Рішення № 74073359, 18.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/1472/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Р.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі – відповідач, ГУ НП у Львівській області) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 8791, 36 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі № 813/3769/16, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, позивача серед іншого поновлено на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Дрогобицького відділу поліції ГУНП у Львівській області з 21 жовтня 2016 року. На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 11.01.2017 наказом ГУ НП у Львівській області № 7 було поновлено на посаді. Позивач посилається на ст. 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач вважає, що обов’язком відповідача є виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.10.2016 по 11.01.2017, що складає 83 календарних дні. Просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 8 791, 36 грн.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву суду не надав та жодних клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Водночас, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на те, що ГУ НП у Львівській області у встановлений судом строк (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) не надало суду відзив на позов та не повідомило суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.

Суд встановив, що 20 грудня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/3769/16 позов ОСОБА_1 до ГУ НП у Львівській області задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №15 Головного управління Національної поліції у Львівській області, оформлене протоколом ОП№15.00036098.0090750 від 20.09.2016;

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 20.10.2016 №308 о/с “По особовому складу” в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Дрогобицького відділу поліції ГУНП у Львівській області;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Дрогобицького відділу поліції ГУНП у Львівській області з 21 жовтня 2016 року;

- постанову суду в частині поновлення на посаді звернено до негайного виконання.

13 квітня 2017 Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою у справі № 876/794/17 апеляційну скаргу ГУ НП у Львівській області залишив без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі № 813/3769/16 без змін.

11 січня 2017 року ГУ НП у Львівській області на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі № 813/3769/16 наказом № 7 було поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Дрогобицького відділу поліції ГУНП у Львівській області з 21 жовтня 2016 року.

Позивач, зазначив, що відповідно до 5 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивач вважає, що сума грошового забезпечення, яка підлягає до стягнення за час вимушеного прогулу за період з 21.10.2016 (наступний день за днем звільнення позивача) по 11.01.2017 (день поновлення позивача на роботі) становить 83 календарних дні вимушеного прогулу.

Представник ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП у Львівській області із запитом про надання довідки про виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1

28 лютого 2018 року ГУ НП у Львівській області листом № К-14/Аз/05/17-2018 надало відповідь позивачу на запит, у якій зазначило, що за період з 21.10.2016 по день поновлення позивача на роботі жодних виплат не проводилося та надало позивачу довідку про доходи за серпень-вересень 2016 року.

Згідно довідки про доходи ГУ НП у Львівській області, ОСОБА_1 за останні два повних календарних місяці роботи перед звільненням, було нараховано заробітної плати за серпень 2016 року 3254, 60 грн, а за вересень 2016 року у розмірі 3207, 00 грн. Загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.08.2016 по 30.09.2016 становить 6461, 60грн.

Позивач вважає, що сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на його користь становить 8791, 36 грн, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходив з наступного.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Правовий порядок в Україні, за визначенням статті 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

День звільнення з роботи 20 жовтня 2017 року, вважається останнім днем роботи.

Тому період вимушеного прогулу позивача тривав з 21 жовтня 2017 року до дня постановлення судового рішення 20 грудня 2016 року.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У пункті 6 постанови від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки ГУНП у Львівській області про доходи від 26.02.2018 №112 встановлено, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 перед звільненням за серпень 2016 року становить 3254, 60 грн та за вересень 2016 року становив 3207, 00 грн, усього – 6461, 60 грн.

Період вимушеного прогулу позивача складає 61 день, що обраховується починаючи з першого дня після звільнення до прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді (21.10.2016 по 20.12.2016).

Отже, розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 перед звільненням за останні два місяці становить 6461, 60 грн (3254, 60 грн + 3207, 00 грн = 6461, 60). При цьому, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 105, 93 грн. (6461, 60 грн / 61= 105, 93 грн).

Оскільки, кількість днів вимушеного прогулу складає 61 календарний день, то середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 6461,73 грн. (61 день х 105, 93 грн.).

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позивачем не вірно визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки невірно обраховано кількість днів вимушеного прогулу.

Позивач у позовній заяві зазначає, що вимушений прогул позивача становить 83 календарних дні, а саме з 21 жовтня 2016 (наступний день після звільнення) по 11 січня 2017 року (день поновлення позивача на посаді).

Стосовно зазначених доводів позивача, суд зазначає наступне.

Негайність виконання рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язкового і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні. Момент виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі пов'язується з моментом видання роботодавцем відповідного наказу. Отже, таке рішення суду вказує на обов’язок роботодавця не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ про поновлення поновленого судом працівника на роботі.

Львівський окружний адміністративний суд 20.12.2016 прийняв постанову у справі № 813/3769/16, якою поновив ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Дрогобицького відділу поліції ГУНП у Львівській області з 21 жовтня 2016 року. Ця постанова суду в частині поновлення позивача на посаді підлягала до негайного виконання.

Рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді фактично виконано 11.01.2017, що підтверджується копією наказу «Про поновлення» №7 від 11.01.2017. Цим наказом позивача було поновлено на посаді з 21.10.2016 на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі № 813/3769/16, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року.

Як вбачається із відповіді ГУ НП у Львівській області від 28 лютого 2018 року, викладеної у листі № К-14/Аз/05/17-2018, ОСОБА_1 за період з 21.10.2016 по день поновлення позивача на роботі жодних виплат не проводилося.

Зважаючи, що судове рішення про поновлення ОСОБА_1 постановлено 20.12.2016, а наказ про виконання рішення суду винесений роботодавцем лише 11.01.2017, суд зазначає, що вказаний період, а саме з 21.12.2016 по 11.01.2017 є затримкою виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді.

Відтак, вказаний період не є вимушеним прогулом, а відтак підстав для задоволення позовної вимоги в частині стягнення середнього заробітку за період з 21.12.2016 по 11.01.2017 не підлягають до задоволення.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення в частині, а саме в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 6461,73 грн.

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України судові рішення про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У даному спорі відсутні питання щодо розподілу судових витрат

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (82100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6461,73 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят одну гривню сімдесят три копійки), з урахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.

Постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 3230, 80 (три тисячі двісті тридцять гривень вісімдесят копійок), звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський