Постанова № 74074763, 17.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/277/17

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Бітова А.І., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Сінчі А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 17.05.2016р. № 000030200,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогою щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 000030200 від 17.05.2016р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що анулювання (прощення) АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором № 014/08-112/78160 від 31.05.2012 не є тотожним отриманому податковому благу, яке згідно з Податковим кодексом України має бути оподатковано. Таким чином позивач вважає, що не допускав порушень чинного законодавства, тому податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.05.2016 року № 000030200. Присуджено на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень), сплачений квитанцією № 0.0.701220021.1 від 07.02.2017 року за рахунок бюджетних асигнувань Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Не погоджуючись з означеним судовим рішенням, Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області подано до суду апеляційну скаргу в якій зазначено, що постанова окружного суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до абз."д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" повідомило позивача про анулювання заборгованості за кредитним договором (прощення боргу) в сумі 33 185,26 грн., що є додатковим благом, та про необхідність ОСОБА_3 самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній декларації. Однак, позивачем не було самостійно сплачено податок з доходів фізичних осіб та відображено даний факт у декларації про майновий стан, всупереч п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України. Таким чином відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 000030200 від 17.05.2016р. є таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судове засідання учасники справи не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 від 21.04.2016 № 40/17-03/НОМЕР_1 встановлено, що відповідно до наявної податкової інформації (лист АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 16.10.2014) платнику податків фізичній особі ОСОБА_1 було прощенно (анульовано) заборгованість по кредиту за кредитним договором, до закінчення строку давності, та згідно з пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України отриманий дохід підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи. Згідно даних відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, зокрема поданих контролюючих органів розрахунків за ф.1-ДФ АТ "Райффайзен Банк Аваль" в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., ОСОБА_1 задекларовано дохід, отриманий від АТ "Райффайзен Банк Аваль" за ознакою доходу 126 - "Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо", а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податок з отриманого доходу. Лист-повідомлення АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 22.05.2012 про анулювання (прощення) заборгованості за пенею по кредитним договором в сумі 33185,26 грн. вручено особисто платнику податків ОСОБА_1 22.05.2012.

За наслідками акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000030200 від 17.05.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 426,89 грн. та штрафні санкції 1356,72 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що пеню йому банк не списував у 2012 році, оскільки 29.03.2011 року кредитний договір за рішенням Кривоозерського районного суду було розірвано. 06.02.2012 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача боргу та пені за кредитним договором, яке 27.05.2012 року було закінчено, в зв'язку з фактичною сплатою суми боргу перед АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Довідка банку від 31.05.2012 року свідчить, що заборгованість у ОСОБА_1 за кредитним договором від 17.04.2008 відсутня.

Окрім цього, в матеріалах справи є постанова Миколаївського апеляційного суду від 15.08.2016 року по справі №33/784/149/16. З означеної постанови суду убачається, що за результатами акту перевірки від 21.04.2016 № 40/17-03/НОМЕР_1 податковим органом складено протокол про адміністративне правопорушення №22 серії АА №472571 від 17 травня 2016 року, яким притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.163-1 КУпАП за порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків. Постановою Кривоозерського районного суму Миколаївської області від 29.06.2016 позивача притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст.163-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді 85 грн. штрафу. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15.08.2016 року постанову Кривоозерського районного суму Миколаївської області від 29.06.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП скасовано, провадження у справі закрито за відсутністю події адміністративного правопорушення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач неправомірно включив до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб суму анульованих (прощених) банком пені за кредитним договором.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Підпункт 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 164 ПК України).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Абзацом «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно із п.п. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання;

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ч.1 ст. 605 ЦК України).

Аналіз вищенаведеного свідчить, що відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Пеня та штраф є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед банком та не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Доходом платника податку у розумінні норм Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об'єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 17.05.2016р. № 000030200- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Повний текст постанови суду складено 18 травня 2018 року.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: А.І.Бітов

Суддя: О.В. Єщенко