Постанова № 74077221, 16.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/2617/17 Головуючий у 1 інстанції: Кріль М.Д.

Провадження № 22-ц/783/7566/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Апеляційного суду Львівської області цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда, третя особа - директор Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій послався на те, що в період часу з 12.07.1984 року по 15.12.1984 року працював викладачем фізики в СПТУ - 62 (на даний час Вище професійне училище № 11). 15.12.1984 року його було звільнено з роботи в СПТУ - 62 у зв'язку із призивом на військову службу, яку проходив з 12.12.1984 року по 21.05.1986 року. В подальшому 03.06.1986 року його було прийнято на посаду викладача фізики Червоноградського ПТУ № 62. 01.09.1998 року Червоноградське ПТУ № 62 реорганізовано в ВПУ № 11 та цього ж дня його переведено викладачем фізики у цьому училищі. Наказом від 31.08.2017 року № 17-к/3 його звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності працівників. Зазначає, що 22 червня 2017 року директором ВПУ його було повідомлено про вищевказане звільнення. Таке обґрунтовувалось зменшенням контингенту учнів у навчальному закладі відповідно до обсягів регіонального замовлення у 2016-2017 р.р. та пропозицій на 2017-2018 навчальний рік щодо підготовки робітничих кадрів ВПУ № 11, і у зв'язку з чим передбачалось зменшення нормативної чисельності посад майстрів в/н, викладачів загальноосвітніх та спеціальних предметів. Також було вказано, що попередження його про наступне звільнення здійснювалось на підставі наказу № 8-к/3 по ВПУ № 11 від 30.05.2017 року та № 13-к/3 від 21.06.2017 року прийнятого на підставі протоколу № 1 від 21.06.2017 року «Про засідання комісії по скороченню (вивільненню) працівників». Первинна профспілкова організація працівників ВПУ № 11 29 серпня 2017 року не надала згоду на його звільнення і вирішила звернутись до директора училища з проханням розглянути можливість надання йому годин з неповним навантаженням і дати йому допрацювати до пенсійного віку. 31.08 2017 року він звернувся до директора ВПУ № 11 із заявою, в якій просив перевести його на неповне педагогічне навантаження на 2017-2018 навчальний рік з 01.09.2017 року, однак листом від 31.08.2017 року № 46 його повідомлено про відсутність станом на 31.08.2017 року вільних годин фізики та астрономії для надання йому неповного педагогічного навантаження на 2017-2018 навчальний рік. Вважає, що його звільнено з роботи без згоди первинної профспілкової організації, що є грубим порушенням встановленого законом порядку звільнення працівника, так як згідно ч. 5 ст. 43 КЗпП України профком мав повідомити роботодавця про прийняте рішення в триденний строк після його прийняття, тобто до 01.09.2017 року включно. Крім того зазначив, що на 2017-2018 навчальний рік його взагалі позбавлено педагогічного навантаження (встановлено обсяг 0 годин), чим зменшено обсяг його роботи в порівнянні з 2016-2017 навчальним роком, що не узгоджується з п. 4.2.9 Галузевої угоди, яким керівникам закладів та установ освіти і науки, відповідним профспілковим органом рекомендовано не допускати зменшення обсягу навчального навантаження особам передпенсійного віку, а він є таким. В училищі він викладав не лише фізику, а й астрономію, пройшовши відповідне кваліфікаційне навчання для цього. Навчальним планом на 2017-2018 рік передбачено навчальні години з фізики та астрономії, однак фактично усі години педагогічного навантаження з даних предметів були надані іншому викладачу. На його думку скорочення чисельності працівників загальноосвітніх навчальних закладів мало відбутись за рахунок скорочення інших працівників, а не педагогічних, а тому вважає, що підстав звільнення його як педагогічного працівника у зв'язку із скороченням чисельності працівників не було. На підставі наведеного вище, просить суд визнати незаконним та скасувати наказ від 31.08.2017 року № 17-к/3 «Про вивільнення працівників» в частині його звільнення, поновити його на роботі в ВПУ № 11 м. Червонограда на посаді викладача фізики та стягнути з останніх середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда, третя особа - директор Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Дане рішення в апеляційному порядку оскаржили позивач ОСОБА_2 та його (позивача) представник ОСОБА_3, подавши апеляційні скарги.

В обґрунтування апеляційних скарг посилаються на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначають, що з 12.07.1984 року він - ОСОБА_2 працював викладачем фізики у СПТУ № 62, а 15.12.1984 року був звільнений у зв'язку з призовом на військову службу. В подальшому 03.06.1986 року (після служби в армії) його знову прийнято на посаду викладача фізики в СПТУ № 62, а після його реорганізації в ВПУ № 11 01.09.1998 р. був переведений на посаду викладача фізики в ВПУ № 11. В період 2007-2016 років на підставі заяв йому встановлювалось неповне педагогічне навантаження. Наказом директора ВПУ № 11 від 30.05.2017 року № 8-к/З «Про скорочення штату працівників та створення комісії» вирішено: - скоротити чисельність працівників до 31.08.2017 року в кількості 5 викладачів та 4 майстрів виробничого навчання з професії «Оператор комп'ютерного набору з реєстрації бухгалтерських даних»; - створити комісію по скороченню (вивільнення) працівників; повідомити голів первинної профспілкової організації в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про скорочення чисельності працівників; комісії до 29.06.2017 року відповідно до ст. 42 КІПП України визначити працівників, які підлягають скороченню. Відповідно до Протоколу № 1 від 21.06.2017 року засідання комісії по скороченню (вивільненню) працівників Комісією було вирішено: попередити працівників училища про наступне вивільнення з роботи з 31.08.2017 року по п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату працівників), в т.ч. й позивача в порядку скорочення чисельності працівників, не пізніше ніж за два місяці (і про можливість подальшого працевлаштування (переведення) на іншу посаду) та запропоновано позивачу переведення на посаду столяра, електромонтера, слюсара-ремонтника, двірника (0,5 ставки) за умови проходження курсів перепідготовки, перекваліфікації на іншу посаду. 22.06.2017 року його - позивача попереджено про наступне звільнення з посади викладача фізики 31.08.2017 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення чисельності працівників). 05.07.2017 року ВПУ № 11 звернулось до голови первинної профспілкової організації ВПУ № 11 з поданням «Про розірвання трудового договору», в якому просило надати згоду на наступне звільнення із займаних посад ОСОБА_2 та інших працівників. Відповідно до витягу з Протоколу № 37 засідання первинної профспілкової організації працівників ВПУ № 11 29.08.2017 року відбулось засідання профкому, на якому вирішувалось питання про надання згоди на звільнення працівників. На засіданні були присутні зокрема директор училища та. При обговоренні вказаного питання виступили зокрема директор училища, яка повідомила про зменшення кількості годин, а відповідно й кількості годин педнавантаження і необхідність скорочення працівників. Перед прийняттям постанови з цього питання директор і юрист покинули засідання профкому. При цьому профком не надав згоди на його звільнення (п. 1.2) і вирішив звернутись до директора училища з проханням розглянути можливість надання останньому годин з неповним навантаженням і дати можливість допрацювати до пенсійного віку. 30.08.2017 року директором ВПУ № 11 затверджено педагогічне навантаження викладачів та інших педагогічних працівників ВПУ № 11 на 2017-2018 навчальний рік, до якого його взагалі не включено. У цьому ж педагогічному навантаженні вказано, що таке, нібито, погоджено головою комітету профспілки у цей же день 30.08.2017 року. Відповідно до Витягу з протоколу № 37а засідання профкому, 30.08.2017 року, нібито, відбулось засідання профкому працівників ВПУ № 11, на якому постановлено погодити педагогічне навантаження викладачів та інших педагогічних працівників на 2017-2018 начальний рік. Наказом від 31.08.2017 року № 17-к/з ОСОБА_2 разом з іншими працівниками звільнено з роботи 31.08.2017 року по п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення чисельності працівників).

Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що суд не з'ясував належним чином якою із передбачених ст. 43 КЗпП України підстав відповідач обґрунтовував звільнення позивача при ненаданні згоди на це профкомом - неповідомленням профкомом власника (уповноваженого органу) в триденний строк про прийняте рішення чи необґрунтованістю рішення профкому про ненадання згоди на звільнення останнього. Вважає, що згідно вимог ч. 8 ст. 43 КЗпП України відповідач вправі був звільнити його - позивача за згодою профкому не пізніше 24.08.2017 року. Однак в порушення цієї норми його звільнено 31.08.2017 року, тобто після закінчення встановленого місячного строку на звільнення працівника за згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Вже з цих підстав звільнення не може вважатись законним, оскільки здійснене з порушенням встановлених ст. 43 КЗпП України порядку та гарантій. Водночас, судом належним чином не з'ясовано, чи була у відповідача можливість встановити неповне педагогічне навантаження на 2017-2018 навчальний рік і відповідно залишити позивача на роботі та забезпечити його конституційне право на працю. Просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справиу судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа апеляційним судом розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул виходив з того, що ОСОБА_2 має менший рівень кваліфікації, не надав згоди на переведення на інші запропоновані посади, отримав повний розрахунок, а дії відповідача по звільненню ОСОБА_2 із займаної посади відповідають вимогам встановленим законодавством України.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується. Так, з матеріалів справи вбачається наступне.

З копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що останній 12.07.1984 року був прийнятий на посаду викладача фізики в СПТУ-62 та 15.12.1984 року був звільнений у зв'язку з призивом на військову службу.

03.06.1986 року ОСОБА_2 знову прийнятий на роботу викладачем фізики. 01.09.1998 року після реорганізації Червоноградського ПТУ № 62 у ВПУ № 11 був переведений на посаду викладача фізики.

30.08.2017 року ОСОБА_2 звільнений у зв'язку з скороченням чисельності працівників згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України на підставі наказу № 17-к/3 від 31.08.2017 року.

Наказом Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда № 8-к/3 від 30.05.2017 року «Про скорочення штату працівників та створення комісії» у зв'язку із зменшенням контингенту учнів у навчальному закладі та відповідно до обсягів регіонального замовлення у 2016-2017 навчальному році та пропозицій на 2017-2018 навчальний рік щодо підготовки робітничих кадрів Вищим професійним училищем № 11 м. Червонограда визначено: скоротити чисельність працівників до 31.08.2017 року в кількості 5 (п'яти) викладачів та 4 (чотирьох) майстрів виробничого навчання з професії «Оператор комп'ютерного набору, обліковець з реєстрації бухгалтерських даних» відповідно до вимог чинного законодавства; створити комісію по скороченню (вивільненню) працівників у складі - ОСОБА_4 (директор, голова комісії), ОСОБА_7 (заступник директора з НВР), ОСОБА_5 (голова профкому), ОСОБА_6 (голова профкому), ОСОБА_8 (головний бухгалтер), ОСОБА_9 (юрисконсульт), ОСОБА_10 (інспектор з кадрів); повідомити голів первинної профспілкової організації в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про скорочення чисельності працівників; комісії до 29.06.2017 року, відповідно до ст. 42 КЗпП України визначити перелік працівників, які підлягають скороченню (вивільненню). Засідання комісії оформляти протокольно.

Повідомленням Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда № 34 від 30.05.2017 року голову первинної профспілкової організації працівників ВПУ № 11 м. Червонограда ОСОБА_5 повідомлено про вищевказаний наказ про скорочення працівників та надано копію наказу для ознайомлення.

21.06.2017 року на виконання вищевказаного наказу № 8-к/3 від 30.05.2017 року відбулося засідання комісії по скороченню (вивільненню) працівників, та згідно протоколу № 1 було вирішено попередити працівників училища про наступне звільнення з роботи з 31.08.2017 року по п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату працівників) не пізніше, ніж за два місяці, і про можливість подальшого працевлаштування (переведення) на іншу посаду, в тому числі ОСОБА_2 (викладача фізики) та запропонувати переведення на посаду столяра, електромонтера, слюсаря-ремонтника, двірника (0,5 ставки), за умови проходження курсів перепідготовки, перекваліфікації на іншу посаду.

Комісією згідно даних особових справ було встановлено, що ОСОБА_5 - «спеціаліст вищої категорії», педагогічне звання «старший викладач; ОСОБА_2 - «спеціаліст першої категорії».

З урахуванням наведеного, комісією було вирішено, що ОСОБА_2 підлягає попередженню про наступне звільнення (вивільнення), оскільки має менший рівень кваліфікації. Комісія по скороченню голосувала одноголосно: «за» - 7, «проти» - 0, «утрималось» - 0.

Наказом Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда № 13-к/3 від 21.06.2017 року «Про вивільнення працівників» визначено інспектору з кадрів ОСОБА_10 попередити працівників училища про наступне звільнення з роботи з 31.08.2017 року по п. 1 ст. 40 КЗпП України не пізніше ніж за два місяці, в тому числі ОСОБА_2 (викладача фізики) та запропонувати переведення на посаду столяра, електромонтера, слюсаря-ремонтника, двірника (0,5 ставки), за умови проходження курсів перепідготовки, перекваліфікації на іншу посаду; ознайомити з наказом під підпис із зазначенням дати; підготувати звіт про заплановане звільнення працівника не пізніше як за два місяці в письмовій формі в зв'язку з скороченням штату по п. 1 ст. 40 КЗпП України та надіслати його в службу зайнятості.

Згідно листа Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда, з яким ОСОБА_2 ознайомився 22.06.2017 року, у зв'язку із зменшенням контингенту учнів у навчальному закладі та відповідно до обсягів регіонального замовлення у 2016-2017 навчальному році та пропозицій на 2017-2018 навчальний рік щодо підготовки робітничих кадрів, Вищим професійним училищем № 11 м. Червонограда передбачається зменшення нормативної чисельності посад майстрів в/н, викладачів загальноосвітніх та спецпредметів, на підставі наказу по ВПУ № 11 м. Червонограда № 8-к/3 від 30.05.2017 та № 13-к/3 від 21.06.2017 року, згідно протоколу № 1 від 21.06.2017 року «Про засідання комісії по скороченню (вивільненню) працівників» та листа Міністерства праці та соціальної політики України від 07.04.2011 року № 114/06/187-11 «Щодо надання роз'яснення» - позивача попереджено про наступне звільнення із займаної посади викладача фізики за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (скорочення чисельності працівників) 31.08.2017 року. Також йому запропоновано переведення на посаду столяра, електромонтера, слюсаря-ремонтника, двірника (0,5 ставки), за умови проходження курсів перепідготовки, перекваліфікації на іншу посаду.

05.07.2017 року ВПУ № 11 м. Червонограда звернулося з поданням № 41 «Про розірвання трудового договору з працівниками» до голови первинної профспілкової організації працівників ВПУ № 11 м. Червонограда ОСОБА_5, в якому просить надати згоду про наступне звільнення із займаних посад працівників училища, які є членами профспілки, в тому числі ОСОБА_2.

З протоколу № 37 засідання профкому від 29.08.2017 року «Первинної профспілкової організації працівників ВПУ-11 м. Червонограда», присутні члени профкому у складі: ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, вбачається, що останні постановили, в тому числі, не надати дозволу на звільнення ОСОБА_2 з посади викладача (5 утрималось), та звернутися до директора училища з проханням розглянути можливість надання годин ОСОБА_2 з неповним навантаженням та можливість допрацювати до пенсійного віку.

Окрім цього, витягом з протоколу № 37а засідання профкому від 30.08.2017 року первинної профспілкової організації працівників ВПУ-11 м. Червонограда, присутні члени профкому, у складі: ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, підтверджується, що члени профкому постановили: погодити педагогічне навантаження викладачів та інших педагогічних працівників на 2017-2018 навчальний рік; голові ППОП погоджувати і підписувати тарифікаційні списки згідно даного педагогічного навантаження протягом навчального року.

30.08.2017 року ОСОБА_2 звернувся з заявою на ім`я директора ВПУ № 11 м. Червонограда, в якій просить перевести його на неповне педагогічне навантаження на 2017-2018 навчальний рік з 01 вересня 2017 року.

Дану заяву Вищим професійним училищем № 11 м. Червонограда було розглянуто та відповіддю № 46 від 31.08.2017 року ОСОБА_2 було повідомлено, що станом на 31.08.2017 року вільних годин фізики та астрономії для надання останньому неповного педагогічного навантаження на 2017-2018 роки немає.

Наказом № 17-к/3 від 31.08.2017 року Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда «Про вивільнення працівників» прийнятого на підставі наказу № 13-к/3 від 21.06.2017 року «Про вивільнення працівників», ОСОБА_2 -викладача фізики звільнено з роботи 31.08.2017 року по п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення чисельності працівників) у зв'язку з ненаданням згоди на переведення на інші запропоновані посади, з неможливістю подальшого працевлаштування у зв'язку з відсутністю роботи за відповідною професією (спеціальністю) та відсутністю іншої роботи в училищі. Даним наказом також зобов'язано виплатити вихідну допомогу звільненим працівникам згідно ст. 44 КЗпП України в розмірі середнього місячного заробітку; бухгалтерії училища провести повний розрахунок з працівниками в день звільнення згідно чинного законодавства, виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку за точною кількістю календарних днів невикористаної відпустки.

Відповідно до заяв на ім'я директора ВПУ № 11, ОСОБА_2 неодноразово звертався з такими про надання неповного педагогічного навантаження, а саме на: 2007-2008 навчальний рік; 2009-2010 навчальний рік; 2010-2011 навчальний рік; 2011-2012 навчальний рік; 2014-2015 навчальний рік; 2015-2016 навчальний рік, та востаннє на 2017-2018 навчальний рік.

З довідки ВПУ № 11 м. Червонограда «Про контингент учнів ВПУ № 11 м. Червонограда станом на 1 вересня 2015-2017 років» вбачається, що: на 2015 рік загальна кількість учнів у ВПУ № 11 м. Червонограда становила - 404, план регіонального замовлення виконано на 78,8%,; на 2016 рік загальна кількість учнів у ВПУ № 11 м. Червонограда становила - 401, план регіонального замовлення виконано на 85,6%; на 2017 рік загальна кількість учнів у ВПУ № 11 м. Червонограда становила - 358, план регіонального замовлення виконано на 67,9%.

Крім цього, з довідки ВПУ № 11 м. Червонограда «Про кількість годин фізики та астрономії на 2015-2018 рр.» вбачається, що: на 2015-2016 навчальний рік було визначено 700 год. фізики та 68 год. астрономії; на 2016-2017 навчальний рік було визначено 560 год. фізики та 102 год. астрономії; на 2017-2018 навчальний рік було визначено 544 год. фізики та 68 год. астрономії.

З довідки № 72 ВПУ № 11 м. Червонограда від 24.11.2017 року вбачається, що в 2015-2017 навчальні роки викладачами фізики у навчальному закладі були - ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Педагогічне навантаження викладачів та інших педагогічних працівників ВПУ № 11 м. Червонограда на 2017-2018 навчальний рік, погоджене 30.08.2017 року головою комітету профспілки ОСОБА_5 та затверджене 30.08.2017 року директором ВПУ № 11 ОСОБА_4

Крім того, з тарифікаційного списку за 2016-2017 роки вбачається, що ні у ОСОБА_5, ні у ОСОБА_2 не було повного педагогічного навантаження на навчальний рік: у ОСОБА_5 - 350 годин (фізика, основи енергоефективності); у ОСОБА_2 - 408 годин (фізика, астрономія, сімейні цінності).

З тарифікаційного списку на 2017-2018 роки, вбачається що ОСОБА_5 встановлено педагогічне навантаження на навчальний рік в 692 години (фізика, астрономія, основи енергоефективності).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За положеннями статті 43 КЗпП таке звільнення може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Профспілковий орган розглядає питання про надання згоди про розірвання трудового договору на підставі подання власника або уповноваженого ним органу у пятнадцятиденний строк. Виборний орган первинной профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строку після його прийняття.

У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган дав згоду на розірвання трудового договору (частини 2, 5 статті 43 КЗпП).

Якщо відмова не обґрунтована, власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу (частина 7 цієї норми).

Судом встановлено, що Первинна профспілкова організація працівників ВПУ № 11 м. Червонограда розглядаючи 29 серпня 2017 року питання про надання згоди про розірвання трудового договору з ОСОБА_2, на підставі подання, такої не дала, вирішивши «звернутися до директора училища з проханням розглянути можливість надання годин ОСОБА_2 з неповним навантаженням та можливість допрацювати до пенсійного віку», проте, наступного дня - 30 серпня 2017 року профкомом було погоджено педагогічне навантаження викладачів та інших педагогічних працівників на 2017-2018 навчальний рік, в якому позивача включено не було.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів» роз'яснено, що розглядаючи трудовий спір, пов'язаний зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинністьЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.

І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

За правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 7 листопада 2011 року (справа № 6-45цс11) поняття кваліфікації включає не лише освітній рівень працівника та стаж його роботи, а і здатність виконувати особливі доручення.

Отже при визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо, які за висновками Верховного Суду України, також є складовими кваліфікації.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із зменшенням контингенту учнів у навчальному закладі та відповідно до обсягів регіонального замовлення у 2016-2017 навчальному році та пропозицій на 2017-2018 навчальний рік щодо підготовки робітничих кадрів Вищим професійним училищем № 11 м. Червонограда проводилось скорочення чисельності працівників, а саме зменшення нормативної чисельності посад майстрів в/н, викладачів загальноосвітніх та спецпредметів.

В наказі № 17-к/3 від 31.08.2017 року про звільнення ОСОБА_2 вказано причину звільнення - скорочення чисельності працівників.

В той же час в п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП передбачено скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 07.04.2011 року № 114/06/187-11 «щодо різниці між поняттями, «скорочення чисельності» та «скорочення штату» визначено, що скорочення чисельності та скорочення штату - поняття не тотожні. Чисельність працівників - це списочний склад (список) працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Оскільки мало місце скорочення чисельності працівників - викладачів ВПУ № 11 м. Червонограда (його списочний склад), то в коло працівників, серед яких мали визначатися особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосувалося всіх викладачів.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено вивчення лише особових справа ОСОБА_5 та ОСОБА_2

З матеріалів справи, тарифікаційного списку (а.с. 167-168), вбачається, що позивач має тривалий педагогічний стаж роботи, який становить 32 роки та 11 тарифікаційний розряд (станом на 2016-2017 навчальний рік), які є більшими, ніж в частини інших викладачів.

Відповідачем не доведено, що саме ці працівники - викладачі, які залишились працювати, мають вищий рівень кваліфікації та продуктивності праці, ніж ОСОБА_2

Крім того, ч.2 ст. 42 КЗпП України передбачені й інші обставини, які враховуються при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації працівника та є перевагами в залишенні на роботі.

Проте наявність у позивача інших обставин, передбачених ч.2 ст. 42 КЗпП України, які надають право на переважне залишення на роботі, відповідачем не досліджувалось.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача та висновки суду першої інстанції про відсутність у позивача переважного права на залишення на роботі під час проведення процедури вивільнення працівників у зв'язку зі скороченням чисельності працівників.

Тому оспорюваний позивачем наказ не може вважатися таким, що винесений відповідачем обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда, третя особа - директор Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення його на роботі підлягають до задоволення.

Окрім цього, за правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Згідност. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок) передбачено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата (абз. 3 п. 2). Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Відповідно довідки, виданої відповідачам на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року (а.с. 79) - середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становить 265,90 грн.

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_2 відбулося 31 серпня 2017 року, то час вимушеного прогулу становить 170 днів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 45203,00 грн. (265,90 грн. х 170 днів = 45203,00 грн.), обчислення якого розпочинається з дня його звільнення по дату поновлення на роботі (день ухвалення рішення), виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Слід зазначити, що згідно абзацу 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд зазначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності з 01.11.2011 року, із змінами внесеними ЗУ № 1774-VIII від 06.12.2016 року, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, який станом на 01 січня 2017 року становить 1600 грн.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а при поданні позовної заяви немайнового характеру фізичною особою судовий збір справляється у 0,4 розміру від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за звернення до суду з апеляційною скаргою - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характер, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом слід було б сплатити судовий збір в розмірі 1920,00 грн. (640х3=1920), відповідно при зверненні до суду з апеляційною скаргою слід було сплатити судовий збір в розмірі 2112,00 грн. Загальна сума судового збору становить 4032,00 грн.

Таким чином, згідно вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4032,00 грн., від сплати якого позивач звільнений відповідно до Закону України «Про судовий збір».

За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.п. 2, 8 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно положень п. 2 ст. 376 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_3 слід задовольнити, а рішення Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

За приписами ст. 430 ч. 1 п. п. 2, 4 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Колегія суддів приходить до висновку про допущення до негайного виконання постанови апеляційного суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Частинами 4, 5 ст. 268 ЦПК України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст даного судового рішення складено 16 травня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381-384, 390, 430 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 грудня 2017 року - скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда, третя особа - директор Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 17-к/3 від 31.08.2017 року «Про вивільнення працівників» Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда в частині звільнення з роботи 31.08.2017 року по п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення чисельності працівників) - ОСОБА_2, викладача фізики.

Поновити ОСОБА_2 на роботі у Вищому професійному училищі № 11 м. Червонограда на посаді викладача фізики.

Стягнути з Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 45 203,00 грн. (сорок п'ять тисяч двісті три гривні 00 копійок)(сума вказана без утримання податків й інших обов'язкових платежів).

Стягнути з Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда на користь держави судовий збір в розмірі 4 032,00 грн. (чотири тисячі тридцять дві гривні 00 копійок).

Постанову апеляційного суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі у Вищому професійному училищі № 11 м. Червонограда на посаді викладача фізики та стягнення з Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 16 травня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.