Постанова № 74075540, 17.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1758/18 Головуючий у 1-й інстанції: Машкіна Н.В.

Є.У.№ 321/1467/17 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

секретар: Ващенко З.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 12.04.2011 року сторонами було укладено договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 12 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. За умовами вказаного договору сторони погодили, що банк має право в будь-який момент змінювати (зменшувати або збільшувати) кредитний ліміт, розмір відсотків, про що клієнт повідомляється через офіційний сайт банку, SMS -повідомлення. Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконував належним чином, у зв'язку з чим станом на 02.10.2017 року виникла заборгованість в сумі 26 649,73 грн., із яких 6 915, 27 грн. за тілом кредиту, 11 122, 62 грн. - за відсотками, 6 866,61 гр. - пеня, 1 745, 23 судові штрафи, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 січня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 12.04.2011 р. суму 26 649,73 грн. та судовий збір в сумі 1600 грн. , а всього в сумі - 28 249,73 грн.

Ухвалою цього ж суду від 02 березня 2018 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про часткове задоволення позову ОСОБА_3 не заперечував, що у 2011 році отримав картковий кредит в ПАТ КБ «ПриватБанк», підписавши відповідну заяву. Проте вважає, що Банком не надано належних і допустимих доказів на підтвердження умов кредитування, розміру заборгованості, не застосовані строки позовної давності. Визнає вимоги Банку в межах строків позовної давності на загальну суму 740 грн., із яких за тілом кредиту 400 грн., за відсотками - 340 грн. 02 травня 2018 року ОСОБА_3 направив апеляційному суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Банк письмових заперечень на апеляційну скаргу не надавав.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення в частині стягнення пені на суму 6 866, 61 грн. - скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові з огляду на такі обставини.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено кредитний договір від 12 квітня 2011 року шляхом приєднання відповідача до Умов та правил надання банківських послуг, тобто відповідач погодився з умовами надання банком кредиту, певний час вчиняв дії щодо виконання своїх зобов'язань по погашенню заборгованості, проте станом на 02 жовтня 2017 року має заявлену банком заборгованість у зв'язку з неналежним виконанням договору, яка підтверджена розрахунком заборгованості, оформленим належним чином, згідно з умовами кредитного договору та періодом, за яким відповідачем порушено зобов'язання.

Проте в повній мірі з такими висновками суду погодитися не можна .

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Встановлено, що 12.04.2011 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про видачу кредитної картки без зазначення бажаного ліміту зі сплатою 2,5% на місяць, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає договір про надання банківських послуг.

Згідно змісту вказаної заяви, підписаної ОСОБА_3, останній погодився, що вказана заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг.

Того ж дня ОСОБА_3 була видана кредитна картка, встановлено кредитний ліміт 3 800 грн., який 22.06.2011 року було збільшено до 5 200 грн., 22.07.2011р. - до 6 200 грн., 14.10.2011р. - до 9 200 грн., 24.12. 2012 р. - до 12 000 грн. (а.с.74-78).

На виконання своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 щомысячно вносив платежі на погашення кредиту і відсотків за користування кредитом, останній платіж на суму 600 грн. був здійснений ним 28.12.2016р. (а.с.9, 75).

Станом на 02.10.2017 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитом становить 26 649, 73 грн., із яких за тілом кредиту 6 915, 27 грн., за відсотками 11 1223, 62 грн., за пенею 6 866,61 грн., за судовими штрафами 1 745, 23 грн. (а. с.9).

Пунктом 1.1.3.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено право банка проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому, банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, а саме у виписці по картрахунку відповідно до п. 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, вважається, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.

Цьому праву Банка кореспондується обов'язок клієнта, передбачений п.1.1.2.1.5 та п.2.1.1.5.7 Умов та Правил надання банківських послуг: отримувати виписки про стан картрахунку і про здійснені операції по картрахунку та у разі незгоди із змінами Правил та/або Тарифів надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити заборгованість за договором.

Пунктами 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг Банк відкриває клієнту картковий рахунок, видає клієнту картку, його вид і строк дії визначені в Заяві і пам'ятці клієнта, підписанням яких клієнт і Банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата відкриття карткового рахунку, зазначена в розділі «відмітки Банку» заяви.

Підписання даного договору являється прямою і безумовною згодою держателя платіжної картки відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком

Погашення кредиту - поповнення карткового рахунку держателя здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх Банком на картковий рахунок, а також шляхом договірного списання з інших рахунків клієнта.

Строки і порядок погашення кредиту (кредитного ліміту) по платіжній картці з установленим мінімальним обов'язковим платежем наведений в пам'ятці клієнта, яка являється невід'ємною частиною договору. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами, і часткою заборгованості по кредиту. Строк погашення кредиту в повному обсязі - не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці.

За користування кредитом Банк нараховує проценти в розмірі, установленому Тарифами із розрахунку 360 календарних днів на рік.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості у період з 12.04.2011 року по 31.08.2014 року банком була встановлена процентна ставка за користування кредитом, як на поточну, так і на прострочену заборгованість, у розмірі 30% річних, у період з 01.09.2014 року по 01.04.2015 року - у розмірі 34, 8%, у період з 01.04.2015 року по 31.08.2017 року - у розмірі 43,2%.

Про підвищення відсоткової ставки, зміну умов кредитування позичальник повідомлялася в порядку, передбаченому вищевказаними пунктами Умов та правил, що не заперечувалося останньою в засіданні суду першої інстанції.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

Відповідно до пам'ятки клієнта, з якою позичальник був ознайомлений в день видачі кредитної картки, розмір щомісячних платежів на погашення кредиту (в тому числі і плата за користування кредитними коштами) становить 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа наступного місяця, штраф при порушенні строків платежів - 500 грн. + 5% від суми позову. Пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів нараховується у розмірі 0,24% від суми загальної заборгованості за кожний день прострочення + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. А у випадку простроченої заборгованості другий місяць поспіль і більше розмір пені становить 0,24% +100 грн

Враховуючи викладене, суд першої інстанції у відповідності з вищевказаними положеннями закону дійшов обґрунтованого висновку, що до тарифів, Умов та правил надання банківських послуг були закладені умови щодо порядку внесення змін, з чим був ознайомлений та погодився позичальник, що підтверджується його підписом у кредитному договорі та виконанням ним умов цього договору (ст. 642 ЦК України).

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування доводів Банку про те, що на моме6нт укладення кредитного договору існували інші Умови і правила кредитування.

Розмір кредитної заборгованості підтверджується яке розрахунком заборгованості клієнта (а.с.6-9), так і випискою із його карткового рахунку за період з 01.04.2011 по 17.02.2018 р.р. (а.с.74,78)

Наданий банком розрахунок відповідачем не спростований і не ос порений.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про недоведеність факту укладення договору, розміру заборгованості є неспроможними.

Доводи апеляційної скарги про те, що Банком пропущено строк позовної давності за платежами, строк виконання яких настав до квітня 2012 року, є неспроможними.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Заяву про застосування позовної давності до ухвалення судового рішення відповідач суду не подавав.

З квітня 2012 року позичальник фактично щомісяця вносив платежі на суму, що перевищувала 7% суми кредиту, а саме: від 1 500 грн. до 455 грн., останній платіж був внесений 28.12.2016 р. на суму 600 грн. (а.с.6-9).

Вказані дії відповідача свідчать про визнання ним свого боргу. Фактично відлік позовної давності для Банку почався з січня 2017 року, з відповідним позовом до суду останній звернувся у жовтні 2017 року тобто в межах строків позовної давності.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції про одночасне стягнення з позичальника як пені, так і судових штрафів не ґрунтується на вимогах закону.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення .

У той самий час, згідно з пунктом 2.1.1.7.6 Умов передбачена сплата штрафів (500 грн. + 5% від ціни позову) як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003 цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Враховуючи зміст вказаних пунктів кредитного договору, колегія вважає, що в даному випадку неустойка у вигляді штрафів і пені, нарахована в один і той же період, є одним і тим же видом цивільно-правової відповідальності, а тому є неправомірним їх одночасне застосування, у зв'язку з чим не підлягає стягненню пеня в загальній сумі 6 866, 61 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанцій на підставі ст.ст.141, 376 ЦПК України в частині стягнення з ОСОБА_3 6 866, 61 грн. пені підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову у цій частині, у зв'язку з чим загальна сума до стягнення, розмір судових штрафів і витрат підлягає зменшенню, а саме: з відповідача на користь Банку підлягають стягненню19 439, 80 грн., із яких: 6 915, 27 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 11 122, 62 грн. - за відсотками, 1 401, 90 грн. за судовими штрафами.

Судові витрати Банку у суді першої інстанції становлять 1600 грн., з урахуванням часткового задоволення позову вони підлягають компенсації на суму 1 167,10 грн.

Судові витрати відповідача зі сплати судового збору у суді першої інстанції -за подачу заяви про перегляд заочного рішення і апеляційної інстанцій за подачу апеляційної скарги становлять 2 752, 40 грн. З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогам компенсації підлягають судові витрати на суму 744, 60 грн.

З урахуванням принципу взаємозаліку Банк має право на компенсацію судових витрат на суму 422, 50 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 січня 2018 року по цій справі в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 6 866, 61 грн. пені скасувати і ухвали в цій частині нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 6 866, 61 грн. пені.

В іншій частині рішення суду першої інстанції змінити, визначивши загальний розмір заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором №б/н від 12.04.2011 року станом на 02 жовтня 2017 року в загальній сумі 19 439, 80 грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять гривень 80 коп.), із яких: 6 915, 27 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 11 122, 62 грн. - за відсотками, 1 401, 90 грн. за судовими штрафами; розмір компенсації судових витрат - 422, 50 грн. (чотириста двадцять дві гривні 50 коп.)

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді: