Постанова № 74077295, 16.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №471/162/14-ц 16.05.2018

Справа № 471/162/14-ц

Провадження №22-ц/784/576/18 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Темнікової В.І., Бондаренко Т.З.

із секретарем судового засідання - Лівшенко О.С.,

за участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника стягувача - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2018 року постановлену під головуванням судді - Скарницької І.Б., в приміщенні того ж суду о 8 год. 33 хв. по цивільній справі за заявою Братського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Братський відділ ДВС) про заміну сторони виконавчого провадження,

в с т а н о в и л а:

У січні 2018 року Братський відділ ДВС звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

В своїй заяві Братський відділ ДВС зазначав, що у нього на виконанні знаходиться на виконанні виконавчий лист №471/162/14-ц, виданий Братським районним судом Миколаївської області 26 березня 2014 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» заборгованості у сумі 80 229,93 грн.

16 червня 2016 року боржник помер. Згідно інформації з Братської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_5 за претензією ПАТ «Державний ощадний банк України» заведена спадкова справа. За даними Братської селищної ради на момент смерті, разом із боржником зареєстровані - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9

Посилаючись на ч. 3 ст. 1268 ЦК України, відповідно до якої спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, Братський відділ ДВС просив суд замінити сторону виконавчого провадження з боржника ОСОБА_5 на його спадкоємців.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2018 року заяву Братського відділу ДВС задоволено частково. Замінено у виконавчому провадженні щодо виконання рішення у цивільній справі № 471/162/14-ц сторону виконавчого провадження боржника - ОСОБА_5 його правонаступником - ОСОБА_2 В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила ухвалу скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви відмовити.

Представник ПАТ «Державний ощадний банк України» у відзиві на апеляційну скаргу просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

У відповіді на відзив ОСОБА_2 просила ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволені заяви Братського відділу ДВС.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2014 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_10 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість у сумі 80 229,93 грн. на підставі якого було видано виконавчий лист № 471/162/14-ц (а.с. 147-150).

11 червня 2016 року боржник - ОСОБА_11 помер, що підтверджується копією актового запису №70 від 16 червня 2016 року (а.с. 140).

Згідно довідки Братської селищної ради Братського району Миколаївської області від 3 березня 2017 року разом із ОСОБА_5 за адресою: пров. Північний, будинок №9 в смт. Братське Братського району Миколаївської області зареєстровані - ОСОБА_6, 1968 року народження, ОСОБА_7, 1971 року народження, ОСОБА_8, 1999 року народження, ОСОБА_2, 1937 року народження та ОСОБА_9, 1992 року народження (а.с.6).

За даними Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 3 серпня 2017 року, після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа №17/2017 за претензією кредитора ПАТ «Державний ощадний банк України», обсяг прийнятого майна не встановлено, свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с. 11).

З копії актового запису про народження від 10 квітня 1971 року, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 його матір'ю є - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 138).

Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження суд першої інстанції виходив з того, що на момент смерті ОСОБА_5 разом з ним зареєстрована його мати - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, а відтак вона як спадкоємиця першої черги є його правонаступницею та повинна задовольнити вимога кредитора.

Між тим, з таким висновком погодитися не можливо з огляду на наступне.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч 2 ст. 2 та ст. 10 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для закінчення виконавчого провадження.

Так, зокрема, виконавче провадження (п. 3 ч. 1 ст. 39 вказаного вище Закону) підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження оформлюється постановою.

З огляду на зазначене, державний виконавець після смерті боржника - фізичної особи зобов'язаний закінчити виконавче провадження незалежно від того, чи допускають його обов'язки перед кредитором правонаступництво.

Можливості прийняття виконавцем будь-яких інших процесуальних рішень у випадку смерті боржника - фізичної особи, даний Закон не передбачає.

Отримавши дані про смерть боржника, за правилами ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен вирішити питання про закінчення виконавчого провадження.

Редакція цієї статті Закону викладена таким чином, що дозволяє дійти висновку, що у разі смерті боржника обов'язковим є закінчення виконавчого провадження.

Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, в межах вартості одержаного у спадщину майна, передбачений статтею 1282 ЦК України.

Порядок пред'явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців визначений статтею 1281 ЦК України.

Таким чином, ПАТ «Державний ощадний банк України» як кредитор у зобов'язанні з виконання вищевказаного рішення суду не позбавлене права пред'явити свої вимоги до спадкоємців боржника у зобов'язанні ОСОБА_5 в порядку, визначеному статтями 1281, 1282 ЦК України.

Предметом судового розгляду справ за позовами кредиторів є факт прийняття спадщини спадкоємцями, обсяг відповідальності спадкоємців першої черги у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

Зазначене не може бути встановлено в рамках розгляду даної заяви Братського відділу ДВС про заміну сторони виконавчого провадження.

На викладене суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про заміну боржника ОСОБА_5 його спадкоємицею - ОСОБА_2, не встановивши обсяг відповідальності останньої відповідно до закону.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, у задоволені заяви Братського відділу ДВС слід відмовити.

За таких обставин, ухвала суду на підставі п.1ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст. 367-368, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2018 року скасувати.

У задоволенні заяви Братського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 18 травня 2018 року.