Постанова № 74074375, 15.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/42284/17 Головуючий у 1-й інстанції: Піхур О.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського військового комісаріату на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського міського військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- зобов'язати Київський міський військовий комісаріат направити на розгляд Міністерству оборони України подані позивачем документи для прийняття рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, інвалідність (третя група) якого настала внаслідок поранення (контузії) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Дарницькому районному у м. Києві військовому комісаріаті, з 22.10.1982 по 21.06.1984 приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується довідкою від 15.03.2016 № 40 (а.с. 16).

З довідки МСЕК серії АВ № 0646180 від 12.10.2018 вбачається, що позивачу була встановлена третя група інвалідності з 11.10.2016. Причиною інвалідності зазначено поранення, контузія, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с 14).

З витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, оформлене протоколом № 4026 від 20.09.2016 вбачається, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, обох рук, правої ноги (контузія головного мозку 1983р.), що підтверджується висновком спеціаліста в галузі СМЕ Київського міського бюро СМЕ №735/ж від 23.03.2016, які в подальшому призвели до розвитку: стійких залишкових явищ перенесеної контузії у вигляді посттравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІI-ІIІ ст., з вираженим цефалгічним, церебростенічним синдромами, вегето-судинною дисфункцією, вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, частими (2-3 рази на тиждень) судинними кризами та інтелектуально- мнестичним зниженням, прогресуючого перебігу. Атеросклеротичного кардіосклерозу, гіпертонічної хвороби, що підтверджується медичними документами - поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 15-16).

09.10.2017 позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату із відповідною заявою про направлення заяви та пакету документів до Міністерства оборони України для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи.

Листом від 18.10.2017 № ВСЗ/1930 останнє повідомило, оскільки первинне встановлення 3 групи інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії комісією МСЕК отримано 11.10.2016 до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону Країни «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМ України від 25.12.2013 № 975 позивач немає.

Позивач вважаючи таку відмову протиправною, оскільки виплата зазначеної допомоги гарантована йому Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що дії відповідача щодо відмови позивачу у направленні пакету документів до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при настанні ІІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби є протиправними, оскільки остаточне рішення щодо призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» приймається виключно Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в тій редакції, на підставі якої звертається позивач, набрала чинності 01.01.2007, а оскільки Закон зворотної дії в часі немає, то, відповідно, її положення не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли до цієї дати, отже на день звільнення позивача з військової служби у 1984 році та на даний час не існувало правової норми яка б давала право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому підстав для направлення документів до Міністерства оборони України для розгляду не має.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

В силу вимог статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти

За змістом статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

У відповідності до ч. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який в свою чергу визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Відповідно до п. 3 Порядку визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 п. 6 вказаного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Наведені норми не містять посилань на встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин під час первинного чи повторного огляду медико-соціальною експертною комісією.

Як вбачається з матеріалів справи, ІІІ група інвалідності встановлена позивачу за наслідками огляду з 11.10.2016 та причиною інвалідності є поранення, контузія, захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 21-563а14 від 10.03.2015 право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разу, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 18.11.2014 у справі №21-446а14.

Згідно положень п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, зокрема, що особа, якій виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності подає відповідний пакет документів саме уповноваженому органу.

Відповідно до п. 13 Порядку № 975 , керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

З метою виконання вказаного пункту Порядку при Міністерстві оборони України створено Комісію, основним завданням якої у відповідності до Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого Наказом Міноборони України від 26.10.2016 № 564, зокрема, є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналізуючи зміст зазначених норм та положень, колегія суддів приходить до висновку, що на відповідача, у випадку вирішення вказаного питання покладено обов'язок подати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

При цьому, остаточне рішення щодо призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» приймається виключно Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум уповноважена приймати рішення.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова у призначенні та виплаті позивачу допомоги була прийнята Київським міським військовим комісаріатом з перевищенням законодавчо визначених повноважень.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідача були відсутні зауваження щодо некомплектності поданих позивачем документів, як і не зазначені інші підстави для неможливості направлення документів до компетентного органу для вирішення питання по суті.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського міського військового комісаріату залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 17.05.2018.