Постанова № 74076842, 08.05.2018, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1400/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018 року м. Кам'янка-Бузька

Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Котормуса Т.І.;

за участі секретаря судового засідання Карпа Г.М.;

Справа №446/1400/17

учасники справи:

позивач ОСОБА_1;

відповідач Головне управління

Пенсійного фонду України

у Львівській області;

треті особи 1. Голопристанська виправна колонія

управління ДПС України в Херсонській

області, АР Крим та м. Севастополі (№7) -

міжобласна спеціалізована туберкульозна

лікарня;

2. Личаківська виправна колонія управління ДПС України у Львівській області (№30);

3. Львівська виправна колонія № 48;

представник позивача Адвокат ОСОБА_3;

представник відповідача Горбова Наталія Орестівна;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Голопристанської виправної колонії управління ДПС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (№7) - міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарня, Личаківська виправна колонія управління ДПС України у Львівській області (№30), Львівська виправна колонія № 48 про зобов'язання вчинити дії щодо зарахування трудового стажу та призначення пенсії за віком,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2017 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Голопристанської виправної колонії управління ДПС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (№7) - міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарня, Личаківська виправна колонія управління ДПС України у Львівській області (№30), Львівська виправна колонія № 48 і у своєму позові просить суд зобов'язати відповідача зарахувати до трудового стажу періоди відбування покарання у вигляді позбавлення волі, а саме з 29.07.1980р. по 28.07.1982р. в Голопристанській виправній колонії №7, з 25.09.1986р. по 18.10.1988р. в Львівській виправній колонії №48 та з 05.09.1991р. по 04.03.1995р. в Личаківській колонії №30.Також просить призначити йому пенсію за віком у відповідності до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплатити її з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 28.03.2017р.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він проживає в Кам'янка-Бузькому районі в с. Великосілки і неодноразово звертався до пенсійного органу за призначенням йому пенсії за віком. Проте, 07.03.2017р. він отримав відмову, яка була мотивована тим, що за час відбуття покарання у місцях позбавлення волі ним не сплачувались страхові внески. А оскільки його загальний трудовий стаж становить 7 років, 2 місяці та 13 днів, то цього недостатньо для призначення пенсії за віком. Позивач вважає, що раніше у чинному законодавстві було вжито термін "загальний трудовий стаж", яке є ширшим за вжитий на даний час термін "страховий стаж", і яке включало в себе періоди суспільно корисної роботи. Вказує, що згідно чинного на той час законодавства, відрахування із заробітку або іншого доходу, нарахованого засудженим, проводилося із дотриманням черговості, де відрахувань на пенсійне страхування не передбачалося, а самі засуджені не підлягають державному соціальному страхуванню, за винятком осіб, які відбувають виправні роботи. А тому, вважає, що він має достатній вік для призначення пенсії і його трудовий стаж, з врахуванням часу його засудження становить понад 15 років.

Відповідач проти задоволення позову заперечив посилаючись на те, що за період відбуття покарання позивач не був застрахованою особою, страхові внески із його заробітку не сплачувались, а відрахування до пенсійного фонду не проводилися. А оскільки стаж роботи позивача становить 7 років, 2 місяці та 13 днів, то це не дає підстав для призначення пенсії за віком, оскільки Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено наявність необхідного 15 річного страхового стажу.

Ухвалою суду від 14.08.2017р. позовну заяву позивача залишено без руху з підстав несплати судового збору.

04.09.2017р. надійшла заява від позивача про відстрочення сплати судового збору до завершення розгляду справи.

Ухвалою судді від 06.09.2017р. судом відстрочено позивачу сплату судового збору до моменту винесення рішення у справі.

Ухвалою судді від 06.09.2017р. відкрито провадження у даній справі.

05.03.2018р. до суду надійшла заява відповідача про заміну сторони відповідача.

Ухвалою суду від 06.03.2018р. замінено первинного відповідача на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги з підстав наведених у позовній заяві, а представник відповідача заперечив проти їх задоволення з підстав наведених у запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши виступи сторін у вступному слові, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, за даними його трудової книжки, має сукупний стаж роботи 7 років, 2 місяці та 13 днів, що доводиться копією його трудової книжки (а.с. 14-20) та не заперечується сторонами по справі.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 був засуджений та відбував покарання:

- за вироком Народного суду Комсомольського району м. Херсону від 29.07.1980р. до трьох років позбавлення волі. Відбував покарання у Голопристанській виправній колонії №7 з 20.08.1980р., 08.07.1981р. вибув до ВТКП Вятського УЛНТУ селище Лісне, вдруге прибув до установи з 04.02.1982р по 12.06.1983р., що доводиться довідкою від 04.03.1995р. (а.с. 24) та довідкою від 28.09.2017р. (а.с. 60).

- 25.09.1986р. до двох років позбавлення волі, що доводиться довідкою від 04.03.1995р. (а.с. 24). Інші відомості в матеріалах справи відсутні.

- за вироком Залізничного районного суду м. Львова 03.12.1991р. до трьох років та шість місяців позбавлення волі, що доводиться довідкою від 04.03.1995р. (а.с. 24). Відбував покарання з 05.09.1991р., а з 22.01.1992р. по 04.03.1995р. у Личаківській виправній колонії у Львівській області №30, що доводиться довідкою від 04.03.1995р. (а.с. 24) та довідкою від 28.11.2016р. (а.с. 28)

З паспорта громадянина України ОСОБА_1 видно, що він ІНФОРМАЦІЯ_1.н., відповідно йому ІНФОРМАЦІЯ_1. виповнилось 60 років (а.с. 4).

На звернення позивача до Пенсійного фонду України щодо призначення йому пенсії за віком, пенсійний фонд надіслав позивачу відповідь, а саме 07.03.2017р. (а.с. 12-13) та 13.04.2017р. (а.с. 10-11) де позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Така відмова була мотивована тим, що страховий стаж роботи позивача становить 7 років, 2 місяці та 13 днів, що є недостатнім, так як законом передбачено, що для призначення пенсії необхідно не менше 15 років.

Вважаючи таку відмову незаконною позивач звернувся до суду.

Відтак, даний спір виник внаслідок різного розуміння сторонами права на зарахування до страхового стажу, який є підставою для призначення пенсії за віком, періоду відбуття позивачем покарання у виді позбавлення волі.

Вирішуючи даний спір суд виходив із наступних мотивів та положень закону.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з пунктом 12 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками органів внутрішніх справ і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку).

Робота в'язнів підтверджується довідкою органів внутрішніх справ і довідкою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Як встановлено судом із довідки про заробітну плату від 29.11.2016р. в період відбуття покарання позивач працював та отримував заробітну плату з листопада 1986р. по серпень 1987р., проте внески до Пенсійного фонду не відраховувались (а.с. 22).

З довідки від 28.11.2016р. стверджується, що ОСОБА_1 в період відбуття покарання працював та отримував заробітну плату з січня 1992р. по березень 1995р., однак на всі виплати не нараховано страхові внески (єдиний внесок) (а.с. 23).

Довідкою від 28.09.2017р. стверджується, що з засудженим ОСОБА_1 за час відбуття покарання в Голоприставській виправній колонії №7, трудовий договір не укладався, страхові внески із заробітку засудженого не сплачувались, відрахувань до Пенсійного фонду не проводилось (а.с. 59).

Таким чином, судом встановлено факт відсутності сплати страхових внесків за період відбуття покарання засудженим ОСОБА_1, що в свою чергу свідчить про неможливість зарахування такого періоду до страхового стажу особи. Інших доказів такої сплати суду не надано.

А тому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, підставно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, так як за умовами ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком виникає за наявності одночасно двох умов: досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Відсутність одно із цих елементів не дає права на отримання пенсії за віком.

Відтак, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Одночасно, враховуючи, що судом було відстрочено сплату судового збору до моменту винесення рішення у справі, а також те, що у позові суд відмовив і сума несплаченого позивачем судового збору на момент звернення до суду становила 640,00 грн., то з врахуванням положень ст. 140 КАС України, такий судовий збір підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 5, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Голопристанської виправної колонії управління ДПС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (№7) - міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарня, Личаківська виправна колонія управління ДПС України у Львівській області (№30), Львівська виправна колонія № 48 про зобов'язання вчинити дії щодо зарахування трудового стажу та призначення пенсії за віком - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (який проживає у АДРЕСА_1 у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днівбезпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складено 18 травня 2018 року.

Суддя Т.І. Котормус