Постанова № 74080887, 15.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2299/18 Справа № 201/15282/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ткаченко Н. В. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Дніпро

15 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

приватного нотаріуса Дніпропетровського міського

нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни,

на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа - Приватний нотаріус ДМНО Бондар І.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню /а.с. 3-6/.

Обґрунтовували свій позов тим, що виконавчий напис приватного нотаріуса ДМНО Бондар І.М., № 5488 від 04.07.2016р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 1 187 257,89 грн., та витрат пов'язаних з вчиненням виконавчого напису в сумі 1700 грн., всього 188957,89 грн., є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням Закону України «Про натаріат», порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та в обгрунтування позовних вимог, позивачі посилались на наступні обставини. 14.12.2007р. між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №106281-SOGL згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 8100 дол. США з кінцевим терміном повернення 11.12.2009р. У забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором, між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки за умовами якого поручитель взяла на себе зобов'язання нести солідарно відповідальність перед банком за зобов'язаннями ОСОБА_3 Крім того, виконання зобов'язань за договором №106281-SOGL було забезпечено договорам застави автотранспорту №106281-SOGL-1 та №106281-SOGL-2 від 14.12.2007р. 09.12.2014р. рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №199/5052/13 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №106281-SOGL в розмірі 50918 грн.72 коп. За результатами перегляду рішення в апеляційному порядку рішення залишено без змін. 28.08.2015р. ОСОБА_3 в повному обсязі здійснив сплату стягнутої судом суми заборгованості, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження. Крім того, з відповідних підстав, рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03.02.2016р. по справі №201/16079/15-ц, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.03.2016р., було припинено заставу автотранспорту за договорами №106281-SOGL-1 та №106281-SOGL-2 від 14.12.2007р. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив, з якого дня у ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло право вимоги до ОСОБА_3 і чи виникло взагалі, чи дотриманий банком трирічний строк, чим порушив приписи ч. 1ст.88 Закону України «Про нотаріат», оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Просили визнати виконавчий напис приватного нотаріуса ДМНО Бондар І.М. від 04.07.2016р., зареєстрований в реєстрі за №5488 таким, що не підлягає виконанню.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 грудня 2016 року позов задоволено /а.с. 47-48/.

Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною від 04.07.2016р., зареєстрований в реєстрі за № 5488 щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №106281-SOGL від 14.12.2007р. в розмірі 187 257 грн. 89 коп., що станом на 02.06.2016р. за курсом НБУ довірнювало 7461,19 доларів США та складається з: заборгованості за кредитом 1394,94 доларів США; заборгованості по відсоткам в розмірі 5749,09 доларів США; штраф (фіксована частина) 9,96 доларів США, штраф (відсоткова складова) 307,20 доларів США; витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису в розмірі 1 700грн., а всього 188957 грн. 89 коп. таким, що не підлягає виконанню. /а.с.54/.

В апеляційній скарзі приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог /а.с. 88-89/.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська у справі №199/5052/13-ц від 09 грудня 2014 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» прострочену заборгованість за кредитним договором №106281-SOGL станом на 14 квітня 2013 року в розмірі 50 414 грн.60 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту 20 564,02 грн., заборгованість по процентам 27 211,78 грн., штраф 2 638,77 грн., та сплачений позивачем судовий збір 504 грн. 15 коп., а всього 50 918 грн.72 коп. /а.с. 7-9/.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.02.2015р. рішення АНД райсуду м. Дніпропетровська від 09.12.2016р. залишено без змін. /а.с. 10-12/.

28 серпня 2015 року позивач ОСОБА_3 в повному обсязі здійснив оплату стягнутої за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2014 року суми заборгованості за кредитним договором №106281-SOGL у розмірі 5 0918 грн.72 коп. /а.с. 16/.

18 вересня 2015 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Кравченко Ю.О. на підставі п.8 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (рішення суду виконано в повному обсязі) було винесено постанову про закінчення виконачого провадження №48625967 з примусового виконання виконавчого листа №199/5052/13ц, виданого 20 серпня 2015 року на виконаня рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровска від 09 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь банку заборгованості в сумі 50 918 грн. 72 коп. /а.с. 17/.

04 липня 2016 року приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів 187 257 грн.89 коп. (що станом на 02.06.2016р. за курсом НБУ довірнювало 7461,19 доларів США) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №106281-SOGL від 14 грудня 2007 року. Заборгованість складається з: заборгованості за кредитом 1 394,94 дол. США; заборгованості по відсоткам 5 749,09 дол. США; штраф (фіксована частина) 9,96 дол. США, штраф (відсоткова складова) 307,20 дол. США. Крім того, з позивача було також стягнуто витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису в розмірі 1 700грн. (а.с. № 18). В виконавчому написі нотаріусом зазначено, що стягнення проводиться за 8 років 5 місяців та 19 днів, а саме за період з 14 грудня 2007 року по 02 червня 2016 року /а.с.18/.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем не може існувати безспірної заборгованості, оскільки рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2014 року вже була стягнута заборгованість з позивача за договором №106281-SOGL станом на 14 березня 2013 року, проте, у виконавчому напису вказано, що стягнення за кредитним договором провадиться за 8 років 5 місяців 19 днів з 14 грудня 2007 року по 02 червня 2016 рік. Крім того, наторіусом були порушені вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду та вважає їх такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з п. 1 Переліку документів, до нотаріусів подаються нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п.2 Переліку документів, для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, нотаріусу слід надати кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Судом вірно зазначено, що період, за який нарахована заборгованість, охоплює строк понад три роки до дня звернення, оскільки період, за який здійснюється стягнення зазначено з 14 грудня 2007 року по 02 червня 2016 року, тобто період, за який нарахована заборгованість, охоплює строк понад три роки до дня звернення /а.с. 18/.

Отже, вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Дніпропетровського міського

нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни - залишити без задоволення.

Заочне Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 грудня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л.Демченко

Ж.І. Максюта