з розповсюдженням на щоку; в ділянці підборіддя справа ( в проекції тіла нижньої щелепи ), дві; в тім‘яній ділянці зліва; в тім‘яно-потиличній ділянці зліва; на передній поверхні шиї, у верхній третині, вище рівня щитовидного хряща; синці розташовані на нижній повіці лівого ока; навколо правого ока; на передній поверхні шиї, більше справа, у середній третині; на боковій поверхні шиї справа у верхній третині; садна розташовані майже по всій правій половині обличчя ( лобна ділянка, скулова, щока, ділянка проекції гілки нижньої щелепи ), які утворилися від дії тупих предметів, з силою достатньою для їх утворення, в указаний у постанові строк і по ступеню тяжкості, у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, який від отриманих травм помер на місці.

Після чого підсудні, з метою доведення свого спільного злочинного умислу до кінця, з метою приховання злочину, відтягли труп потерпілого гр. ОСОБА_9 до сусіднього домоволодіння по вул. Комарова, 3 в м. Миргород, належного гр. ОСОБА_10.

2. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи неповнолітніми, 12 квітня 2014 року близько о 01:00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп‘яніння в м. Миргород Полтавської області, за попередньою змовою між собою групою осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи із прямим умислом, з метою заволодіння чужими коштами та майном шляхом умисного вбивства, здійснили розбійний напад на потерпілого гр. ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, в ході якого, реалізовуючи свій умисел, по вул. Довге Озеро, 26 м. Миргород, вчинили бійку із потерпілим, у ході якої підсудний ОСОБА_2 штовхнув потерпілого на землю, після чого обоє підсудних спільно нанесли йому не менше 2-х ударів ногами в область голови.

В послідуючому підсудний ОСОБА_3 каменем, який знайшов на місці бійки, завдав не менше двох ударів в область голови потерпілого, чим заподіяли останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 98 від 08.07.2014 року, тілесні ушкодження у вигляді : синців розташованих на тильній поверхні правої кисті (3); на тильній поверхні лівої кисті (2); на лівій щоці, що по ступеню тяжкості, відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також рани : в лобній ділянці; в правій скроневій ділянці; синці навколо очей; багато уламкові переломи кісток основи та склепіння черепа; крововиливи у м»які тканини голови та у м»яку мозкову оболонку; забій речовини головного мозку, які утворилися від дії тупих предметів, з силою достатньою для їх утворення, у вказаний у постанові строк і по ступеню тяжкості, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

З метою доведення свого єдиного умислу, спрямованого на позбавлення життя потерпілого гр. ОСОБА_11 з корисливих мотивів, підсудні заволоділи його особистим майном, а саме : мобільним телефоном «Sony Хрегіа СІ605», в корпусі чорного кольору, вартістю згідно слів потерпілої 800 грн., планшетом «ASUS ME 372 CG-1A046A», в корпусі білого кольору, дисплей, розміром 7 дюймів, вартістю згідно слів потерпілої 200 грн. та іншими речами, які матеріальної цінності не представляють, чим спричинили потерпілій гр. ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 1 000 грн. та з місця вчинення злочину зникли.

3. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи неповнолітніми, 12 квітня 2014 року близько о 03:00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп‘яніння в м. Миргород Полтавської області, за попередньою змовою між собою групою, маючи єдиний спільний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом шляхом умисного вбивства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи із прямим умислом, переслідуючи корисливий мотив, викликали автомобіль таксі служби «Альфа» на адресу по вул. Довге Озеро, 64 м. Миргорода, та після прибуття автомобіля таксі марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням потерпілого гр. ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, за вказаною адресою, сіли до нього. Під час руху по вул. Сластіона в м. Миргород, підсудний ОСОБА_2 з достатньою силою наніс численні удари викруткою у життєво важливий орган - голову потерпілого, чим заподіяв останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 100 від 12.04.2014 року, тілесні ушкодження у вигляді : ран, розташованих за ділянкою лівої вушної раковини, на волосяній частині голови; в тім‘яній ділянці зліва, які могли утворитися від дії не менш ніж двох точок прикладання сили тупого твердого предмету, яким, також міг бути удар металевим кінцем викрутки, представленої на експертизу, по давності утворення можуть відповідати вказаній у постанові строк та по ступеню тяжкості, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я, виконавши таким чином усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено ними з причин, що не залежали від їх волі, оскільки їх намагалися затримати працівники міліції та їм вдалося втекти.

В результаті отриманих ударів, потерпілий гр. ОСОБА_12 самостійно зупинив та залишив свій автомобіль, а підсудний ОСОБА_3, сівши за кермо автомобіля, продовжив на ньому рух, тим самим підсудні довели свій спільний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого гр. ОСОБА_12, а саме автомобіля НОМЕР_2, ринкова вартість якого згідно висновку експерта № 95 від 11.07.2014 року станом на 12.04.2014 року становить 28 308,41 грн., із застосуванням насильства небезпечного для життя потерпілого.

Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

Зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 вбачається, що він просить вирок суду скасувати в зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом не виконані вказівки зазначені в ухвалі Апеляційного суду Полтавської області від 27.03.2015 року. Крім того, посилається на порушення під час досудового розслідування, а саме порушено його права на захист під час першого допиту та під час проведення слідчого експерименту; неправильно проведене впізнання потерпілим ОСОБА_12. Наголошує на тому, що не перевірив твердження свідка ОСОБА_13 щодо не роз’яснення йому під час досудового розслідування ст.63 Конституції України та застосування щодо нього недозволених методів досудового розслідування.

Зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 вбачається, що він з просить скасувати вирок суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції з тих же підстав, що й обвинувачений ОСОБА_2

Позиції інших учасників судового провадження

Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали апеляційні скарги своїх підзахисних. Крім того, наголошували на тому, що кримінальне провадження розглянуто незаконним складом суду.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3

Прокурор Зарецька Ю.В. заперечувала проти задоволення апеляційних скарг.

Потерпіла ОСОБА_4 при вирішенні апеляційних скарг покладалася на розсуд колегії суддів.

Інші учасники провадження, які обізнані щодо змісту апеляційних вимог обвинувачених та будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з’явились, свою позицію щодо апеляційних скарг не висловили.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Перевіряючи доводи апелянтів щодо недотримання судом вимог ч.3 ст.415 КПК України, колегія суддів дійшла такого.

Згідно ч.3 ст.415 КПК України, висновки і мотиви з яких скасовані судові рішення є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27.03.2015 року скасовано вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 30.12.2014 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а кримінальне провадження направлено на новий судовий розгляд.

Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що підставою для скасування цього вироку стало те, що прокурор в порушення вимог ст.384 КПК України після вручення копій обвинувального акту не роз’яснив обвинуваченим в письмовій формі право на суд присяжних, а суд в порушення вимог ч.1 ст.384 КПК України, не роз’яснивши обвинуваченим право на суд присяжних, відхилив клопотання сторони захисту про повернення прокурору обвинувального акту та призначив кримінальне провадження до судового розгляду. Крім того, в подальшому, на початку судового розгляду суд відхилив клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про розгляд кримінального провадження судом присяжних. Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вирок ухвалений незаконним складом суду, що й стало безумовною підставою для його скасування та призначення нового судового розгляду.

При цьому, як вбачається зі змісту вище зазначеної ухвали апеляційного суду, в ній відсутні інші висновки і мотиви для скасування вироку суду. Відповідно, у цій ухвалі відсутні будь-які вказівки суду першої інстанції на які посилається сторона захисту.

З огляду на вище наведене, доводи апелянтів щодо невиконання таких вказівок судом під час нового судового розгляду є безпідставними.

Порушення вимог кримінального процесуального закону, які стали підставою для скасування вироку були усунуті під час нового судового розгляду судом першої інстанції, а тому наведені в апеляційних скаргах обвинувачених посилання на те, що й новий судовий розгляд був здійснений незаконним складом суду також є безпідставними.

Так, спростовуючи доводи апелянтів щодо ухвалення вироку суду незаконним складом суду колегія суддів виходить з такого.

За змістом ч.14 ст.31 КПК України кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітнього обвинувального акту здійснюється суддею, уповноваженим згідно із ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. У разі, якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінальних проваджень стосовно неповнолітніх.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження щодо неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 системою автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначена колегія для розгляду судової справи № 554/11306/14-к в складі: ОСОБА_14 – головуючий суддя, судді Шелудяков Л.В., Потетій А.Г. (т.2 а.с.61)

При цьому головуючий суддя Гальченко О.О. згідно ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» уповноважена на здійснення кримінальних проваджень стосовно неповнолітніх.

За таких обставин, неспроможними є доводи апелянтів та захисника ОСОБА_6 щодо незаконності складу суду внаслідок участі в складі колегії судді Потетія А.Г. який, на думку апелянтів, не уповноважений розглядати кримінальні провадження стосовно неповнолітніх.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи сторони захисту, про те, що розгляд судом кримінального провадження у відсутності потерпілого ОСОБА_12 свідчить про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки в матеріалах провадження є письмова заява цього потерпілого зі змісту якої чітко вбачається, що потерпілий не бажає являтись в судові засідання через скрутне матеріальне становище, просить не викликати його в судові засідання, а розгляд справи проводити без його участі (т.5 а.с.92).

За змістом статей 84,91,92, 94, 370 КПК України , вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. У кримінальному провадженні на слідчого, прокурора покладається обов’язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

За змістом ст.374 КПК України, в разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Згідно ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Перевіряючи вирок суду в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів встановила, що вирок суду відповідає вище зазначеним вимогам закону. Він ґрунтується на безпосередньо досліджених судом належних, допустимих і достовірних доказах, а саме на показаннях потерплих, свідків, даних які містяться в протоколах слідчих дій, висновках експертиз, речових доказах, якими суд обґрунтував прийняте ним судове рішення.

Доводи апелянтів щодо порушення права на захист під час досудового розслідування та, як наслідок, покладення в основу вироку недопустимих доказів є безпідставними, виходячи з такого.

Згідно ст.52 КПК України, участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів з моменту набуття особою статусу підозрюваного. Крім того, обов’язкова участь захисника забезпечується в кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років.

За змістом ст.44 КПК України, якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки неповнолітнього, про що слідчий, прокурор виносить постанову, копія якої вручається законному представнику.

З матеріалів кримінального провадження вбачається таке.

Зі змісту протоколу від 12.04.2014 року вбачається, що про затримання ОСОБА_2 за підозрою у вчинені умисного вбивства повідомлений його батько ОСОБА_15 (т.3 а.с.198-201), який цього ж дня постановою слідчого залучений, як законний представник неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_2 (т.3 а.с.194). Постановою від 12.04.2014 року адвокат ОСОБА_5, яка пред’явила Доручення Полтавського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі Центру) від 12.04.2014 року № 016-0005042 для здійснення захисту за призначенням, була залучена слідчим в якості захисника підозрюваного ОСОБА_2 (т.3 а.с.196,197).

Згідно протоколу від 12.04.2014 року про затримання ОСОБА_3 повідомлено його батька ОСОБА_16 та матір ОСОБА_7 (т.3 а.с.209-212). Постановою слідчого від 12.04.2014 року ОСОБА_7 залучена до кримінального провадження як законний представник неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_3 (т.3 а.с.202). На підставі доручення Центру від 12.04.2014 року № 016-0005041, постановою слідчого від 12.04.2014 року адвокат ОСОБА_6 був залучений в якості захисника підозрюваного ОСОБА_3 (т.3 а.с.206-208).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження всі слідчі дії з участю неповнолітніх підозрюваних ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які суд поклав в основу вироку проводились в присутності їх захисників.

Зокрема, в якості допустимого доказу суд послався на протокол слідчого експерименту від 13.04.2014 року з неповнолітнім ОСОБА_3, який проведено з участю його захисника ОСОБА_6 та законного представника ОСОБА_7. Під час цієї слідчої дії перевірялися показання підозрюваного ОСОБА_3 щодо обставин вчинення ним та ОСОБА_2 інкримінованих їм злочинів (т.5 а.с.102-124).

Доводи апелянтів про те, що слідчий експеримент проведений 13.04.2014 року з неповнолітнім підозрюваним ОСОБА_2 у відсутності його законного представника ОСОБА_15 підтверджуються матеріалами кримінального провадження та є слушними (т.5 а.с.136-158). Однак, з огляду на те, що ця слідча дія проведена з участю захисника ОСОБА_5 та в присутності матері підозрюваного ОСОБА_17 - колегія суддів уважає, що проведення слідчого експерименту за відсутності законного представника неповнолітнього підозрюваного, хоча і є порушенням вимог кримінального процесуального закону, проте, це не порушило право на захист підозрюваного, воно не є істотним та не робить протокол слідчого експерименту недопустимим доказом.

За результатами слідчого експерименту під час якого перевірялись показання підозрюваного ОСОБА_18 у вказаному ним місці наступного дня працівники міліції знайшли рештки спалених підозрюваними речей потерпілого ОСОБА_11, що підтверджуються протоколом огляду місця події від 14.04.2014 (т.3 а.с.236-240).

Також доводи апелянтів щодо порушення їх права на захист під час проведення досудового розслідування та, зокрема, під час проведення слідчих експериментів спростовуються переглянутими під час судового розгляду відеозаписами слідчих експериментів з участю підозрюваних ОСОБА_2, ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_13 з яких вбачається, що вони в присутності своїх батьків та захисників добровільно, впевнено та послідовно розповідали про обставини інкримінованих підозрюваним злочинів (т.5 а.с.159) .

Доводи апелянтів щодо порушення вимог КПК під час першого допиту підозрюваних колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сторона обвинувачення не подавала суду протоколи допитів підозрюваних під час досудового розслідування, а суд першої інстанції не посилався на них у своєму вироку.

Таким чином, під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження доводи апелянтів щодо порушення їх права на захист під час досудового розслідування.

Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи сторони захисту про те, що до свідка обвинувачення ОСОБА_13 під час досудового розслідування застосовувались недозволені методи тиску внаслідок яких він нібито обмовив підозрюваних. Як правильно зазначено в вироку суду, ці доводи спростовуються як відсутністю заяви самого ОСОБА_13 з цього приводу, так і результатами перевірки, проведеної за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Доводи апелянтів щодо застосування до цього свідка фізичних заходів впливу спростовуються також висновком судово-медичного експерта № 97 зі змісту якого вбачається, що, зі слів ОСОБА_13 11-12.04.2014 року йому ніхто не наносив тілесних ушкоджень, а станом на 15.15 год. 12.04.2014 року (тобто незадовго до проведення 12.04.2014 року слідчого експерименту) ОСОБА_13 не пред’являв експерту скарг. Експертом не виявлено зовнішніх тілесних ушкоджень (т.5 а.с.135).

Постановою ст. слідчого відділу прокуратури Полтавської області від 09.08.2016 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42016170000000184 за заявами підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 31.05.2016 року щодо застосування до них та ОСОБА_13 під час затримання та проведення досудового розслідування заходів психологічного і фізичного впливу закрите за відсутністю в діях працівників Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

З огляду на вище наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визнав допустимими доказами: показання свідка ОСОБА_13 під час судового розгляду, які підтверджують причетність обвинувачених до умисних вбивств та розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_12; протокол слідчого експерименту від 12.04.2014 року під час якого за участю матері неповнолітнього ОСОБА_19 перевірялись показання свідка ОСОБА_13 щодо відомих йому обставин інкримінованих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочинів (т.5 а.с.125-134); протокол від 12.04.2014 року огляду вилучених у ОСОБА_13. речей (мобільного телефону та вай-фай роутеру), що знаходились у сумці, яку ОСОБА_13 принесли та залишили ОСОБА_2 та ОСОБА_3Е.(т.3 а.с.192-194) та які, згідно протоколів пред’явлення речей для впізнання від 20.04.2014 року були впізнані потерпілою ОСОБА_4 - матір’ю загиблого ОСОБА_11О.(т.3 а.с.62-81).

Перевіряючи доводи сторони захисту щодо порушення вимог КПК під час проведення впізнання потерпілим ОСОБА_12 колегія суддів дійшла висновку, що ці доводи також є неспроможними, виходячи з такого.

Статтею 228 КПК України визначено порядок пред’явлення особи для впізнання, в тому числі й за фотознімками.

За змістом ст.40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.

З огляду на вище зазначені вимоги КПК та великий обсяг невідкладних слідчих дій в кримінальному провадженні, слідчий прийняв рішення щодо доцільності проведення 12.04.2014 року впізнання потерпілим ОСОБА_12 за фотознімками осіб, підозрюваних у розбійному нападі на цього потерпілого.

Зі змісту протоколів впізнання осіб за фотознімками від 12.04.2014 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_12 серед пред’явлених йому фотознімків вказав на фото ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.5 а.с.96-101).

Судом першої інстанції не виявлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час проведення таких слідчих дій, які б ставили під сумнів допустимість протоколів впізнання осіб за фотознімками, як доказів. Не встановлено таких порушень під час апеляційного перегляду. Не вказали на такі порушення й самі апелянти. Відтак, колегія суддів вважає безпідставними їх зауваження щодо проведеного слідчим впізнання осіб за фотознімками, замість проведення такого впізнання в інший спосіб.

Такими, що не заслуговують на увагу, колегія суддів вважає твердження апелянтів про те, що суд мав допитати експертів з приводу наданих ними висновків.

За змістом ст.356 КПК України, суд має право викликати експерта для допиту для роз’яснення висновку.

Як вбачається зі змісту вироку досліджені судом висновки експертиз, є чіткими й зрозумілими. Як кожен окремо, так і в своїй сукупності вони повністю узгоджуються з рештою наведених у вироку доказів, а тому у суду не виникало необхідності викликати експертів для роз’яснення своїх висновків.

Зокрема, згідно висновків судово-медичних експертиз №, № 446, 449, 577, проведених експертом відділення судово-медичної імунології : на вилучених під час обшуку ОСОБА_2 речах, а саме спортивних штанах виявлена кров, яка може походити від ОСОБА_8, а також від домішку крові ОСОБА_11 (т.4 а.с.146-148), на куртці – від ОСОБА_8В.(т.4 а.с.179-184). На кросівках ОСОБА_2 виявлена кров, яка може походити від потерпілого ОСОБА_8 (т.4 а.с.52-53),

Згідно висновків судово-медичних експертиз № №442, 443,445 на вилученій під час особистого обшуку ОСОБА_3 спортивній кофті виявлена кров, яка може походити від ОСОБА_11 (т.4 а.с.66-70), на куртці – від ОСОБА_11 та ОСОБА_8 (т.4 а.с.73,77), штанах – від ОСОБА_11, ОСОБА_8 (т.4 а.с.172-176).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 156 , проведеної експертом відділення судово-медичної цитології: при судово-медичній експертизі зрізів нігтьових пластин з правої та лівої кистей рук трупу ОСОБА_11 виявлені сліди крові які можуть походити як від ОСОБА_11, так і від ОСОБА_2 (у разі змішування крові) (т.4 а.с.206-210)

Згідно висновків судово-медичних криміналістичних експертиз речових доказів №№ 176-МК,216-МК,191-МК,186-МК, 192-МК:

- забиті рани на клаптиках шкіри трупу ОСОБА_8 могли утворитися від дії будівельного каменя, наданого на експертизу (т.4 а.с.234-237);

- різана рана на клаптику шкіри з передньої поверхні шиї трупу ОСОБА_8 могла утворитися від дії леза клинка ножа, який наданий на експертизу (т.4 а.с.239-242);

- виявлені забиті рани на клаптиках шкіри від трупа ОСОБА_11 могли утворитися від дії каменя, наданого на експертизу (т.4 а.с.244-245);

- на передній і задній поверхні штанів ОСОБА_2 виявлені плямисті накладення червоно-коричневої речовини, подібної до крові, без визначення їх виду і помарки подібної речовини без визначення механізму їх утворення; по передній поверхні зліва і справа і в області правого бокового шва виявлені сліди-бризки, які летіли різнонаправлено, під різними кутами до поверхні штанів; по задній поверхні справа виявлена група бризок, які летіли як майже перпендикулярно, так і в напрямку зліва на право, дещо зверху вниз, до поверхні штанів, при вертикально одягнутому положенні штанів (т.4 а.с.247-248);

- на правому і лівому кросівках ОСОБА_2 по передній поверхні, в області навколо отворів, на поверхні шнурків, на бокових поверхнях союзки кросівок і на бокових поверхнях підошов виявлені розмиті, плямисті накладення червоно-коричневої речовини, подібної до крові, з просоченням тканини шнурка лівого кросівка. Дані сліди, у вигляді плямистих накладень, на кросівках і просочення тканини шнурка лівого кросівка, утворилися внаслідок попадання рідкої крові на поверхню кросівок, без можливості визначення виду слідів (т.5 а.с.1-2).

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи сторони захисту щодо визнання висновків експертиз недопустимими доказами тільки через те, що суд не допитав експертів.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо належності та допустимості наведених у вироку суду експертиз, які у сукупності з іншими дослідженими судом належними, допустимими, достовірними доказами є достатніми та взаємозв’язаними для прийняття рішення щодо винуватості обвинувачених в інкримінованих їм злочинах.

У відповідності до перевірених доказів, суд кваліфікував дії обвинувачених за відповідними частинами статей Особливої частини Кримінального кодексу України та призначив обвинуваченим покарання із дотриманням вимог статей 50,65,66,67,68,70,102,103 КК України. В цій частині вирок суду ніким не оскаржений.

Таким чином, переглянувши вирок суду в межах поданих апеляційних скарг колегія суддів не знайшла підстав для їх задоволення.

Під час апеляційного перегляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ч.2 ст.376, статтями 404,405,407,418,419 КПК України колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 25.08.2016 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали апеляційного суду, а засудженим який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя А.А.Гонтар

Судді В.М.Герасименко

ОСОБА_20