Постанова № 74081108, 17.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/224/18 22-ц/774/1193/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 213/224/18

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги позивача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат ОСОБА_2, та відповідача Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 21 березня 2018 року, яке постановлено суддею Мазуренком В.В. об 11 годині 56 хвилин у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 квітня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПАТ «Південний ГЗК») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання нею професійного захворювання внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК у 2018 році їй було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 60% та визнано інвалідом третьої групи.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в шкідливих умовах праці, просила суд стягнути з ПАТ «Південний ГЗК» на її користь моральну шкоду у розмірі 170 000, 00 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 21 березня 2018 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Південний ГЗК»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ПАТ «Південний ГЗК»на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, просить змінити рішення суду та збільшити розмір стягнутої моральної шкоди до заявленої ним вимоги у позовній заяві, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та неврахування того, що позивач протягом тривалого часу працювала саме у відповідача, який допустив перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробництва, що призвело до виникнення професійного захворювання та завдає позивачу, як моральні, так і фізичні страждання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача, до якого додано докази його направлення іншим учасникам справи, відповідач ПАТ «Південний ГЗК» просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, як необґрунтовану.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Південний ГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом не враховано, що позивачка також тривалий час працювала у шкідливих умовах праці й на іншому підприємстві. Також, зазначає, що ОСОБА_1 добровільно працювала тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною її професійного захворювання, є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме її дії стали причиною професійного захворювання, що свідчить про відсутність вини підприємства у заподіянні моральної шкоди позивачу. Також зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами.

Відзив на апеляційну скаргу відповідача ПАТ «Південний ГЗК» не подано.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ПАТ «Південний ГЗК» - залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 працювала на ПАТ «Південний ГЗК» з 23.07.2004 року на посаді машиніста конвеєра 2 розряду. 02.09.2004 року переведена машиністом крану (а.с.9).

01 жовтня 2014 року позивач звільнена із займаної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 6-10).

Згідно медичного висновку ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 05 вересня 2017 року позивачу було встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба другої стадії; синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладнений дисциркуляторною енцефалопатією; та синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамісними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больвим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ст.), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого -другого ст.) і колінних (ПФ третього ст. з порушенням функцій ходи) суглобів. Т75.2 (а.с.11-12)

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05.10.2017 року (акт за формою П-4), встановлено обставини та причини виникнення професійного захворювання: працюючи машиністом крану ДФ №1, УДТК (02.09.2004- 01.10.2014) в ВАТ «ПівдГЗК» (з 20.01.2014 ПАТ «ПІВДГЗК») ОСОБА_1 здійснювала керування мостовими кранами, оснащеними різними вантажозахватними пристроями при виконанні складних робіт по навантаженню, розвантаженню, опусканню і підйому вантажів. Внаслідок недосконалості робочого місця, ОСОБА_1, підпадала під вплив вібрації, рівень якої перевищував нормативні показники. Працюючи машиністом крану металургійного виробництва цеху блюмінг №1 комбінату «Криворіжсталь» (21.07.1982 - 12.04.1990) ОСОБА_1 також виконувала роботи, пов'язані з впливом вібрації, рівень якої перевищував нормативні показники. Еквівалентний рівень загальної вібрації перевищує нормативний на 3 дБ (104 дБ при ГРД 101 дБ) по ДСН 3.3.6.039-99 (а.с.11-12).

Висновком МСЕК від 16.01.2018 року позивачу первинно встановлено втрату працездатності 60% з січня 2018 року до 1 лютого 2019 року, група інвалідності - третя (а.с. 13).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими нею на виробництві професійними захворюваннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З акту розслідування професійного захворювання від 05 жовтня 2017 року (а.с. 11-12) вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи в важких та шкідливих умовах праці в параментах, що перевищували гранично допустимі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникло, у тому числі й з вини ПАТ «Південний ГЗК», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «Південний ГЗК» про те, що позивач працювала й на іншому підприємстві, не знімають з відповідача ПАТ «Південний ГЗК» обов'язку відповідати за шкоду, завдану позивачу у зв'язку з перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу у період її роботи саме на ПАТ «Південний ГЗК».

При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про обов'язок робітника дбати про своє здоров'я, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці»,якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманим нею професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушена проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлена нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації її життя.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються її нормальні життєві зв'язки, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров'ї, що підтверджується чисельними виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування.

Посилання представника відповідача ПАТ «Південний ГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконувала роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «Південний ГЗК» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час її роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною її професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона втратила професійну працездатність у загальному розмірі 60 % та визнана інвалідом третьої групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, вона періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров'я не спостерігається.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок отриманого професійного захворювання, тривалості праці позивача в шкідливих умовах, що перевищували нормативи, на ПАТ «Південний ГЗК», що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності та встановлення третьої групи інвалідності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 20 00,00 грн. до 40 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат ОСОБА_2- задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 21 березня 2018 року змінити, збільшивширозмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1з 20 000,00 гривень до 40 000 (сорока тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 17 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: