Постанова № 74074614, 15.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5323/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2018, суддя Мороко А.С. (повний текст складено 26.02.2018), по справі № 820/5323/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання незаконною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з вимогами про визнання незаконною та скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Харківській області № 54550-17 від 31.10.2017 та зобов`язання Головне управління ДФС у Харківській області відкликати таку податкову вимогу з усіх реєстрів боргу платника податків.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Харківській області № 54550-17 від 31.10.2017, відповідно до якої платник податків зобов'язаний терміново сплатити суму податкового боргу у розмірі 128980,43 грн. Зобов'язано Головне управління ДФС у Харківській області виключити визначену податковою вимогою № 54550-17 від 31.10.2017 суму податкового боргу у розмірі 128980,43 грн з інтегрованої картки платника податків (єдиний податок з фізичних осіб). В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В обґрунтування прийнятого судового рішення суд першої інстанції зазначив, що підставою надіслання спірної податкової вимоги, стали встановлені іншими судовими рішеннями обставини щодо сплати єдиного внеску за 2015 рік. Згідно них позивачем було подано до банку платіжне доручення на перерахування суми грошового зобов'язання по сплаті єдиного податку у встановлені податковим законодавством строки, а тому обов'язок позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання припинився, у зв'язку з чим, контролюючим органом неправомірно винесено податкову вимогу.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування вимог про скасування рішення суду відповідач зазначає, що законодавець не звільняє платника податків від обов'язку сплатити суму основного зобов'язання або податкового боргу, а лише звільняє від відповідальності за порушення строків зарахування такого зобов'язання або боргу до бюджетів або державних цільових фондів. Будь-які нарахування щодо збільшення або зменшення сум податкових зобов'язань платника податків, розрахунки з бюджетом контролюючий орган відображає в інтегрованій картці платника податків. Тому, на думку відповідача, внесення змін до такої картки щодо виключення з неї відомостей про суми податків у разі їх сплати, але не перерахування з вини банку, призведе до ситуації, коли кошти до бюджету не надійдуть, однак сума податкового боргу буде виключена з картки платника податку, що призведе до втрати дохідної частини бюджету.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглядаючи судове рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положеннями пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу для платника є завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначена у статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пунктом 32.2 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем. Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу, встановлених пунктом 30.2 статті 30 цього Закону. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Пунктом 129.6 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

В ході судового розгляду було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 16.04.2015 року до контролюючого органу подана податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи підприємця з визначенням суми єдиного податку у розмірі 114177,12грн., які були сплачені шляхом направлення платіжного доручення №1 від 06.05.2015 року на розрахунковий рахунок №31510970700437, що підтверджується банківською випискою з ПАТ "Банк національний кредит" від 06.05.2015 року (а.с.15).

Проте, 07.05.2015 року, вказаною банківською установою платіжне доручення було повернуто без виконання, з огляду на необхідність уточнення платником розрахункового рахунку одержувача. Відповідно, відсутність надходження коштів на погашення податкових зобов'язань зумовило винесення контролюючим органом податкової вимоги № 1812-25 від 20.05.2015 року про сплату податкового боргу.

ФОП ОСОБА_1, зважаючи на своєчасність направлення до установи банку платіжного доручення на перерахування суми грошового зобов'язання по сплаті єдиного податку, яке не було виконано саме з вини банку, незважаючи на наявність на рахунках ФОП ОСОБА_1 грошових коштів, звернулася до суду з вимогами про скасування податкової вимоги № 1812-25 від 20.05.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 по справі № 820/6902/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа - приватне акціонерне товариство "Банк Національний кредит", про скасування податкової вимоги - задоволено в повному обсязі. Скасовано податкову вимогу № 1812-25 від 20.05.2015 на суму 114177 грн., винесену Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В подальшому, що 26.01.2016 позивачем було подано декларацію платника єдиного податку з зазначенням суми доходу за 2015 рік у розмірі 10000000,00 грн. Незважаючи на наявність вищезазначеного судового рішення щодо обставин сплати позивачем 114177 грн. податкових зобов'язань, контролюючим органом було винесено податкову вимогу № 1913-17 від 14.04.2016 на суму 128980, 43 грн.

Проте, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 по справі № 820/2229/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 року податкову вимогу № 1913-17 від 14.04.2016 року Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області було скасовано, оскільки було констатовано добросовісність та правомірність дій позивача щодо своєчасного та у повному розмірі перерахування до бюджету податкових зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Незважаючи на зазначені положення законодавства, контролюючим органом було винесено податкову вимогу № 54550-17 від 31.10.2017, якою нараховано ФОП ОСОБА_1 суму боргу з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 128980,43 грн., оскільки відповідачем продовжувався обліковуватися податковий борг зі сплати єдиного податку за перший квартал 2015 року, а сплата поточних сум єдиного податку, зараховувалась відповідачем у рахунок сплати попередніх періодів.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про скасування такої податкової вимоги, дійшов до висновку, що подання ФОП ОСОБА_1 до банку платіжного доручення на перерахування суми грошового зобов'язання по сплаті єдиного податку у сумі 114080,12 грн. здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, обов'язок позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання у вказаній сумі припинився, у зв'язку з чим, контролюючим органом неправомірно винесено податкову вимогу № 54550-17 від 31.10.2017.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено відмінні за своїм змістом поняття: "сплата податку" та "зарахування податку". Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому необхідно зауважити, що Податковий кодекс України не покладає на контролюючий орган обов'язку виносити та надсилати нову вимогу в разі існування будь-якого непогашеного зобов'язання, визначеного податковою вимогою, раніше надісланою контролюючим органом. При цьому, приписи пункту 59.1 статті 59 ПК України в частині суми такого боргу не підлягають застосуванню, як це помилково вважає відповідач, так як покладають лише обов'язок на контролюючий орган направляти податкову вимогу по виявленому податковому боргу вперше.

Відповідні висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 по справі № 805/171/17-а (№ в ЄДРСР 73042842), від 21.03.2018 по справі № 820/1751/17 (№ в ЄДРСР 72901827).

Щодо доводів апеляційної скарги про обов'язковість відображення в інтегрованій картці платника податків будь-яких нарахувань щодо збільшення або зменшення сум податкових зобов'язань платника податків, а також розрахунки з бюджетом. Зазначене, на думку заявника апеляційної скарги, унеможливлює внесення змін до такої картки щодо виключення з неї відомостей про суми податків у разі їх сплати, але не перерахування з вини банку, оскільки це призведе до ситуації, коли кошти до бюджету не надійдуть, однак сума податкового боргу буде виключена з картки платника податку.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 був затверджений Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів (який був чинним до 10.06.2016), положеннями якого визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником (пункту 1 розділу ІІ).

Порядком чітко визначено форму інтегрованих карток платника (в подальшому ІКП), як відображається інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою , а також нараховані зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).

При цьому зазначеним порядком було передбачено, що у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника відповідно до статті 95 Податкового кодексу України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом (пункту 1 розділу V).

З 10.06.2016 набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, положеннями якого визначено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І).

Порядком передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. У розділі VII Порядку визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, висновки суду першої інстанції про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків, є правомірними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків, оскільки у випадку, коли неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податків, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів, при цьому не зарахування до бюджету сплачених платником податку грошових зобов'язань з вини банку не є підставою для органів ДФС не виконувати свого обов'язку щодо забезпечення контролю за достовірністю та повнотою відображення інформації в інтегрованій картці платника податків.

Посилання контролюючого органу на ту обставину, що внаслідок внесення змін до ІКП позивача відбудуться страти дохідної частини бюджету, є необґрунтованими. Адже, відповідальність по перерахуванню такої заборгованості перед бюджетом покладена на банківську установу (про що зазначено вище), а не позивача, який у передбачений законодавством спосіб своєчасно виконав покладений на нього обов'язок по сплаті узгодженої суми податкового зобов'язання.

Викладені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 по справі № 816/2042/16 (№ в ЄДРСР 72449835).

Зважаючи на вимоги ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а прийняте судом першої інстанції рішення без змін, оскільки ним правильно встановлені обставини справи та дотримано норм матеріального і процесуального права.

Підстави для здійснення нового чи зміни здійсненого розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. ст. 139, 322 КАС України, з огляду на результати апеляційного перегляду прийнятого судового рішення, відсутні.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 по справі № 820/5323/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання незаконною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

Головуючий суддя М.І. ГуцалСудді Л.О. Донець Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 18.05.2018.