Постанова № 74074112, 16.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2300/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

16 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Вербицької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року (ухвалене 18 січня 2018 року, повний текст складено 25 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною відмови від 27.10.2017р. №С-18269/0-8936/6-17 щодо розгляду клопотання про надання дозволу (згоди) на виготовлення технічної документації із землеустрою на поділ (об'єднання) раніше сформованих земельних ділянок та подальшого формування земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області; зобов'язання надати дозвіл (згоду) на виготовлення технічної документації із землеустрою на поділ (об'єднання) раніше сформованих земельних ділянок та подальшого формування земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.10.2017 року №С-18269/0-8936/6-17 щодо розгляду клопотання ОСОБА_4 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та подальшого формування земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності); зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та подальшого формування земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Зокрема, апелянт зазначає, що клопотання про отримання згоди на поділ (об'єднання) раніше сформованих земельних ділянок є іншим видом дозвільного документу та потребує нотаріального посвідчення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач не перебуває у заставі або користуванні, тому згода землевласника не потребує нотаріального засвідчення. Крім того, відповідач є розпорядником вказаної земельної ділянки, тому він може надати таку згоду, видавши наказ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.09.2017 р. ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на поділ (об'єднання) раніше сформованих земельних ділянок. Поділ земельної ділянки, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, сформована за кошти державного бюджету у 2013 році шляхом інвентаризації з кадастровим номером НОМЕР_1. Отримання земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га на території Олександрівської сільської ради Жмеринського району для ведення особистого селянського господарства із земель запасу, сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя - пасовище. В додатках до вказаного клопотання позивачем додано викопіювання із кадастрової карти, додаткові графічні матеріали, копії паспорта та ідентифікаційного номера.

За наслідком розгляду вказаного звернення, 27.10.2017 р. надано відповідь № С -18269/0-8936/6-17, якою позивачу повідомлено, що земельна ділянка, частину якої бажає отримати у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення, на яких проведена інвентаризація за кошти державного бюджету у 2013 році. Відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій" такий вид документації розробляється на підставі нотаріально посвідченої згоди на поділ чи об'єднання земельної ділянки користувачів земельної ділянки та згоди власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем.

Не погодившись з вказанною відповіддю, позивач звернувся до суду з позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки та передачу у власність для ведення особистого селянського господарства, викладена у листі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.10.2017р. за № С -18269/0-8936/6-17, не ґрунтується на нормах закону, є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частинами 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,00 га.

Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" визначено, що технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Згідно з ч. 1 ст. 79-1 Земельного Кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 2 ст. 79-1 Земельного Кодексу України формування земельних ділянок серед іншого здійснюється шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ч. 6 ст. 79-1 Земельного Кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Таким чином, передумовою для відведення громадянину у власність земельної ділянки, яка утворюється в результаті поділу раніше сформованої земельної ділянки, що перебуває у державній власності, є затверджена у встановленому порядку технічна документація із землеустрою щодо поділу такої раніше сформованої земельної ділянки.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що клопотання про отримання згоди на поділ (об'єднання) раніше сформованих земельних ділянок є іншим видом дозвільного документу та потребує нотаріального посвідчення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 56 Закону "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

З вказаних вище положень законодавства колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога про нотаріальне посвідчення стосується лише згоди, визначеної п."е", тобто щодо земельних ділянок, які перебувають у користуванні або заставі.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка, вказана в клопотанні позивача, не перебуває ні у заставі, ні у користуванні.

При цьому, п."є" не містить вимоги про нотаріальне посвідчення згоди.

Враховуючи той факт, що відповідач є розпорядником земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згода може бути надана відповідачем у формі відповідного дозволу.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Колегія суддів вважає вказані доводи необгрунтованими та виходить з наступного.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.

Крім того, рішенням суду першої інстанції зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4, а не надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідь від 27.10.2017р. №С-18269/0-8936/6-17 надана Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області у формі листа.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального праваю

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 травня 2018 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Граб Л.С. Гонтарук В. М.