Рішення № 74073793, 18.05.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7542/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2018 м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 569/7542/18 за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (далі – ПрАТ «Рівнеазот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому просить суд стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 жовтня 2017 року по 09 лютого 2018 року у сумі 20185,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що працювала у ПрАТ «Рівнеазот». Наказом № 738-ВК від 21 березня 2017 року вона 23 березня 2017 року була звільнена з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю. При звільненні з роботи їй не були виплачені усі суми, що належать від підприємства, а саме 23482,55 грн.

Рішенням Рівненького міського суду від 03 жовтня 2017 року по справі № 569/6524/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року, був задоволений її позов до ПрАТ «Рівнеазот» та стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» на її користь нараховану та невиплачену заробітну плату, з якої вже утримано обов’язкові платежі, в сумі 23482,55 грн, а також середній заробіток за час затримки проведення розрахунку з 24 березня 2017 року по 03 жовтня 2017 року в сумі 29710,80 грн, а всього 53193,35 грн. Вказані кошти їй були виплачені відповідачем 12 лютого 2018 року.

Посилаючись на вимоги статті 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 жовтня 2017 року по 09 лютого 2018 року у сумі 20185,20 грн.

Представник ПрАТ «Рівнеазот» ОСОБА_3 подала суду відзив на позовну заяву. Позовну заяву ОСОБА_2 вважає необґрунтованою і позов не визнає з підстав, наведених у відзиві, в якому посилається на відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов’язань перед позивачем по виплаті заробітної плати. Вказує на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, що обумовлюється наявністю заборгованості РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» перед ПрАТ «Рівнеазот» за утримання очисних споруд, призупинення дії антидемпінгових мит на імпорт російських добрив Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі тощо.

Щодо зазначених позивачем періоду затримки розрахунку при звільненні (з 04 жовтня 2017 року по 09 лютого 2018 року) та суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (20185,20 грн) відповідач заперечень не подав.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працювала у ПрАТ «Рівнеазот».

Наказом № 738-ВК від 21 березня 2017 року позивач 23 березня 2017 року була звільнена з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю. При звільненні з роботи їй не були виплачені усі суми, що належать від підприємства, а саме 23482,55 грн.

Рішенням Рівненького міського суду від 03 жовтня 2017 року по справі № 569/6524/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року, був задоволений позов ОСОБА_2 до ПрАТ «Рівнеазот» та стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» на користь позивача нараховану та невиплачену заробітну плату, з якої вже утримано обов’язкові платежі, в сумі 23482,55 грн, а також середній заробіток за час затримки проведення розрахунку з 24 березня 2017 року по 03 жовтня 2017 року в сумі 29710,80 грн, а всього 53193,35 грн. Вказані кошти позивачу були виплачені відповідачем 12 лютого 2018 року.

Вказані обставини представником відповідача не заперечуються, про що свідчить відзив відповідача на позовну заяву.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до роз’яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За встановлених по справі обставин суд визнає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України за період з 04 жовтня 2017 року по 09 лютого 2018 року у розмірі 20185,20 грн.

При цьому суд враховує, що відповідачем не оспорюється розмір суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, розрахований позивачем у відповідності до вимог статті 117 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов’язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачу при звільненні всіх належних йому сум мала місце не з вини відповідача.

Посилання представника відповідача на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, суд визнає недоречним.

Вчинення дій у стані крайньої необхідності передбачає вчинення їх для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Обставини, які б свідчили про дій відповідача у стані крайньої необхідності представником відповідача не наведені і судом такі обставини не встановлені.

Відповідно до вимог частини другої статті 214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 02 липня 2014 року (справа № 6-76цс14) та у постанові від 23 грудня 2015 року (справа № 6-837цс15).

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,273,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 жовтня 2017 року по 09 лютого 2018 року у сумі 20185 (двадцять тисяч сто вісімдесят п’ять) гривень 20 копійок без утримання прибуткового податку та інших обов’язкових платежів.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_2 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судових витрат по справі, що складаються з судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_2, місце проживання: 33024, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач – ОСОБА_4 акціонерне товариство «Рівнеазот», місцезнаходження: 33017, місто Рівне - 17, код ЄДРПОУ 05607824.

Суддя: Ю.П.Куцоконь