Ухвала суду № 74080338, 16.05.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/5161/18

провадження 2/201/1900/2018

УХВАЛА

16 травня 2018 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Державна іпотечна установа, про визнання права власності, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15 травня 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа: Державна іпотечна установа, про визнання права власності.

В прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про забезпечення позову, а також до позовної заяви додано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, та заборонити видавати та оформляти будь-які документи на зазначений об’єкт, заборонити здійснювати будь-які дії відносно квартири: відчужувати, вселяти сторонніх осіб за будь-яких підстав, укладати будь-які договори та оформляти будь-які документи, що стосуються квартири до набрання чинності судовим рішенням, оскільки спірне мано зареєстровано за відповідачем і він має реальну можливість розпорядитися ним на свій розсуд, а тому не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Статтею 151 ЦПК України визначено зміст і форма заяви про забезпечення позову, а також, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з вище зазначеного позивачем не обґрунтовано необхідність застосування саме таких видів забезпечення позову (арешт на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії), що зазначено у заяві, не зазначено, яким чином можуть сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову, крім того не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози порушення прав та законних інтересів заявника, а лише містяться посилається на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб’єктивним припущенням сторони заявника, також не було вказано інші відомості, потрібні для забезпечення позову, а саме: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності, учасників справи, оскільки ч. 1 ст. 157 ЦПК України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом, а також не було не вказано пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Згідно ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, вважаю необхідним вказану заяву повернути, оскільки оскільки вона була подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. 151, ч. 9 ст. 153, ч. 2 ст. 261 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Державна іпотечна установа, про визнання права власності.

Ухвала набрала законної сили 16 травня 2018 року.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя