Постанова № 74078423, 08.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2218/18

Номер справи місцевого суду: 501/3097/16-ц

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Калараш А.А., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу,-

встановила:

29 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу № 1633-00-Київська Русь від 01.07.2014 року в розмірі 6 281,24 Євро та за договором № 1878-00-Незалежність 2014 від 04.08.2014 року в розмірі 26 421,13 доларів США, а також стягнути судові витрати в сумі 6 890,00 гривень (а. с. 2-4).

В обґрунтування свого позову посилався на те, що 01.07.2014 року між ним та Банком був укладений договір № 1633-00-Київська Русь банківського вкладу в іноземній валюті «Київська Русь», відповідно до умов якого позивач вніс на відкритий в банку рахунок вклад у розмірі 13 670,00 Євро. 04.08.2014 року між позивачем та Банком був укладений договір № 1878-00-Незалежність 2014 банківського вкладу в іноземній валюті «Незалежність 2014», відповідно до умов якого позивач вніс на відкритий в банку рахунок вклад у розмірі 22 900,00 Доларів США. По закінченню строку дії договорів, позивач звернувся до Банку з заявою про видачу залишку банківських вкладів, який становить 6 281,24 Євро та 26 421,13 Доларів США. Позивач вважає, що діями відповідача грубо порушуються його права як вкладника та користувача банківських послуг, у зв'язку з чим він вимушений був звернувся до суду з зазначеним позовом.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Банк «Київська Русь» на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором № 1633-00-Київська Русь банківського вкладу в іноземній валюті «Київська Русь» від 01.07.2014 року в розмірі 6 281,24 Євро. Стягнуто з ПАТ «Банк «Київська Русь» на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором № 1878-00-Незалежність 2014 банківського вкладу в іноземній валюті «Незалежність 2014» від 04.08.2014 року в розмірі 26 421,13 доларів США. Стягнуто з ПАТ «Банк «Київська Русь» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 6 890,00 гривень (а. с. 58-61).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 64-67).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень статті 41 Конституції України, згідно яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися . своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.

Але, в порушення цих норм, позивач був позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку, його майном є грошові кошти, які банк отримав від позивача на умовах строковості та платності, та до цього часу не повернув.

Таким чином, відповідач, відмовляючи у поверненні коштів ОСОБА_2 згідно договорів №1633-00-Київська Русь від 01 липня 2014 року та №І878-00-Незалежність 2014 від 04 серпня 2014 року, відповідно до умов яких строк повернення вкладів настав 03 серпня 2015 року та 04 листопада 2014 року, порушив право власності останнього, що суперечить вимогам чинного законодавства України та принципам міжнародного права.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 липня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Київська Русь» був укладений договір №1633-00-Київська Русь банківського вкладу в іноземній валюті «Київська Русь» (а.с.5).

На виконання умов Договору ОСОБА_2 вніс на відкритий в банку рахунок НОМЕР_1 депозитний вклад у розмірі 13670,00 Євро, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 01 липня 2014 року (а.с.6).

Пунктом 2.4 Договору встановлено строк повернення вкладу - 03 серпня 2015 року, з настанням терміну повернення вкладу грошові кошти повертаються вкладнику шляхом перерахування коштів на рахунок НОМЕР_2 відкритий у банку.

За вказаним Договором залишок коштів, не повернутий позивачу, після закінчення строку повернення вкладу, становить 6281,24 Євро, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.8).

Крім того, 04 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Київська Русь» був укладений договір №1878-00-Незалежність 2014 банківського вкладу в іноземній валюті «Незалежність 2014» (а.с.10). На виконання умов цього Договору ОСОБА_2 вніс на відкритий в банку рахунок №2630200614010 депозитний вклад у розмірі 22900,00 Доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 04 серпня 2014 року (а.с.11).

Пунктом 2.4 Договору встановлено строк повернення вкладу - 04 листопада 2014 року, з настанням терміну повернення вкладу грошові кошти повертаються вкладнику шляхом перерахування коштів на рахунок НОМЕР_3, відкритий в Банку. Згідно виписки по рахунку, залишок коштів, не повернутий позивачу, після закінчення строку повернення вкладу, становить 26421,13 Доларів США (а.с.12).

Отже, станом на день подання позову, строк дії Договорів, відповідно до їх умов, закінчився, у зв'язку із чим позивач ОСОБА_2 неодноразово звертався до Банку з вимогою про повернення залишку внесених вкладів, але Банк грошові кошти не повертав, чим грубо порушив права позивача як вкладника та користувача банківських послуг. (а.с.14-17)

Постановою правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №190 публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» розпочато з 20 березня 2015 року процедуру виведення публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч.1 ст.1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч.2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, Банк зобов'язаний видати вклад або частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, відповідно до ст.1074 ЦК України - не допускається.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до п.16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Як зазначено у ч.1 ст.36 цього Закону, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з п.1 ч.5 статті 36 цього Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 ч.б ст.36 зазначеного Закону установлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Таким чином, посилання представника апелянта на положення ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як на підставу відмови у задоволенні позову, судова колегія до уваги не приймає, оскільки згідно п.1 ч.ст.36 вказаного Закону, зазначені обмеження не поширюються на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився.

Крім того, застосування Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами ніяким чином не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права та вимагати стягнення сум, які йому не повернуті, за системою гарантування, виходячи із наведених норм ЦК України та умов договору банківського вкладу.

Звертає увагу той факт, що 16 липня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №640 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь». Постановою Київського адміністративного суду від 05 грудня 2016 року визнано протиправною і скасовано постанову Правління Національного банку України від 19.03.2015 року №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних; визнано противоправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 640 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь». Постановою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року вказану постанову апеляційного суду в частині визнання протиправними і скасування постанов Правління Національного банку України залишено без змін.

Представник ПАТ «Банк «Київська Русь» зазначав у судовому засіданні про те, що Рішення фонду гарантування вкладів фізичних осіб не скасовані, є чинними, а процедура ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» не припинено, жодні обмеження щодо здійснення повноважень фондом не запроваджено.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями, оскільки постановою суду визнано незаконним та скасовано постанови про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь». З моменту набуття чинності зазначеною постановою суду банк не вважається неплатоспроможним, а отже діяльність фонду гарантування вкладів в зазначеному банку не відповідає вимогам закону.

Посилання представника ПАТ «Банк «Київська Русь» на те, що відсутній механізм припинення процедури ліквідації банку та скасування рішень фонду гарантування вкладів, є неспроможними.

Отже, оскільки внаслідок скасування постанови Правління Національного банку України, починаючи з 05.12.2016 року (дата набрання законної сили постанови суду) ПАТ «Банк «Київська Русь» не відноситься до категорії неплатоспроможних, а тому на нього не поширюється обмеження, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», кошти належні власнику підлягають стягненню в загальному поряду на підставі рішення суду та виконавчого документу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цих Кодексом.

Інших доводів правового характеру, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга представникаПАТ «Банк «Київська Русь» не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2017 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представникаПублічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2017 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 17.05.2018 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

А.А. Калараш