Рішення № 74078296, 14.05.2018, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/678/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кириченка П.Л.

при секретарі Осадченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Овідіополь Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів від суми позики, та стягнення процентів за користування грошами від суми позики, суд –

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2017 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що 08 листопада 2010 року рішенням Київського райсуду м. Одеса у справі № 2-564/2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу інфляційних і річних позовні вимоги були задоволені та з відповідача на користь позивача був стягнутий борг в сумі 1 009 976 грн., інфляційні в сумі 247056.90 грн., річні в сумі 41387.06 грн. державне мито в сумі 1700 грн. та витрати ІТЗ в сумі 120 грн. Рішення суду було виконано лише 23 лютого 2016 року, за розписками від 25.06.2007 року, 27.07.2007 року, 19.07.2007 року, 25.04.2008 року, 25.01.2008 року відповідач зобов’язаний сплатити 5% місячних від суми позики. Свої зобов’язання відповідач не виконував, а тому відповідно до розрахунку який склав позивач просить стягнути з відповідача 362 794.54 дол. США від суми позики, за користування грошима від суми позики в розмірі 46 775.00 доларів США, за несвоєчасне та неналежне виконання грошового зобов’язання за період від 30.01.2014 року по 31.07.2017 року суми боргу в розмірі 1 192 762.50 грн. пені у розмірі 1 49 824.41 грн., витрати від інфляцій в розмірі 1 380 772.85 грн., 3 % річних у розмірі 125 289грн.

В ході судового розгляду представник позивача підтримала позовні вимоги, в подальшому позивач направив заяву з якої видно, що на позовних вимогах наполягає просить справу розглянути на підставі поданих документів за його відсутність.

Представник відповідача позов не визнала.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступного.

Відповідно до ст.263 ч.1 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так судом встановлено, що дійсно 08 листопада 2010 року рішенням Київського райсуду м. Одеса у справі № 2-564/2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу інфляційних і річних позовні вимоги були задоволені та з відповідача ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) на користь позивача ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) був стягнутий борг в сумі 1 009 976 грн., інфляційні в сумі 247056.90 грн., річні в сумі 41387.06 грн. державне мито в сумі 1700 грн. та витрати ІТЗ в сумі 120 грн. Рішення суду першої інстанції є чинним (а.с.6) .23 лютого 2016 року відповідач рішення суду виконував, що підтверджується власноручною розпискою від 23.02.2016 року.

Вищевказане зобов’язання у відповідача виникло на підставі розписки від 25 червня 2007 року, оригінал вищевказаної розписки позивач ОСОБА_1 та його представник під час розгляду справи не надав.

Представник відповідача надала заперечення з яких видно, що з позовом не погоджується посилаючись на строки позовної давності та відсутність доказів обґрунтування позовних вимог.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти від суми позики в розмірі 362 794.54 дол.США, за користування грошима від суми позики в розмірі 46 775.00 доларів США, за несвоєчасне та неналежне виконання грошового зобов’язання за період від 30.01.2014 року по 31.07.2017 року суми боргу в розмірі 1 192 762.50 грн. пені у розмірі 1 49 824.41грн., витрати від інфляцій в розмірі 1 380 772.85 грн., 3 % річних у розмірі 125 289грн., за невиконання зобов’язань які виникли на підставі розписки від 25 червня 2007 року.

З матеріалів справи та позову видно, 25 червня 2007 року відповідач отримав гроші в борг в розмірі 10 000 дол. США, крім того 27 липня 2007 року – 20 000 дол.США, 19 вересня 2007 року – 10 000 дол. США, 25 червня 2009 року - 6 500.00 дол. США. Розрахунок заборгованості складається з дня отримання грошей.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи і було зазначено вище, останній платіж на погашення боргу відповідач ОСОБА_2 здійснив 23.02.2016 року, при цьому розрахунок позивач склав починаючи з 25 червня 2007 року, 27 липня 2007року, 19 вересня 2007 року (а.с.10-11).

Однак, з позовом до суду позивач звернувся 27 лютого 2017 року, тобто після спливу трирічного строку для звернення до суду із позовними вимогами.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за договором займу, позовна давність за вимогами кредитора про повернення боргу, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового або останнього платежу.

За таких обставин, позивач мав право звернутись до суду з позовом не пізніше липня 2007 року.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом 27 лютого 2017 року, в свою чергу відповідач ОСОБА_2 у своїх письмових запереченнях від 27.11.2017 року заявив про необхідність застосування судом позовної давності, то слід дійти висновку про те, що позивач пропустив як загальний, так і спеціальний строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.

Позивач просить стягнути з відповідача за користування грошами від суми позики в розмірі 46 775.00 доларів США, за несвоєчасне та неналежне виконання грошового зобов’язання за період від 30.01.2014 року по 31.07.2017 року суми боргу в розмірі 1 192 762.50 грн. пені у розмірі 1 49 824.41 грн., втрати від інфляцій в розмірі 1 380 772.85 грн., 3 % річних у розмірі 125 289грн., на підставі судових рішень Київського райсуду м. Одеси від 08.11.2010 року та Овідіопольського райсуду Одеської області від 29.01.2015 року. В ході розгляду справи з боку відповідача була надана власноручна розписка з боку позивача ОСОБА_1 щодо виконання своїх зобов’язань, оригінал якої знаходиться на зберіганні у відповідача. Виконавче провадження на підставі судових рішень на час розгляду справи не відкривалось.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судове рішення повинно бути обґрунтованим, виходячи з доказів, які були надані з боку позивача суд приходить до висновку, що позивач не зміг обґрунтувати свої позовні вимоги щодо стягнення грошей, а тому в задоволені позову необхідно відмовити.

При поданні позову позивач сплатив судовий збір в повному обсягу, вини відповідача у подані позову не має, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2-13,77-80,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів від суми позики, та стягнення процентів за користування грошима від суми позики – відмовити.

Копію рішення направити зацікавленим особам.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до палати по цивільним справам Апеляційного суду Одеської обл. шляхом подачі апеляційної скарги в 30 денний строк з дня проголошення.

Суддя Кириченко П.Л.