Постанова № 74073876, 15.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2315/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2018, суддя Сліденко А.В. (повний текст складено 03.04.2018) по справі № 820/2315/18

за позовом ОСОБА_1

до Дергачівської районної ради Харківської області

про визнання незаконними та скасування рішень Дергачівської районної ради № 624-38, № 624-39 від 13.02.3018,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Дергачівської районної ради Харківської області про визнання незаконним та скасування рішень Дергачівської районної ради, прийнятим на XXVIII сесії районної ради VII скликання, №624-38 від 13.02.3018 "Про звіт директора комунального підприємства "Соціальна аптека Дергачівської районної ради", що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міста Дергачівського району Харківської області за період - лютий 2017 року поданий час" та №625-39 від 13.02.2018 "Про звільнення директора комунального підприємства "Соціальна аптека Дергачівської районної ради", що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міста Дергачівського району Харківської області".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у відкритті провадження було відмовлено.

Обґрунтовуючи прийняте судове рішення суд першої інстанції зазначив, що спір у справі не належить до категорії спорів, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивач не погодився з такими висновками суду, звернувшись з апеляційною скаргою, в якій стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Просить скасувати ухвалу суду, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що вимога про скасування рішення відповідача №624-38 від 13.02.3018 "Про звіт директора комунального підприємства "Соціальна аптека Дергачівської районної ради" не відноситься до трудового спору. На його думку суд мав керуватися вимогами ст. 55 Конституції та ст. 5, ч. 1 ст. 19 КАС України, визнавши спір таким, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Також, судом не було враховано, що інше рішення відповідача оскаржувалось з підстав недотримання встановленої процедури прийняття такого рішення, передбаченої Законом України «Про місцеве самоврядування» та Регламентом роботи Дергачівської районної ради. Додатково позивачем було вказано про порушення вимог Закону України «Про судовий збір», оскільки суд першої інстанції не вирішив питання повернення судового збору позивачу.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій стверджує про законність та обґрунтованість судового рішення, оскільки спірні відносини між позивачем і відповідачем стосуються господарського відання і не несуть у собі ознак владних управлінських функцій, а також не пов'язані з проходженням позивачем публічної служби.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечувала, стверджуючи у судовому засідання про законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, переглядаючи судове рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, враховуючи наступне.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги стосуються оскарження рішень органу місцевого самоврядування, які направлені на врегулювання відносин, що виникли за результатами господарської діяльності комунального підприємства "Соціальна аптека Дергачівської районної ради". Така діяльність підприємства, незважаючи на його належність до комунальної власності та надану оцінку рішенням органу місцевого самоврядування, зумовлює визначення зазначеного у позові спору як приватноправового.

В той же час, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Сам факт зазначення в якості відповідача органу місцевого самоврядування та вказівка на порушення встановленої процедури прийняття ним оскарженого рішення не може змінити саму природу приватноправового спору, який фактично існує між сторонами у справі, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.

При цьому колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульованих нею при розгляді справи №815/5193/14, провадження №11-176апп18, а також справи №825/519/17, провадження №11-232апп18, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Згідно зазначених вище правових позицій Верховного Суду, при визначенні юрисдикції необхідно встановити - які порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними. Якщо ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту саме цивільних прав та інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спір у справі фактично склався з приводу звільнення позивача з посади директора Комунального підприємства "Соціальна аптека Дергачівської районної ради". Адже, заявлені позовні вимоги направлені на захист саме цивільних прав позивача, порушених внаслідок розірвання укладеного трудового контракту з відповідачем.

Такі трудові відносини позивача з відповідачем не мають ознак, притаманних публічній службі, у розумінні КАС України, а тому підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

При вирішенні питання визначення юрисдикції спору суд першої інстанції правильно врахував висловлену Верховним Судом правову позицію у постанові від 31.01.2018 (справа № 802/3530/14-а).

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення вимог Закону України «Про судовий збір», згідно яких суд першої інстанції не вирішив питання повернення судового збору позивачу.

Повернення судового збору врегульовано ст. 7 Закону України «Про судовий збір», частиною першою якої передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції. Отже, позивач, дотримуючись встановленої законодавством процедури, не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з відповідним клопотанням (заявою) про повернення сплаченого судового збору. Відповідно порушень Закону України «Про судовий збір» при прийнятті оскарженого судового рішення не вбачається.

Згідно вимог ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду буз змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 по справі № 820/2315/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

Головуючий суддя М.І. ГуцалСудді Л.В. Мельнікова Л.О. Донець Повний текст постанови складено 18.05.2018.