Ухвала суду № 74077681, 17.05.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ__

Справа № 521/6433/15-ц

Пр. №6/521/292/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Пасічник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі подання Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській областіпро тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_2,

встановив:

У липня 2016 року державний виконавець Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області(далі – Малиновський ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області) звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянину ОСОБА_2

Заявник зазначав, що на примусовому виконанні Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 знаходиться виконавчий лист № 521/6433/15-ц від 19 листопада 2015 року, виданий Малиновським районним судом міста ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 28 139,03 гривень, який боржником не виконується, дивлячись на те, що державним виконавцем вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2016 року подання було задоволено (а.с. 74).

Постановою апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2018 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2016 року було скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Державний виконавець в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд подання за його відсутності.

Сторони в судове засідання не з’явились, про час слухання справи в силу вимог ч. 4 ст. 441 ЦПК не повідомлялись.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання державного виконавця Малиновського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 знаходиться виконавчий лист № 521/6433/15-ц від 19 листопада 2015 року, виданий Малиновським районним судом міста ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 28 139,03 гривень (а.с. 70).

З матеріалів справи вбачається, що в межах виконання вищевказаного виконавчого листа державним виконавцем було здійснено наступні заходи: Постановою державного виконавця від 14 січня 2016 року ВП №49886075 накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2О, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

14 червня 2016 року здійснено вихід за адресою боржника, боржника не знайдено, майновий стан перевірити не видалось можливим (а.с. 65 звор.)

Згідно довідки з ТОВ «Промзбут» від 12 лютого 2016 року, боржник ОСОБА_2 на вказаному підприємстві не працює.

Відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» вказано, що станом на 17 травня 2018 року заборгованість ОСОБА_2 складає 340599,47 грн.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, подання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.

З матеріалів, долучених до подання не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України, оскільки подання обґрунтовується лише перебування останнього у статусі боржника. Не має жодного підтвердження направлення жодного процесуального документа боржнику, та зокрема направлення постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом. Запити в Державну міграційну службу України, Державну прикордонну службу не направлялись.

Судом встановлено, що жодних доказів на підтвердження ухиляння боржника ОСОБА_2 від виконання зобов’язань за рішенням суду матеріали справи не містять.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з’ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов’язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов’язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Аналізуючи зазначене та враховуючи, що з матеріалів справи не встановлено в чому саме полягає ухилення боржника від виконання рішення суду та не доведено можливість виїзду боржника за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, в задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, суд

ухвалив:

Подання Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській областіпро тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Сегеда О.М.