Постанова № 74075568, 15.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 314/3828/17

повадження №22ц/778/1426/18

головуючий у 1 інстанції: Беспалько Т.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.суддів:Крилової О.В. Воробйової І.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області, ухвалене в м. Вільнянськ 18 січня 2017 року (повний текст судового рішення виготовлено 28 січня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уральське» про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між нею та ТОВ «Уральське» 03 лютого 2012 року укладено договір оренди землі, за умовами якого останньому передано в оренду земельну ділянку площею 7,8002 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: Максимівська сільська рада, Вільнянського району, Запорізької області. Відповідно до ст. 9 вищезазначеного Договору орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно п.5 договору нормативна грошова оцінка становить 212754,15 грн. Договір укладено строком на 10 років. На сьогоднішній день розмір орендної плати не влаштовує Позивача у звязку з підвищенням цін на товари та послуги, тарифів внаслідок інфляції. Позивач звернувся до Відповідача про зміну Умов Договору оренди землі, в якому просив переглянути розмір орендної плати. У випадку незгоди з цим, розірвати договір оренди земельної ділянки.

Не досягнувши згоди про зміну умов договору, а саме підвищення розміру орендної плати, позивач звернувся до суду і прохає як власник цієї земельної ділянки розірвати договір оренди землі.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 січня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_4, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, про задоволення позову у повному обсязі.

В силу вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07 лютого 2018 року (а.с.108), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк до 20 лютого 2018 року для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_4

21 лютого 2018 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від ТОВ «Уральське», з проханням про відмову у задоволенні скарги.

Вислухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд в складі колегії суддів прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином виконує свої зобов'язання до договору оренди, підстав для його розірвання судом не встановлено.

Колегія погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Уральське» 03.02.2012 року укладено договір оренди землі, за умовами якого останньому передано в оренду земельну ділянку площею 7,8002 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: Максимівська сільська рада, Вільнянського району, Запорізької області.

Відповідно до ст. 9 вищезазначеного Договору орендна плата становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно п.5 договору нормативна грошова оцінка становить 212 754, 15 грн. Договір укладено строком на 10 років.

Згідно розрахунку ТОВ « Уральське» орендна плата яка була виплачена ОСОБА_4 за 2017 рік становить 18 308, 50 грн. Тобто замість передбачених 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки було сплачено 8 %.

Суд далі вірно визнав, що згідно зі статтею 651 ЦК України, ст. 15, 21, 30 Закону України «Про оренду землі», статтями 13, 15 Закону України «Про оцінку землі» нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки є компетенцією органів місцевого самоврядування.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини перша, друга статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 13, частини першої статті 15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Саме зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою цієї статті визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи встановлені обставини та вищенаведені положення цивільного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню в зв'язку з недоведеністю таких вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до вимог ст. 652 ЦК настали істотні зміни обставин, які підставою в тому числі і для розірвання договору є помилковими. Законодавець пов'язує настання таких обставин з відносинами які стосуються безпосередньо умов і правовідносин сторін за договором. А підвищення цін на споживчі товари, витрати позивача на оплату комунальних та інших послуг не є тими обставинами в розумінні ст. 652 ЦК які тягнуть за собою розірвання договору оренди землі.

Окрім цього, відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином законодавець передбачає вирішення спору в суді не щодо розірвання договору, а щодо зміни розміру орендної плати в даному випадку. Однак позивач у даній справі не просив суд змінити розмір орендної плати, а вимагав розірвання договору.

При цьому, позивачем не спростовано факт сплати відповідачем йому розміру орендної плати в попередньому 2017 році у розмірі який більше ніж 2,5 рази перевищує розмір встановлений в договорі.

Доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо відмови відповідача вести переговори щодо змін договору, щодо зміни істотних обставин, про невідповідність розміру орендної плати Указу Президента України від 02.02.02 року, про невідповідність рішення умовам договору, невірним застосуванням судом норм законодавства, про наявність підстав для задоволення позову зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави для задоволення позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 січня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 15 травня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді