Постанова № 74077246, 15.05.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/113/2018 Справа № 490/5124/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі судового засіданняКваші С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області про скасування рішення XXV сесії сьомого скликання сільської ради від 23 травня 2017 р. за № 5 та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача,в якому просить скасувати рішення Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 23.05.2017 року про відмову у виділенні йому земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку в АДРЕСА_1 .

В обгрнутування позову посилається на те, що звернувся з заявою про виділення земельної ділянки до відповідпача, проте рішенням сесії сільської ради від 23 травня 2017 р. йому в цьому відмовлено у зв'язку з тим, що запитувана земельна ділянка, є територією громадського користування. Проте таке визначення як «територія громадського користування» не входить у перелік підстав викладених у ч. 4 ст. 83 ЗК України для відмови у наданні земельної ділянки.

З наведених підстав вважає рішення неправомірним , за положень ст. 118, 122 ЗК України просить скасувати спірне рішення сесії сільської ради та зобов'язати сільську раду повторно розглянути це питання на підставі раніше поданих документів.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, жодних письмових заперечнь, відзиву на позов не надав.

Дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов такого.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а права власника від імені Українського народу здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом «б» ст. 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесено передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України..

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської рад.

Статтею 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності, які відповідно до положень ст. 83 Земельного кодексу України складаються з усіх земель в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельних ділянок за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Порядок набуття громадянами України прав на земельні ділянки комунальної власності регламентовано нормами Земельного кодексу України.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зі змісту пункту «г» частини 1 статті 121 ЗК України видно, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи , позивач звернувся до Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області із письмовою заявою про надання їй у власність земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням XXV сесії сьомого скликання Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області за № 5 від 23 травня 2017 р. вирішено відмовити позивачу у виділенні земельної ділянки у приватну власність мотивуючи тим, що бажане місце розташування земельної ділянки відповідно до генерального плану селища Капустине є територією громадського користування.

Перелік підстав, при наявності яких землі комунальної власності не можуть передаватися у приватну власність викладений у ч. 4 ст. 83 ЗК України.

Так, відповідно до вказаної норми права, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів;

є) землі під об'єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.

Таким чином, серед встановленого законодавством переліку підстав, при наявності яких землі комунальної власності не можуть передаватися у приватну власність відсутня підстава щодо земельної ділянки, яка є територією громадського користування.

Разом з тим, відповідач не довів суду про те, що спірна земельна ділянка належить до земель загального користування, тобто є дорогою чи провулком, як це зазначено у протоколі комісії.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 2 КАС України ,у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 5 цього кодексу , до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ст.ст.1, 6 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведене свідчить, що відповідач не належним чином розглянув заяву ОСОБА_1 та не вмотивовано відмовив заявнику у передачі їй земельної ділянки у власність, а відтак, оспорюване рішення сільської ради підлягає скасуванню та слід зобов'язати відповідача повторно розглянути питання викладене у заяві ОСОБА_1

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області задовольнити.

Скасувати рішення XXV сесії сьомого скликання за № 5 від 23 травня 2017 р. Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області про відмову у виділенні земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Зобов'язати Коларівську сільську раду Вітовського району Миколаївської області повторно розглянути питання щодо передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, на підставі раніше поданих нею документів.

Стягнути з Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі - 1 240 (одна тисяча двісті сорок) гривень.

Рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Гуденко О.А.

Повний текст рішення складено 17 травня 2018 року