Рішення № 74082468, 08.05.2018, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/353/18

Номер провадження 2-а/530/23/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Должко С.Р., при секретарі Бедюх Н.І., захисника-адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Зіньківського відділення Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області, ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області із позовною заявою до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Зіньківського відділення Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області, ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В своїй заяві вказує, що 2 березня 2018 року, близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_2, агроном 1 категорії агрономічної служби відділення №1 ТОВ «Бурат-Агро», рухався на службовому автомобілі ВАЗ 212140 ЗНГ, номерний знак BI 1412ВМ, по вулиці Воздвиженській, м.Зіньків, Полтавської області. Його наздогнав автомобіль патрульної поліції, подаючи сигнал зупинитися. Після зупинки та перевірки документів, співробітник поліції пояснив, що він керував автомобілем без проходження обов’язкового технічного контролю транспортного засобу, чим порушив вимоги п. п. 31.3. б) Правил дорожнього руху. На підставі цього, Відповідач виніс постанову (серія ДР №022732) про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч. 3 ст. 121 КУпАП, якою накладено штраф в розмірі 340,00 грн.. З винесеною відносно нього постановою позивач не згоден, оскільки Правил дорожнього руху не порушував. Вважає, що дії поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Зінківського відділення Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, є протиправними та незаконними.

Відповідач та представник відповідача позовні вимоги не визнали.

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" на стороні позивача підтримала позовні вимоги.

Заслухавши позивача, який позовні вимоги підтримав, відповідача та представника відповідача, які позовні вимоги не визнали та дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свої позовні вимоги обґрунтовує тими підставами, що притягнутий до адміністративної відповідальності за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП. Вважає, що легковий автомобіль ВАЗ 212140 ЗНГ, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» і яким він керував, як найманий працівник цього товариства, не підлягає обов’язковому технічному контролю, так як не використовується з метою отримання прибутку. В підтвердження цього додав до позову довідку ТОВ «Бурат-Агро» за вих.. № БА 01-06-17211 від 07.03.2018 р. в якій зазначено, що автомобіль ВАЗ-212140 ЗНГ, реєстраційний знак НОМЕР_1, використовується для виробничих завдань, з комерційною метою за оплату не використовується (а.с.21).

Судом встановлено, що згідно копії технічного паспорта - власником автомобіля ВАЗ 212140 ЗНГ, номерний знак, ВІ 1412 ВМ є ТОВ «Бурат-Агро», по типу вказаний автомобіль є легковим транспортним засобом, повна маса 1610 кг; 2011 року випуску (а.с.6).

Згідно подорожнього листа №199 від 02.03.2018 року, автомобіль ВАЗ 212140 ЗНГ, номерний знак BI 1412 ВМ ,використовувався ОСОБА_2 для службових поїздок по господарству та району (а.с.22).

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі ДР № 022732 вказано, що 02.03.2018 року 21 год. 30 хвилин в м.Зіньків по вул. Воздвиженській 64, водій, ОСОБА_2, керував автомобілем ВАЗ 212140 ЗНГ, номерний знак BI 1412 ВМ, не пройшовши обов’язкового технічного контролю, чим порушив п.п. 31.35 ПДР України, за що накладено адміністративне стягнення у розмірі 340 гривень (а.с.5).

Згідно ст.79 Господарського кодексу України, ст.1 Закону України «Про господарські товариства», товариство з обмеженою діяльністю «Бурат-Агро» за своєю організаційно-правовою структурою є суб’єктом господарювання, створеним юридичними особами, шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Згідно витягу із Єдиного реєстру юридичних осіб вказано, що ТОВ «Бурат-Агро» - основним видом економічної діяльності є «Вирощування зернових (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11). Видами економічної діяльності товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером запису 1 578 120 0000 000013, також зареєстровані: код КВЕД 49.41 Інший пасажирський наземний транспорт, який включає в себе: інші види пасажирських перевезень: послуги рейсових автобусів з перевезень на далекі відстані; чартерні рейси, екскурсійні автоперевезення та інші послуги, які надаються на нерегулярній основі; перевезення автобусами в аеропорти та з аеропортів; пасажирські перевезення, які здійснюються при керуванні людиною або на гужовій тязі. Код КВЕД 77. Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, який включає в себе: - надання в оренду й операційний лізинг автотранспортних засобів: пасажирських автомобілів та інших легкових автомобілів (вагою до 3,5 тонн) без водія.

З чого слідує, що товариство здійснює господарську діяльність, в тому числі і у сфері транспортних послуг (вантажні, пасажирські перевезення).

Віповідно до підпункту 134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України об’єктом оподаткування податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

на суму залишкової вартості окремого об’єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Пунктом 138.2. цієї статті фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 ст.138 ПК України ;

на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об’єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

З 2015 року Податковим кодексом України передбачено визначення фінансового результату до оподаткування у бік збільшення або зменшення відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності регулюються нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 1999 року N 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за N 27/4248.

Згідно пункту 18 П(С)БО 16 до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно подорожнього листа службового легкового автомобіля/автобуса №199 від 2.03.2018 р. автомобіль НОМЕР_2, використовувався агрономом ТОВ «Бурат-Агро» ОСОБА_2, для службових поїздок по господарству та району (а.с.22). Надана ТОВ «Бурат-Агро» довідка підтверджує, що легковий автомобіль ВАЗ-212140 ЗНГ, реєстраційний знак НОМЕР_1, задіяний у формуванні прибутку товариства, а застереження, що авто у комерційних цілях не використовується, є не що інше як підміна понять.

Таким чином, використання легкового автомобіля товариством прямо пов’язане з отриманням прибутку від господарської діяльності.

Щодо застереження позивача, ОСОБА_2 що автомобіль не використовується з комерційними цілями, суд бере до уваги, що Комерційне використання, - термін який рідко вживається в законодавстві України. Так, в пункті 59 частини першої статті 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495 зазначено, що транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Пунктом Ь) ст.1 Додатку С Конвенції про тимчасове ввезення дано визначення терміну «комерційне» використання" - платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів. Із вищевказаного слідує, що комерційне використання та використання з метою отримання прибутку не є тотожними поняттями.

Підпунктами 1), 2) пункту 1 Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів затвердженого постановою КМ України від 30 січня 2012 р. №137, встановлено, що процедура проведення обов’язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, не стосується легкових автомобілів усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку). Відносно легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку їх строком експлуатації має бути більше двох років.

В свою чергу у п.п.15 п.2 цього Порядку визначено: транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами-підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку, за винятком транспортних засобів, що експлуатуються на умовах лізингу.

Суд критично оцінює, як доказ наданий позивачем, ОСОБА_2, подорожній листа№199 від 02.03.2018 року автомобіль ВАЗ 212140 ЗНГ, номерний знак BI 1412 ВМ, використовувався ОСОБА_2 для службових поїздок по господарству та району (а.с.22). Даний лист було надано позивачем до позовної заяви 14.03.2018 року (а.с.1). На час огляду в судовому засіданні 08.05.2018 року копії листа встановлено, що у подорожнього листа №199 від 02.03.2018 року відсутні прізвища інженера, який виїзд дозволив, прізвища водія який прийняв та здав автомобіль. Взагалі відсутня відмітка, що водій за станом здоров’я до керування допущений – хоч дана графа, передбачена у подорожньому листі №199 від 02.03.2018 року, але не заповнена та не відмічена. А тому позивач не надав суду доказу того, що він мав право згідно подорожнього листа №199 від 02.03.2018 року, керувати транспортним засобом, саме 02.03.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Згідно з ст. 222 КУАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 -126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Щодо посилання позивача на рішення Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, слід зазначити, що зміни до ст. 258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкція М 1395, якою врегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення Конституційного Суду України і вказаним нормативним актам не надавалось тлумачення Конституційним Судом України.

Отже, приписи постанови Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015 року повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року № 5 96-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» та вищевказаною Інструкцією, які у свою чергу передбачають можливість винесення постанови саме на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Тобто під час винесення оскаржуваної постанови відповідач мав право винести постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання протоколу про адміністративне правопорушення, навіть у випадку незгоди особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з допущенним нею порушенням. Таким чином, посилання позивача на те, що відповідач не мав права виносити оскаржувану постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення, є безпідставними.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно з ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Отже, посилання позивача на те, що відповідачем порушенні ст.ст. 278, 279 КУпАП є необґрунтованими, так як відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази порушень процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а ст. 268 КУпАП встановлено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов"язаний з"ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом"якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з"ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно зст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, відповідно до ст. 283 КУпАП при винесенні постанови інспектором патрульної служби повинно бути з"ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, але встановлені при розгляді справи обставини свідчать про неналежне з"ясування всіх обставин інспектором, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Відповідно до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів, показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Позивачем зі свого боку не надано суду жодних доказів щодо нескоєння ним правопорушення.

Таким чином, відповідачем доведено законність та обґрунтованість винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 022732 від 02.03.2018 року та законність дій щодо її складення.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 року, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд доходить до висновку про залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовної заяви без задоволення.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 241-246,250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Зіньківського відділення Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області, ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 17.05.2018 р.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області ОСОБА_4

секретар: Н.І.Бедюх