Постанова № 74078444, 08.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2210/18

Номер справи місцевого суду: 523/9846/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Калараш А.А., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «УПТК» на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «УПТК» про усунення перешкод у користуванні власністю,-

встановила:

14 липня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні власністю (а. с. 2-3).

В обґрунтування свого позову посилався на те, що позивач є власником нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 24.06.2014 року та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 23431053 від 24.06.2014 року.

Зазначена нежитлова будівля, загальною площею 204,5 кв.м. розташована на земельній ділянці площею 502 кв.м., що підтверджується технічним паспортом, виконаним станом на 01.03.2016 року КП «Центр інженерних досліджень».

У 2013 році ПП «УПТК» самовільно зайняло суміжну земельну ділянку, встановило металевий паркан впритул до будівлі, що належить позивачу, та періодично проводить роботи з самовільного будівництва. Зазначені обставини підтверджуються витягом з кримінального провадження № 12013170490007961 та листами уповноважених осіб.

Через влаштування огорожі, та інших, як зазначено в листі ДАБІ «малих архітектурних форм», позивач позбавлений можливості належним чином обслуговувати належну йому будівлю, що і стало підставою для звернення до суду із зазначеним позовом.

27 жовтня 2016 р. представник ПП «УПТК» звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що справу необхідно розглядати в порядку господарського судочинства, оскільки ОСОБА_2 у даному спорі діє як суб'єкт підприємницької діяльності.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2016 року клопотання представника ПП «УПТК» було задоволено, провадження у справі закрито (т. 1 а.с. 85).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті, оскільки судом першої інстанції помилково було зроблено висновок про те, що спір між сторонами виник з приводу використання належного позивачу майна у господарській діяльності, як фізичної особи-підприємця (т. 1 а.с. 141-143).

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено, зобов'язано ПП «УПТК» усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном - нежитловою будівлею площею 204,5 кв.м, розташованою в АДРЕСА_1, шляхом знесення встановлених ПП «УПТК» елементів благоустрою на відстані 1,5 м від зазначеної нежитлової будівлі яка належить на праві власності ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 160).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 липня 2017 року заяву ПП «УПТК» про перегляд заочного рішення суду від 10 лютого 2017 року залишено без задоволення (т. 1 а.с. 254).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (т 2 а.с. 1-8).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Приватного підприємства «УПТК» підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень статті 386 ЦК України, згідно якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, як можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В силу ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2, є власником нежитлової будівлі, розташованої в АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності. Зазначене нежитлове приміщення розташовано на земельній ділянці площею 204,5 кв.м. ПП «УПТК» в 2013 році самовільно зайняло суміжну земельну ділянку, встановило металевий паркан впритул до будівлі, що належить ОСОБА_2, та з цього часу періодично проводить роботи із самовільного будівництва. Встановлені судом обставини підтверджуються витягом з кримінального провадження №12013170490007961 та листами уповноважених служб. Через влаштування огорожі та інших «малих архітектурних форм», про що зазначено в листі ДАБІ, позивач позбавлений можливості належним чином обслуговувати належну йому будівлю.

Так, згідно висновків, викладених у Звіті про проведення візуального огляду будівельних конструкцій частин нежитлової будівлі, виконаного Центром інженерних вишукувань Академії інженерних наук України:

- через огорожу та дерев'яний поміст відсутня можливість влаштувати вимощення. Необхідно влаштувати вимощення за вшир не менше ніж 1,5 м.;

- металеві сходи, огорожа та металеві конструкції для огорожі, закріплені на стіні ускладнюють обслуговування будівлі, а також сприяють утворенню сирості і грибку на стіні, промерзанню і збільшенню теплопровідності конструкції стіни (порушення ДБН В.2.6-31:2006). Згідно ДБН 360-92, мінімальна відстань від будівлі до огорожі має буди 1 м.;

- з метою відведення осадків і дотримання протипожежних вимог необхідно частково демонтувати дерев'яний помост.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що права позивача, як власника нежитлової будівлі, було порушено, та зобов'язано ПП «УПТК» усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом знесення елементів благоустрою на відстані 1,5 м від зазначеної нежитлової будівлі, яка належить на праві власності ОСОБА_2

Статтями 10-11 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності сторін.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цих Кодексом.

Судова колегія не приймає до уваги посилання представника апелянта на відсутність підстав у суду для прийняття в якості належного та допустимого доказу Звіту про проведення візуального огляду будівельних конструкцій частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, складеного Центром інженерних вишукувань Академії інженерних наук України, з наступних підстав.

Центр інженерних вишукувань Академії інженерних наук України є підприємством, основним видом діяльності якого є надання предпроектних та проектних робіт у сфері геодезичних та геологічних досліджень, оцінка власності, земельно-кадастрові та землевпорядні роботи.

У разі наявності сумнівів щодо професійної компетенції експерта, якій підготував Звіт, відповідач міг скористатись правом на відвід експерта, порядок якого передбачений ч. 7 ст. 106 ЦПК, та/або подати власну заяву про призначення експертизи.

Необґрунтованим є також посилання представника ПП «УПТК» на лист ОСОБА_2 від 26 вересня 2016 року про погодження меж земельної ділянки, проаналізувавши який, представник апелянта дійшов хибного висновку щодо відсутності порушеного права позивача.

Так, вказаний лист свідчить лише про намір позивача погодити межі земельної ділянки, і ніяк не пов'язаний із порушеним правом ОСОБА_2, за захистом якого останній і звернувся з даним позовом до суду.

Безпідставним є також посилання представника апелянта - адвоката ОСОБА_4, на вирішення даної справи некомпетентним судом на підставі помилкової ухвали апеляційного суду Одеської області, яка набрала законної сили 20 грудня 2016 року.

Згідно ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для усіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, тощо, та підлягають виконанню на усій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною радою України, - і за її межами.

Так, ОСОБА_2 звернувся до суду, як фізична особа, з позовом про зобов'язання ПП «УПТК» усунути перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном з боку ПП «УПТК» шляхом зобов'язання вчинити певні дії, а саме знесення елементів благоустрою на відстані 1,5 м від стіни нежитлової будівлі, яка належить йому на праві власності, що свідчить про порушення його прав власника, як фізичної особи - громадянина, а не як підприємця.

Інших доводів правового характеру, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга представникаПП «УПТК» не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2017 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представникаПриватного підприємства «УПТК» - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2017 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 17.05.2018 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

А.А. Калараш