Постанова № 74077697, 16.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/21/17 16.05.2018

Справа № 469/21/17

Провадження № 22ц-784/12/18

Категорія 47 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Лівшенко О.С.,

за участю: прокурора - Жмура Л.С., представника відповідачки - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

першого заступника прокурора Миколаївської області

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року, ухваленого під головуванням судді - Старчеус О.П. в приміщенні того ж суду о 13 годині 1 хвилині за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» (надалі - ДП «Очаківське ЛМГ») до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (надалі - Березанська райдержадміністрація) та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію права власності та витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2017 року перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» звернувся з позовом до Березанської райдержадміністрації, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію права власності та витребування земельної ділянки.

Прокурор зазначав, що в результаті перевірки були виявлені порушення вимог законодавства при прийнятті Березанською райдержадміністрацією розпоряджень із земельних питань. Так, розпорядженням Березанською райдержадміністрацією №141 від 19 лютого 2010 року продано відповідачці ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 для комерційного використання під обслуговування торгівельно-розважального комплексу.

На підставі вказаного розпорядження між райдержадміністрацією та ОСОБА_3 04 березня 2010 року укладено договір-купівлі продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О. Б., про що у реєстрі вчинено запис №246, після чого відповідачкою було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 01 лютого 2010 року на право власності на земельну ділянку, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011048600091.

В обґрунтування позову прокурор вказав, що до прийняття оскаржуваного розпорядження Березанською райдержадміністрацією спірна земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду урочища «ІНФОРМАЦІЯ_1» квартал 37, виділи 1-6, які перебували у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ», а тому, Березанською райдержадміністрацією надано земельну ділянку у власність відповідачці ОСОБА_3 незаконно, без належного її вилучення у землекористувача, оскільки Миколаївською облдержадміністрацією, до повноважень якої ч.6 ст.149 ЗК України віднесено вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених ч.5, 9 цієї статті, такого рішення не приймалось.

Крім того, спірна земельна ділянка надана відповідачці ОСОБА_3 без погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення органом лісового господарства та органом охорони навколишнього природного середовища, усупереч встановленому мораторію на вилучення земель держлісфонду.

До того ж, при прийнятті вказаного розпорядження, Березанською райдержадміністрацією не прийнято до уваги місцезнаходження спірної земельної ділянки, оскільки згідно інформації відділу Держгеокадастру у Березанському районі від 12 серпня 2016 року, вказана ділянка розташована на відстані 280-290 метрів від урізу води, тобто, у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а тому на ній, відповідно до містобудівної документації та державних будівельних норм і правил, заборонено індивідуальне будівництво, та відповідно до ст.ст.85, 88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84, глави 12 ЗК України спірна земельна ділянка може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Також, зазначав, що згідно інформації Коблівської сільської ради, на спірній земельній ділянці будь-які будівлі та споруди відсутні, однак відповідно до договору купівлі-продажу від 4 березня 2010 року та матеріалів інвентарної справи № 7500, на спірній ділянці знаходиться нежитлова будівля площею 16,2 кв.м., яка належить на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_3, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 879. Разом з цим, попри те, що вищевказана нежитлова будівля фактично відсутня, відповідачкою не вжито заходів до припинення права власності на неї.

Посилаючись на викладене, прокурор просив суд: - визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської райдежадміністрації №141 від 19 лютого 2010 року про продаж ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,25 га для комерційного використання під розміщення торгівельно-розважального комплексу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; - визнати недійсним, укладений 4 березня 2010 року між Березанською райдержадміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О. Б., реєстровий №246; - визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2, виданий 1 липня 2010 року ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011048600091; - витребувати від ОСОБА_3 у власність держави в особі Березанської райдержадміністрації Миколаївської області земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; - скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №878 від 20 липня 2009 року про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (будинок) площею 16,2 кв.м. по АДРЕСА_1 Березанського району Миколаївської області за ОСОБА_3

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Миколаївської області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов прокурора задовольнити.

В запереченнях на апеляційну скаргу, представник відповідачки - ОСОБА_3 - ОСОБА_2, просив рішення суду залишити в силі, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 лютого 2010 року Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області було прийнято розпорядження №141 про продаж з розстрочкою платежу терміном на два роки ОСОБА_3 земельну ділянку для комерційного використання для обслуговування торгівельно-розважального комплексу площею 2500 кв.м., що розташована в межах території Коблівської сільської ради в зоні відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_1 (т.1 а.с.15).

На підставі вказаного розпорядження між Березанською райдержадміністрацією та ОСОБА_3 4 березня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. за реєстровим номером №246 ( т. 1 а.с. 16-18).

В подальшому, 1 липня 2010 року відповідачкою отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №604451 на право власності на вказану земельну ділянку, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011048600091 (т. 1 а.с. 19).

Відповідно до матеріалів інвентарної справи №7500 по АДРЕСА_1 с. Коблево та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно на придбаній ОСОБА_3 земельній ділянці станом на 4 березня 2010 року знаходилася нежитлова будівля (будинок) загальною площею 16,2 кв.м., зареєстрована на підставі Березанського районного суду Миколаївської області від 7 липня 2009 року , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 1 а.с.40-44).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За положеннями статті 3 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст. 10, ч.1 ст. 11, ч.1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (в редакції на час ухвалення рішення).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд оцінює докази відповідно до вимог ст. ст. 58-59, 61, 212 ЦПК за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Аналогічні положеннями міститься в ст. ст. 4, 12, 77, 78, 81, 82, 89 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року.

У своїй позовній заяві прокурор посилався на порушення прав позивачів - ДП «Очаківське лісомисливське господарство», як землекористувача спірної земельної ділянки, Державного агентства лісових ресурсів України у сфері управління якого перебуває ДП «Очаківське лісомисливське господарство», оскільки спірна земельна ділянка входила до складу земель Державного лісового фонду - урочище «Коблево» Березанського району, Миколаївської області, квартал 37, які перебували у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство», а згоди на її вилучення не було надано.

Як на підтвердження позовних вимог прокурором надано листи ДП «Очаківське лісомисливське господарство» від 17 серпня 2016 року та від 14 вересня 2016 року з яких вбачається, що зробивши накладну з Публічної кадастрової карти України та картографічні матеріали лісовпорядкування, земельні ділянки в тому числі і спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 станом на 1 січня 2003 року, 1 січня 2007 року, 1 січня 2010 року, 1 січня 2011 року, 1 січня 2013 року входили до земель державного лісового фонду Березансьского лісництва ДП «Очаківське ЛМГ» і були розташовані в ур. «Коблеве» Березанського району, Миколаївської області, заяви про відмову від права постійного користування та згода на вилучення земельної ділянки з боку ДП «Очаківське ЛМГ» не надавалася. (т. 1 а.с.22-23).

Крім того, надано лист ВО «Укрдежліспроект» від 10 серпня 2016 року з додатком фрагменту накладки картографічної бази даних кварталу 37 Березанського лісництва ДП «Очаківське ЛМГ» за станом на 1 січня 2010 року на ортофотоплан Публічної кадастрової карти України з якого вбачається, що спірна земельна ділянка станом на 1 січня 2004 року, 1 січня 2010 року, 1 січня 2013 року знаходилася на території лісового фонду виділ 1,3,5 кв.37 Березанського лісництва ДП «Очаківське ЛМГ» (т.1 а.с.20-21). Крім того, прокурором було надано планшети картографічних матеріалів лісовпорядкування за 2003 рік та 2009 рік.

На думку прокурора, якщо співставити наявні у справі картографічні матеріали, можна дійти висновку, що зазначені фрагменти накладки картографічної бази даних складені із врахуванням земель, які вилучались у 1988 році з Державного лісового фонду та передавались у постійне користування Чорноморському суднобудівному заводу, проте спірна земельна ділянка не входила до цих земель та залишилась в постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство» і належала до земель лісогосподарського призначення на момент прийняття оспорюваного розпорядження Березанською райдержадміністрацією.

Між тим з таким твердженням прокурора погодитися не можна з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (Таке саме правило встановлене статтею 12 ЛК України).

Земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісового фонду визначається законом (ст. 57 ЗК України).

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісового фонду, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

За правилами статей 83, 84 ЗК України до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.

При цьому, згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Водночас у пункті 2 статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинне базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч. 1 ст. 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.

Згідно зі ст. 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу.

Відповідно до ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

За ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає визначення меж і внутрігосподарська організація території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів; виконання топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів (ч. 2 ст. 93 ЛК України).

У матеріалах лісовпорядкування дається комплексна оцінка ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду, розробляються основні положення організації та розвитку лісового господарства (ч. 1 ст. 94 ЛК України).

Матеріали лісовпорядкування затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища. Вони є основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами (ч. 2 ст. 94 ЛК України).

Крім того, ведеться державний облік лісів і державний лісовий кадастр, які містять систему відомостей і документів про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, якісний і кількісний стан лісового фонду, поділ лісів за групами та віднесення до категорій захисності, економічну оцінку та інші дані, необхідні для раціонального ведення лісового господарства і оцінки результатів господарської діяльності в лісовому фонді (ч. 2 ст. 95 ЛК України).

Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться державними органами лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів за єдиною для України системою на кошти державного бюджету (ч. 1 ст. 95 ЛК України).

Порядок ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 96 ЛК України).

За статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Згідно з нормами статей 181 - 184, 202 - 204 ЗК України, законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Таким чином, ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок.

Правовий статус земельних ділянок лісового фонду визначається нормами земельного та лісового законодавства відповідно до їх цільового призначення за даними земельного та лісового кадастру.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 р. у справі №6-212цс14.

З матеріалів справи вбачається, що в листі ВО «Укрдержліспроект» від 11 квітня 2017 року № 241 зазначено, що відповідно до розпорядження Ради Міністрів України № 142 від 28 березня 1988 року про передачу 16 га земель лісового фонду Чорноморському суднобудівному заводу під будівництво бази відпочинку «Чорноморець» вказані землі були вилучені з Державного лісового фонду. Проте, підтвердження щодо точності даних відводу лісовпорядкування ВО «Укрдержліспроект» надати не може, зокрема, у зв'язку з тим, що межі вилученої земельної ділянки не можна проконтролювати доступним методом по даних Публічної кадастрової карти. Відповідно до «Інструкції з впорядкування лісового фонду України» лісовпорядкування не встановлює межі і площі земельних ділянок, а використовує дані органів земельних ресурсів (землеустрою). На території розміщення земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_1 за даними лісовпорядкування станом на 2010 рік були наявні 2 землекористувачі - ДП «Очаківське лісомисливське господарство» та пансіонат «Чорноморець» (т. 2 а.с 218-219).

Станом на 1 січня 2010 року у постійному користуванні лісогосподарського підприємства на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області перебувало 166,6618 га земель державної власності. Із загальної кількості земель 93,6212 га були представлені лісами та іншими лісовкритими площами; 26,7918 га являють собою землі змішаного використання, зокрема, двори держлісгоспів (склади лісоматеріалів, пилорами тощо); 8, 5998 га представлені низинними болотами, які розміщені на знижених ділянках рельєфу і зволожуються поверхневими та ґрунтовими водами; відкриті землі без рослинного покриву або з незначними рослинним покривом - 37,6490 га, в тому числі: 0,0925 га - піски, 37,5565 га - інші відкриті землі (мочари, солончаки) , що підтверджується фрагментами щорічної статистичної звітності 6-зем та 2-зем ( т. 2 а.с.117-120).

Частина земель кварталів 37 та 38 загальною площею 16 га, в тому числі земельна ділянка площею 11,8 га та земельна ділянка площею 4,2 га у 1988 році були вилучені із землекористування Миколаївського лісгопзагу у Березанському районі Миколаївської області та надані у користування Чорноморського суднобудівного заводу для будівництва бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» на 1340 місць. Земельні ділянки, що вилучалися, були сформовані за Проектом відведення земельних ділянок, складеним Миколаївської філією Укрземпроект із текстовими та графічними додатками (т. 1 а.с.167- 192).

Вказаний Проект погоджений відповідними установами, у тому числі дирекцією Миколаївського лісгосьзагу (акт технічного обстеження лісової площі від 23 грудня 1987 року), Миколаївським обласним управлінням лісового господарства та лісозаготівель (висновок від 25 грудня 1987 №1824) та був затверджений розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 142-р від 28 березня 1988 року.

При перенесенні проекту відведення земель у натурі був присутній директор Миколаївського лісгосьзагу та ніяких заперечень від присутніх не надходило. За наслідками цього був складений відповідний акт від 31 травня 1988 року.

Вказані обставини підтвердила на той час керівник групи спеціалістів відділу відводу земель Миколаївського філіалу інституту Укрземпроект - ОСОБА_5, допитана в якості свідка.

На підставі вказаного проекту видано Державний акт на право користування землею Серія Б №030526 1988 року, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за № 61. Згідно цього акту право користування землями належало Чорноморському суднобудівному заводу.

Згодом було видано Державний акт на право постійного користування землею Серія МК №38 1994 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №20 від 10 березня 1994 року (т.1 а.с.285-286).

В цьому ж році Миколаївською філією інституту землеустрою було складено технічний звіт по встановленню меж по фактичному користуванню бази відпочинку «Чорноморець». Згідно вказаного технічного звіту, периметр, конфігурація та площа відведених ділянок не змінилася. Ділянка обмежена парканом, межові знаки в кількості 11 штук передані на зберігання представнику Чорноморського суднобудівного заводу.

На підставі клопотання ДП «Чорноморський суднобудівний завод» від 26 липня 2004 року, розпорядженням Березанської райдержадміністрації «Про припинення права постійного користування земельними ділянками» від 6 серпня 2004 року №784, припинено право користування ДП «Чорноморський суднобудівний завод» на частину площею 2,5 га однієї із вилучених земельних ділянок площею 11,8 га.

Вилучену території переведено до земель запасу державної власності та рекомендовано Березанському районному відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни у облікові дані (т. 1 а.с.209).

Вказане підтверджується інформацією, яка міститься в листах Відділу у Березанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 17 березня 2017 року №99-14.08-99.9.-448/2-17 та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 11 травня 2017 року №29-14-0.32-3338/2-17 (т.1 а.с.165-166, 238).

Пізніше у 2004 році спірна земельна ділянка була надана в оренду гр. ОСОБА_6, в подальшому продана ОСОБА_3

Данні проте, що спірна земельна ділянка площею 0.25 га була сформована за рахунок земель запасу Коблівської сільської ради підтверджується розпорядженням Березанської райдержадміністрації «Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельної ділянки» від 26 листопада 2004 року №1119, яким було затверджено проект землеустрою та надано в оренду спірну земельну ділянку гр. ОСОБА_6, а також акт про передачу-приймання межових знаків під охорону та зберігання від 3 грудня 2004 року (т. 1 а.с.107, 162).

До того ж на плані відведення земель, який є складовою вищевказаного проекту землеустрою, який було розроблено ТОВ «Обласний земельно-кадастровий центр» у 2004 році, зазначено, що ділянка відводиться із земель запасу, а також наведено проектне рішення організації території вилученої у Чорноморського суднобудівного заводу. На плані відображено, що спірна земельна ділянка з північно-західної сторони межувала із землями Очаківського ЛМГ (т. 1 а.с.108,109).

Факт погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель запасу за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району у 2004 році спірної земельної ділянки з Очаківським ЛМГ також підтвердила допитана в якості свідка ОСОБА_5

Крім того, за клопотанням прокурора у справі було призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Миколаївському відділенню Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно висновку експерта вказаної установи від 27 березня 2018 року №469/21/17 за результатами проведеного дослідження надати відповідь на питання: чи знаходилась територіально земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,25 га, що розташована по АДРЕСА_1 в с. Коблево, Березанського району, Миколаївської області станом на 19 лютого 2010 року в межах території земель, які перебували у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ», не є можливим (т. 2 а.с.142-150).

До такого висновку експерт дійшла, оскільки єдиними варіантом визначення станом на 19 лютого 2010 року взаємного розташування меж вилучених з користування ДП «Очаківське ЛМГ» земельних ділянок загальною площею 16 га та меж земельної ділянки площею 0,25 га (кадастровий номер НОМЕР_1), є приведення координат поворотних точок меж кожної із земельних ділянок до єдиного знаменника - однієї системи координат та побудова цифрових моделей вказаних ділянок.

Графічний документ, складений за результатами проведення геодезичної зйомки та обробки наявних геодезичних даних на запитувану дату міг би визначити взаємне положення дослідженого об'єкту. Надати в розпорядження вказаного документу неможливо у зв'язку з його відсутністю.

Між тим, в мотивувальній частині свого висновку експерт зазначила, що при співставленні зображення відповідних територій планшету 7 лісовпорядкування 2003 року із даними Публічної кадастрової карти України, що містить відомості Державного земельного кадастру, які згідно ст. 20 Закону України «Про державний земельний кадастр» мають статус офіційних, враховуючи конфігурацію вилучених земель із кварталів 37 та 38 у 1988 році, візуально можна визначити, що територіально земельна ділянка площею 0,25 га (кадастровий номер НОМЕР_1) могла заходитися станом на 19 лютого 2010 року в межах території вилученої із кварталу 37.

Отже, встановлене свідчить про те, що на момент прийняття Березанською райдержадміністрацією оспорюваного розпорядження спірна земельна ділянка не перебувала в постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство» і не належала до земель лісогосподарського призначення.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм висновок суду першої інстанції про відсутність порушеного права позивачів щодо спірної земельної ділянки є вірним, а відтак суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з зазначених підстав.

Посилання прокурора в позовній заяві на те, що спірна земельна ділянка перебуває на землях рекреаційного призначення та розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, як на підставу задоволення позову не заслуговують на увагу, оскільки не порушують прав позивачів у даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не взяті до уваги планшети картографічних матеріалів лісовпорядкування, є безпідставними оскільки з вказаних документів не вбачається де саме розташована спірна земельна ділянка (т. 1 а.с. 255-256).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до підстав позову, яким судом надано належну оцінку та не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду, ухваленого відповідно до вимог закону.

За таких обставин, апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області залишити без задоволення.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 18 травня 2018 року.