Постанова № 74074700, 15.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11254/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

Секретар судового засідання: Кузик М.А.

За участі:

Прокуратури: Біньковська А.В.;

Представника Позивача: Кудрявцев П.М.;

Представника Третьої особи: Палига А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.17р. у справі №826/11254/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, третя особа: Державна регуляторна служба України про визнання протиправним та скасування розпорядження

у с т а н о в и в:

постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.17р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 29.06.17р. № 2962 «Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Саламандра-Україна».

Не погоджуючись з вказаною постановою, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апелянта ґрунтуються на тому, що судом безпідставно не враховано, що:

оспорюване розпорядження винесене відповідно до закону та в межах повноважень Нацкомфінпослуг, у зв'язку невиконанням Позивачем розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для провадження страхової діяльності, про що складений відповідний акт № 1223/13-6/3 від 23.06.17р.; Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» не містить вимоги щодо надсилання для ознайомлення вказаного акта та не передбачає його розгляд за участі суб'єкта господарювання;

оспорюване розпорядження містить підставу анулювання ліцензії - п. 5 ч.2 ст.16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а саме: акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для цього виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції у цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує й на те, що позаплановий захід державного нагляду (контролю) здійснений Відповідачем за рішенням суду, що не потребує погодження Державної регуляторної служби, а відтак - і оприлюднення на офіційному веб-сайті ДРС погодження на проведення такого заходу до його початку.

Окрім того, апелянт акцентує увагу й на тому, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки самим порушенням вимог ліцензійних умов, що виявлені Нацкомфінпослуг в ході перевірки та не спростовані і не усунені Позивачем у повному обсязі.

Апелянт також просить суд врахувати, що Позивач скористався правом на оскарження розпорядження від 29.06.17 №2962 до Державної регуляторної служби, втім скарга Позивача не розглянута, у зв'язку із необхідністю опрацювання додаткових документів, а тому на переконання апелянта, зважаючи на те, що державний орган не висловив своєї позиції з приводу оспорюваного розпорядження відповідно до порядку та форми, установлених законом, пояснення представника третьої особи - Державної регуляторної служби України - не можуть визнаватись офіційною позицією цього органу.

Нацкомфінпослуг до апеляційного суду подано клопотання про долучення нових доказів, які не були подані в суд першої інстанції, оскільки з'явились після винесення рішення у справі, та які, на думку Апелянта, спростовують висновки суду першої інстанції в частині недотримання Нацкомфінпослуг вимог законодавства щодо здійснення Нацкомфінпослуг державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а саме: акту планової перевірки Відповідача Державною регуляторною службою від 26.12.2017 року.

Судом задоволено клопотання та долучено вказаний акт до матеріалів справи.

Через канцелярію суду від Заступника Генерального прокурора надійшла заява про вступ у справу з метою представництва інтересів держави в особі Нацкомфінпослуг (а.с.129-142 том 2).

Заява мотивована тим, що Нацкомфінпослуг неналежним чином здійснює захист інтересів держави у сфері своїх завдань з державного регулювання у сфері ринків фінансових послуг, оскільки порушення вимог ліцензійних умов ПАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» були виявлені лише перевіркою, призначеною у рамках кримінального провадження.

Відповідно частини 3 статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За змістом частини 4 вказаної статті наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Враховуючи наведені Прокурором обґрунтування поданої заяви, колегією суддів підтверджено наявність підстав для представництва, про що постановлено протокольну ухвалу від 06.03.18р.

У судових засіданнях апеляційного суду представники Апелянта та Прокуратури підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

На спростування доводів апеляційних скарг, представники Позивача та Третьої особи у судових засіданнях апеляційного суду вказали на те, що позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо перевірки Позивача було призначено Відповідачем без належних на те правових підстав та з перевищенням повноважень; перевірка проведена з порушенням вимог Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме: Відповідачем самостійно визначено перевіряємий період та предмет перевірки, оскільки ухвала суду не містила вказівок ані на період діяльності суб'єкта господарювання, який мав досліджуватись при перевірці, ані на затверджені Урядом нові ліцензійні умови (постанову № 913); не забезпечено участі уповноваженого представника Позивача при розгляді питання виконання Страховою компанією вимог розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги, чим порушено права Позивача на участь у процесі прийняття рішення, тощо.

При цьому, Позивач наполягає на тому, що ним фактично усунені порушення, виявлені за результатами спірної перевірки, що вже саме по собі виключає анулювання практично усіх видів діяльності у сфері страхування, яка здійснювалась Позивачем.

Представник Третьої особи у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні зазначив, що наявні процедурні порушення при перевірці є достатньою підставою для висновку про протиправність оспорюваного розпорядження.

Від представника апелянта ОСОБА_7 через канцелярію суду 03.05.18р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю прибуття уповноваженого на участь у справі представника в судове засідання 15.05.18р., у зв'язку з перебуванням за межами України.

Апеляційний суд, заслухавши думку учасників справи, відмовив у задоволенні вказаного клопотання з огляду на те, що в ході апеляційного розгляду судом за участі усіх учасників провадження з'ясовані доводи та вимоги апеляційної скарги; позиції усіх учасників на предмет спірних правовідносин та доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи та заперечення. Апеляційний суд не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а тому враховуючи строк розгляду апеляційної скарги, який вже продовжувався судом - підстави для відкладення відсутні.

Окрім того, в ході апеляційного розгляду представництво інтересів Нацкомфінпослуг здійснювалось двома уповноваженими представниками (ОСОБА_7 та ОСОБА_8.) Доказів неможливості прибуття у судове засідання 15.05.18р. іншого уповноваженого на участь у справі представника (а.с.221 том 2) суду не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників провадження, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Нацкомфінпослуг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, тоді як судове рішення підлягає зміні, виходячи з наступного.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлення на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ПАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» від 10.04.17р. №04/13/6-13 посадовими особами Нацкомфінпослуг проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) з питань дотримання вимог законодавства України у сфері надання фінансових послуг, за результатами якого складено акт від 25.04.17р. №893/13-6/2 (а.с. 16 - 166, том І).

Підставою для проведення позапланового заходу слугувала ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 17.03.17р. у справі №753/4616/17 про проведення перевірки за матеріалами кримінального провадження №42016101020000104, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.16р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч 1 ст. 191 КК України (а.с.12-14 том1).

Позаплановий захід проведено посадовими особами Нацкомфінпослуг: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, уповноваженими на здійснення перевірки згідно зазначеного направлення за період з 01.01.2015 року по 25.04.2017р. (а.с.15 том 1).

Проведеним позаплановим заходом установлено ряд порушень Позивачем вимог законодавства у сфері надання фінансових послуг, детальний перелік яких наведений на сторінці 12- 74 акту.

За результатами розгляду акту позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 25.04.17р. №893/13-6/2, Нацкомфінпослуг винесено розпорядження від 27.04.17р. №1338 «Про усунення порушень ПАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» ліцензійних вимог», яким зобов'язано Позивача усунути порушення законодавства про фінансові послуги, в т.ч., відповідних ліцензійних вимог, а саме: порушення, зазначені в п.1 вступної частини цього розпорядження, усунути та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 23.05.17р.; порушення зазначені в пунктах 4 та 6 вступної частини цього розпорядження, усунути та вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню цих порушень, та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 15.06.17р.; порушення зазначені в пункті 2 вступної частини цього розпорядження, усунути та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 27.06.17р. (а.с.167-229 том 1).

На виконання вимог вказаного розпорядження, Товариство своєчасно, листом від 12.05.2017 року № 2497 (вх. № 4195/СК від 13.05.2017), листом від 13.06.17р. №2435 (вх. №5172/СК від 14.06.17р.) надало до Нацкомфінпослуг пояснення та копії підтверджуючих документів згідно додатків до вказаних листів, що не заперечує Відповідач (а.с.114, а.с.224 том 2).

За результатами аналізу поданих Товариством пояснень та документів посадові особи Відповідача дійшли висновку про невиконання ПАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» вимог розпорядження про усунення порушень ліцензійних вимог, встановлених для провадження страхової діяльності, про що складено акт від 23.06.17р. №1223/13-6/3 (а.с.224-244, том 2).

Судом установлено, що розгляд питання усунення порушень, за результатами якого складений акт від 23.06.17р. №1223/13-6/3, здійснювався без участі Позивача - двома із трьох посадових осіб Нацкомфінпослуг, уповноважених згідно направлення від 10.04.17р. №04/13/6-13 на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ПАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (ОСОБА_8, ОСОБА_9.), про що свідчить вступна частина вказаного акту; акт за результатами такого розгляду від 23.06.17р. №1223/13-6/3 Позивачу не направлявся, позаяк саме вказаний акт і слугував підставою для винесення Нацкомфінпослуг Розпорядження від 29.06.17р. №2962 «Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (а.с. 231- 250, том 1; 1-15 том 2; надалі - оспорюване розпорядження).

Судом установлено, що оспорюваним розпорядженням анульовано ліцензії Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Саламандра-Україна» на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме, на послуги у сфері страхування в частині проведення конкретних видів страхування:

добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я); добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

добровільного страхування фінансових ризиків;

добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби;

добровільного страхування залізничного транспорту;

добровільного страхування медичних витрат;

добровільного страхування від нещасних випадків; добровільного наземного транспорту (крім залізничного);

добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу));

обов'язкового страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування;

обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання зброї;

обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

обов'язкового особистого страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті;

обов'язкового авіаційного страхування;

обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Не погоджуючись з вказаним розпорядженням, Позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що порушення вимог Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо підстав та порядку проведення позапланової перевірки є достатньою та безумовною підставою для визнання протиправним та скасування оспорюваного розпорядження.

Зокрема, суд дійшов висновку, що Нацкомфінпослуг не мала належних правових підстав на проведення позапланової перевірки Позивача, оскільки ухвала Дарницького районного суду від 17.03.2017р. винесена у спосіб, не передбачений законодавством, і фактично не могла бути правовою підставою для уповноваження на перевірку Нацкомфінпослуг, як контролюючого органу, з посиланням на норми Податкового кодексу, який не регулює питання перевірки діяльності у сфері ринків фінансових послуг.

Окрім того, за висновками суду першої інстанції, Нацкомфінпослуг вийшла за межі повноважень, наданих ухвалою Дарницького районного суду від 17.03.2017р. та безпідставно здійснила перевірку з іншого предмету та за період, визначений на власний розсуд. Така перевірка, всупереч вимогам закону проведена без погодження Державної регуляторної служби та без оприлюднення відповідної інформації на офіційному веб-сайті ДРС.

Також, суд вказав і на порушення Відповідача у процедурі прийняття оспорюваного розпорядження, у зв'язку із непроведенням Відповідачем перевірки щодо обставин, пов'язаних із виконанням Позивачем розпорядження від 27.04.2017 №1338 про усунення порушень, не надісланням Позивачу акту № 1223/13-6/3 від 23.06.17р. про невиконання вказаного розпорядження, не повідомленням про розгляд справи щодо застосування заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій, що призвело до порушення прав ліцензіата на надання заперечень чи додаткових матеріалів, та загалом позбавило Позивача права на участь у процесі прийняття рішення про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оспорюваного розпорядження, втім вважає деякі висновки суду, які слугували підставою для задоволення позову - помилковими, позаяк їх помилковість не впливає на правильне по суті вирішення справи.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України від 12.07.01р. № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон №2664-III) державне регулювання ринків фінансових послуг - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону № 2664-III, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право проводити в межах своїх повноважень перевірку (інспекцію) діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб.

За змістом статті 2 Закону України від 05.04.07р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі - Закон №877-V) дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України від 2 березня 2015 року N 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Розділом 2 Правил проведення перевірок (інспекцій) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджених розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 27.11.2012 № 2422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2013 р. за N 211/22743 (чинних на момент спірних правовідносин; надалі - Правила № 2422) передбачено, що Нацкомфінпослуг може проводити планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок (п.2.1. розділу 2).

За змістом пункту 2.5 розділу 2 Правил № 2422, позапланова перевірка може проводитись з підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цієї перевірки, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки.

Відповідно до статті 6 Закону № 877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;

неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

У свою чергу, частиною 4 статті 2 цього Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються органами органами, зокрема, державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг, у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Статтею 3 Закону України від 03.11.16р. №1728-VIII «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що до 31 грудня 2017 року позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю): за рішенням суду.

Отже, за Законом №1728-VIII, який у тому числі регулює спірні правовідносини, рішення суду - є самостійною підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), а тому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що перевірка призначена за рішенням суду потребує погодження Державної регуляторної служби, а відтак - і оприлюднення на офіційному веб-сайті ДРС погодження на проведення такого заходу до його початку.

Обставини справи свідчать, що дозвіл на проведення співробітниками Нацкомфінпослуг перевірки у сфері ринків фінпослуг з метою перевірки додержання ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» ліцензійних вимог Нацкомфінпослуг надав суд в рамках кримінального провадження (ухвала Дарницького районного суду від 17.03.17р).

Оскарження таких ухвал в апеляційному та касаційному порядках не передбачено процесуальним законом, позаяк заперечення проти них можуть бути подані у суді під час підготовчого провадження в рамках кримінального провадження.

З вказаної ухвали суду вбачається сфера перевірки суб'єкта господарювання і підстави для її проведення. Недоліки формулювання ухвали, в тому числі в частині норм права, які регулюють проведення контрольних заходів та лінгвістичного обороту («ліцензійних вимог Нацкомфінпослуг») самі по собі не можуть бути підставою для висновку про те, що ухвала слідчого судді винесена у спосіб не передбачений законодавством, а тому колегія суддів вважає невірним такий висновок суду першої інстанції.

Інші процедурні недоліки при призначенні перевірки, за результатами якої складений акт від 25.04.17р. №893/13-6/2, на які покликаються Позивач і Державна регуляторна служба України, не можуть бути самостійною підставою для висновку про протиправність оспорюваного розпорядження, оскільки допуск до перевірки на підставі направлення на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 10.04.17р. №04/13/6-13, у якому зазначені: предмет здійснення заходу, підстави, період перевірки та перевіряємий період - нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених Відповідачем при призначенні та/або проведенні такої перевірки.

А тому, колегія суддів відхиляє доводи Позивача та Державної регуляторної служби України з цього приводу, з якими погодився суд першої інстанції, як такі, що не мають правового значення для висновку про протиправність оспорюваного розпорядження.

У спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобовґязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

У спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який стосується прав та обовязків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об'єктивну правову оцінку такому акту.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

З огляду на викладене, та з урахуванням завдань адміністративного судочинства, колегія суддів вважає, що необхідним при вирішенні даної справи є як дослідження підстав прийняття оспорюваного розпорядження, так і перевірка дотримання Відповідачем законодавчо визначених умов для цього.

Законом № 877-V визначено загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю), санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Так, відповідно до частини 7 статті 7 Закону № 877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до абзацу першого частини дев'ятої статті 7 Закону № 877-V, розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу).

Відповідно до частин 10,11 статті 7 Закону № 877-V, усі розпорядчі документи, що приймаються під час здійснення кожного окремого заходу державного нагляду (контролю), формуються в єдину справу в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Як зазначалось вище, за вимогами частини 1 статті 6 Закону № 877-V перевірка виконання суб'єктом господарювання зокрема, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю) є самостійною підставою для здійснення позапланових заходів.

Цей Закон є спеціальним у спірних правовідносинах, що пов'язані з порядком перевірки, зокрема, розпоряджень щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Цим Законом, а також Правилами проведення перевірок (інспекцій) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг N 2422 визначено єдиний порядок здійснення Нацкомфінпослуг нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням чинного законодавства у відповідній сфері шляхом проведення її уповноваженими особами перевірок (інспекцій) учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб, які проводяться самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами державної влади (п.1.2. Правил N 2422).

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (абзац третій статті 1 Закону № 877-V).

Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом (абзац сьомий статті 1 Закону № 877-V).

Аналізованими нормами вказаних правових актів визначено, що такий нагляд може здійснюватися виключно у формі проведення уповноваженими особами Нацкомфінпослуг перевірок (інспекцій) учасників ринків фінансових послуг, за результатами яких складається акт перевірки, який є актом державного нагляду (контролю) - документом, в якому відображаються факт і результати її проведення (абзац другий пункту 1.3 Правил).

Відповідно до абзацу першого пункту 6.1. розділу VI Правил N 2422, під час проведення перевірки інспекційна група детально вивчає, аналізує та оцінює всі необхідні документи, які стосуються діяльності суб'єкта господарювання у сфері надання фінансових послуг, перевіряє наявну інформацію про можливі порушення законодавства про фінансові послуги та достовірність поданої ним інформації для внесення до Державного реєстру фінансових установ та отримання ліцензії.

Відповідно до пункту 4.2. Правил N 2422, керівник та члени інспекційної групи при проведенні перевірки зобов'язані: скласти окремі акти відповідно до пункту 6.10 розділу VI цих Правил.

У свою чергу, відповідно до пункту 6.10. Правил N 2422, керівник та члени інспекційної групи складають такі акти:

1) акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності;

2) акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов.

У разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки. (пункт 6.10 Правил N 2422 у редакції розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 12.05.2016 р. N 980).

Так, відповідно до пункту 5 статті 16 Закону України від 02.03.15р. № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності», серед підстав для прийняття рішення про анулювання ліцензії є: акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності.

Отже, системний аналіз норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, дозволяє колегії суддів дійти висновку, що перевірка виконання вимог розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов має відбуватись виключно у формі проведення перевірки, результати якої відображаються у акті перевірки (ст.6 Закону № 877-V), тоді як у спірному випадку така перевірка не проведена.

За результатами перевірки виконання суб'єктом господарювання розпоряджень щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю), уповноважені на проведення перевірки особи саме при проведенні перевірки (а не поза її межами) мають скласти акт у разі невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності - в останній день перевірки.

У свою чергу, уповноважені особи Нацкомфінпослуг - посадові особи, які наділені Нацкомфінпослуг повноваженнями здійснювати перевірки суб'єктів господарювання, мають право запрошувати посадових осіб цього суб'єкта господарювання для надання пояснень та вимагати надання суб'єктом господарювання необхідної інформації та документів або належним чином засвідчені копії цих документів (витяги з документів) (п.1.3 Правил N 2422).

Такі повноваження на здійснення заходів державного нагляду (контролю) виникають на підставі розпорядчих документів органів державного нагляду (контролю) - наказу (рішення, розпорядження), на підставі яких оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), що випливає із статті 7 Закону.

Отже, повноваження на здійснення перевірки не виникають лише в силу посадових повноважень осіб Нацкомфінпослуг.

У даному випадку, акт про невиконання розпорядження про усунення порушення складений двома посадовими особами із складу інспекційної групи, направленої на здійснення попереднього позапланового заходу на підставі рішення суду, відповідно до направлення від 10.04.17р. №04/13/6-13. При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що згідно із зазначеним направленням, дата закінчення такого заходу - 25 квітня 2017 року. У цей же день такий захід закінчено шляхом складання інспекційною групою акту перевірки від 25.04.17р. №893/13-6/2 (а.с. 16 - 166, том І).

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону № 877-V, посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання (частина 5 статті 7 Закону № 877-V).

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги те, що за вищенаведеними вимогами Правил N 2422, акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності складають керівник та члени інспекційної групи саме при проведенні перевірки, тоді як у спірному випадку перевірка виконання вимог такого розпорядження не проводилась, колегія суддів вважає неправомірним складання 23 квітня 2017 року акту про невиконання Позивачем вимог розпорядження поза межами перевірки та особами, повноваження яких вичерпані на підставі направлення від 10.04.17р. №04/13/6-13, у зв'язку із закінченням попередньої перевірки, результати якої відображені у акті від 25.04.17р. №893/13-6/2.

У свою чергу, акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, складений неповноважними особами в розумінні вищенаведених правових норм - не може бути підставою для анулювання ліцензій.

Більше того, колегія суддів акцентує увагу й на тому, що такий акт про невиконання розпорядження Позивачу не направлявся, що позбавило Позивача права на участь у прийнятті щодо нього рішення за результатами перевірки вимог виконання розпорядження.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи Відповідача про те, що законодавство не містить вимоги про надіслання такого акту, а відтак у Відповідача відсутній такий обов'язок, виходячи з наступного.

Право суб'єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю) прямо закріплене у статті 10 Закону № 877-V, позаяк абзацом п'ятим статті 11 цього Закону закріплений обов'язок суб'єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

З цього колегія суддів робить висновок, що право на одержання примірника акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) не залежить від виду такого.

Враховуючи, що акт про невиконання розпорядження складається за результатами нагляду (контролю) за виконанням розпорядження Комісії, що випливає з положень вищенаведеного пункту 6.10 Правил N 2422, колегія суддів вважає обов'язковим дотримання суб'єктом владних повноважень гарантій прав та законних інтересів суб'єкта господарювання при здійсненні державного нагляду (контроль) посадовими особами органу державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті абзацу п'ятнадцятого статті 3 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

Отже, у справі, що розглядається, суд віддає перевагу найбільш сприятливому тлумаченню законодавства на предмет обов'язку Нацкомфінпослуг провести перевірку виконання суб'єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень вимог законодавства, виданого за результатами попередньої перевірки, із дотриманням порядку проведення перевірки та оформлення її результатів, права суб'єкта господарювання на ознайомлення з результатами такої (актом перевірки, актом про неусунення порушень, який складається як окремий документ в останній день перевірки, що випливає з положень п. 6.10 Правил N 2422).

Аналізованими нормами Закону, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Лише їх дотримання може бути підставою для застосування Нацкомфінпослуг визначених законом заходів впливу у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг.

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону N 2664-III, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Види заходів впливу, які може застосовувати Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, визначені статтею 40 Закону N 2664-III, серед яких:

1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення;

2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону;

4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій;

9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

Відповідно до частини 2 цієї ж норми, порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України від 02.03.15р. № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності», анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Отже, анулювання ліцензії на здійснення певного виду діяльності є одним із крайніх заходів впливу - адміністративно-господарською санкцією, яка може застосовуватись до суб'єкта за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності виключно за умови дотримання визначених законом підстав та порядку, із дотриманням відповідної процедури.

На переконання колегії суддів, такий захід впливу може бути застосований до суб'єктів господарювання у сфері фінансових послуг лише на підставі перевірки виконання розпорядження про усунення порушення, як того вимагає Закон, уповноваженими на проведення перевірки особами із дотриманням гарантій та права суб'єкта господарювання на участь у прийнятті рішення. Недотримання порядку та вимог Закону у цій частині нівелює значення акту про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності, а відтак - і розпорядження про анулювання ліценцій.

Відповідно до положень п. 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Заява N 63566/00) від 18 липня 2006 року, суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше вони не виконують свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

У контексті вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що Позивач виконав вимоги розпорядження від 27.04.17р. №1338 «Про усунення порушень ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» ліцензійних вимог» шляхом подання письмових пояснень по суті кожного з пункту порушень з підтверджуючими на те документами, чим продемонстрував готовність взаємодіяти з органом владних повноважень та виконувати вимоги обов'язкових до виконання рішень. Наявність певних недоліків у поданих документах, а також подання деяких підтверджуючих документів не повному обсязі, не може свідчити про невиконання Товариством вимог розпорядження в цілому. У будь-якому разі, факт невиконання має установлюватись шляхом проведення перевірки, повноважними на проведення такої особами із дотриманням прав та гарантій суб'єкта господарювання. Отже, у цій частині колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення Відповідачем вимог закону у процедурі прийняття оспорюваного розпорядження, у зв'язку із непроведенням Відповідачем перевірки щодо обставин, пов'язаних із виконанням Позивачем розпорядження від 27.04.2017 №1338 про усунення порушень, не надісланням Позивачу акту № 1223/13-6/3 від 23.06.17р. про невиконання вказаного розпорядження, не повідомленням про розгляд справи щодо застосування заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій, що призвело до порушення прав ліцензіата на надання заперечень чи додаткових матеріалів, та загалом позбавило Позивача права на участь у процесі прийняття рішення про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності.

Акт планової перевірки Відповідача Державною регуляторною службою від 26.12.2017 року, на який покликається Апелянт, як на доказ відсутності порушень з боку Нацкомфінпослуг (а.с.185 том 2), не спростовує висновків суду у цій частині, а тому покликання Апелянта з цього приводу не заслуговують на увагу. Окрім того, з акту не вбачається, що ДРС перевірялось додержання Нацкомфінпослуг вимог законодавства під час здійснення контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних вимог. Отже, вказаний акт не містить інформації щодо предмета доказування у даній справі, а тому не може бути належним доказом в розумінні статті 73 КАС.

Покликання Апелянта у додаткових поясненнях (а.с. 139-141 том 3) на статтю 2 Закону N 1728-VIII в обґрунтування доводів про те, що Відповідачем не могла проводитись додаткова перевірка виконання розпорядження про усунення недоліків - необґрунтоване. Вказаною нормою (у редакції на час спірних правовідносин) установлено до 31 грудня 2017 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, позаяк за вимогами частини 1 статті 6 Закону № 877-V перевірка виконання суб'єктом господарювання зокрема, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю) є самостійною підставою для здійснення позапланових заходів.

Розгляд Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування скарги ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» на розпорядження від 29.06.17 №2962 не обмежує Державну регуляторну службу України (яка залучена судом першої інстанції до участі у справі як третя особа без самостійних вимог на предмет спору) у адміністративній процесуальній правосуб'єктності, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє також і доводи Апелянта про те, що пояснення представника Державної регуляторної служби України - не можуть визнаватись офіційною позицією цього органу до розгляду ДРС скарги по суті.

Так, відповідно до пункту 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 р. N 724 Державна регуляторна служба України (ДРС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

ДРС є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Покликання представників Апелянта та Прокуратури на сплату ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» штрафної санкції, застосованої до нього відповідно до постанови Нацкомфінпослуг від 11.05.2017 року (а.с.103-113 том 2), прийнятої за результатами розгляду акту позапланового заходу від 25.04.17р. №893/13-6/2 та матеріалів перевірки - не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду щодо протиправності оспорюваного у даній справі розпорядження. Усунення Товариством порушень на виконання розпорядження Відповідача та сплата штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг не обмежує Товариство у праві оскаржити розпорядження про анулювання ліцензій.

Покликання представника Прокуратури на здійснення досудового розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, у яких фігурує ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» у зв'язку із недотриманням законодавства у сфері ринків фінансових послуг - колегія суддів відхиляє, як таке, що не має правового значення для вирішення адміністративної справи.

Участь прокурора в розгляді адміністративної справи має відповідати принципу рівності сторін перед законом і перед судом, який вимагає встановлення справедливого балансу інтересів усіх учасників процесу сторін. Здійснення досудового розслідування правоохоронними органами не має правового значення для висновку щодо відповідності оспорюваного розпорядження вимогам закону.

Викладеним спростовуються доводи Апелянта та Прокурора.

Відповідно до частини 4 статті 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 310, 315, частини 4 ст. 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.17р. у справі №826/11254/17 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.17р. у справі №826/11254/17 - змінити.

Адміністративний позов задовольнити з підстав, викладених у даній постанові апеляційного суду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 18.05.2018