Ухвала суду № 7407319, 19.11.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Постанова

Іменем України

19 листопада 2009 року №2а-2699/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Кожана М.П. (доповідач) ,

суддів - Проценко О.А.

- Семененко Я.В.

при секретарі - Дегтярьов Д.В.

за участю представників сторін:

позивача - Карагодіна С.М.

відповідача - Мастеров О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми "Медсен Менеджмент Лімітед" в особі Представництва "Медсен Менеджмент Лімітед"

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2009р. у справі № 2а-2699/09/0870

за позовом: Фірми "Медсен Менеджмент Лімітед" в особі Представництва "Медсен Менеджмент Лімітед"

до: Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про: скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановила:

У квітні 2009 року Фірма "Медсен Менеджмент Лімітед" в особі Представництва "Медсен Менеджмент Лімітед звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить визнати недійсним:

- податкове повідомлення-рішення від 13.02.2009р. №0000042200/0 по визначенню суми податкового зобовязання по податку на додану вартість усього в сумі 99555,00грн., в тому числі основний платіж в сумі 66370,00грн. та штрафні санкції в сумі 33185,00грн. в повному обсязі;

- рішення про результати розгляду первинної скарги від 10.04.2009року №6843/0/29-017 в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2009року №0000032200/0 по збільшенню суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього в сумі 2364459,00грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2009р. у справі № 2а-2699/09/0870 у задоволенні позову відмовлено. При винесенні рішення судом враховано згоду представника позивача з сумою податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 66370,0грн., визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 13.02.2009р. №0000042200/0 та пояснення щодо не декларування позивачем у деклараціях з ПДВ за відповідні період спірних сум податкового кредиту та, відповідно бюджетного відшкодування. У звязку з цим суд першої інстанції зазначив, що при відсутності в податкових деклараціях сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, згідно з абз. «а» пп. 7.7.7 Закону №168/97-ВР та пп. 5.12.6 Порядку вважається, що платник ПДВ добровільно відмовився від отримання бюджетного відшкодування. Однак при цьому він має право зменшувати на суму такого заниження належні до сплати податкові зобов'язання з ПДВ наступних податкових періодів.

Не погодившись з вищезазначеною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з врахуванням додаткових пояснень від 11.11.2009р. зазначає, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2009р. у справі № 2а-2699/09/0870 прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду і задовольнити позовні вимоги.

Позивач у апеляційній скарзі посилається на те, що згідно пункту 4.2.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» «контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях». Таким чином, під час проведення документальних перевірок податковий орган зобов'язаний визначити, та під час оформлення результатів перевірки врахувати не тільки заниження, а й завищення податкового зобов'язання платника податків.

Виконуючи це припис закону Бердянська ОДПІ в своєму додатковому акті перевірки від 10.02.2009 року на стор. 26 визначила підтверджену суму податкового кредиту, яку платник податку не відображав в декларації раніше, в розмірі 2364459,34 грн., при цьому ця сума склалась протягом 13 податкових періодів підряд - з травня 2006 по травень 2007 року.

Водночас відповідач визначив і заниження податкового зобов'язання в сумі 99555 гривень, яке сталося в періодах з червня 2006 по травень 2008 року, тобто в періодах, що настали пізніше періодів виникнення більшої суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, на дату виникнення податкового зобов'язання (в термінах закону №168/97-ВР) вже існувала більша за розміром сума податкового кредиту в розмірі 2364459,34грн., яка зменшилась на 99555 грн., але заниження податкового зобов'язання (в термінах пункту 1.2 Закону № 2181), не відбулось.

При цьому стягненню з платника податків підлягає саме податкове зобов'язання в термінах пункту 1.2 Закону № 2181 - тобто сума податку, що підлягає сплаті до бюджету. А така сума арифметично не виникла.

Щодо рішення про заниження суми бюджетного відшкодування позивач зазначає, що вказане рішення прийнято відповідно до ч.1 пп.7.7.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який безпосередньо описує спріну ситуацію. Позивач зазначає, що скасоване 10.04.2009 року відповідачем рішення повідомлення рішення від 13.02.2009 року №0000032200/0 і було видано на виконання припису цього пункту закону і цілком йому відповідало. При цьому закон не ставить застосування пп.7.7.7 в залежність від того, чи декларував платник податку суму бюджетного відшкодування.

Крім того, позивач зазначає, що він не оскаржував вказане рішення, тому у відповідача не було підстав його скасовувати.

Відповідач - проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права та просить залишити постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009р. №896 справу передано на розгляд колегії суддів у складі Кожана М.П, Проценко О.А., Семененко Я.В.

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи Представництво фірми «Менсен Менеджмент Лімітед» м.Бердянськ зареєстровано Бердянською ОДПІ платником податку на додану вартість з 14.04.2006р., реєстраційний номер 11413012, що підтверджується копією свідоцтва.

В період з 08.01.2009 року по 26.01.2009 року працівниками Бердянської державної податкової інспекції Запорізької області була проведена планова виїзна представництва фірми з питань дотримання вимог податкового, валютного та законодавства, за період з 18.06.2004р по 30.09.2008р. За результатами даної перевірки складено акт перевірки №020/22-007/26573673 від. 29.01.2009р.

В наданому суду акті зазначено, що позивачем порушено вимоги п. 11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та внаслідок цього порушення встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в 2007 2008 роках на загальну суму 55766грн.

Не погоджуючись з висновками, зазначеними в акті, позивачем на адресу Бердянської ДПІ було направлено заперечення від 06.02.2009р. №1970 про перегляд висновків, викладених в акті перевірки. В запереченнях позивачем зазначено, що в результаті перевірки працівники податкового органу відмовили в праві на податковий кредит в сумі 2868778грн. 33 коп. та заперечили проти нарахованого зобовязання з податку на додану вартість в сумі 55 766 грн. 00 коп.

За результатами розгляду заперечення, 10.02.2009р. було складено Доповнення до акту планової виїзної перевірки представництва фірми, а також відповідачем надано повідь на заперечення від 10.02.2009р. №1841/10/22-212. В доповнені до акту відповідачем зазначено що позивачем порушено вимоги 7.3.1 п.7, п.п. 7.5.1 п 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 66370 грн. 00 коп.

За результатами розгляду вищезазначеного акту перевірки та доповнення до акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0000042200/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 99555грн.00коп., в тому числі основного платежу в сумі 66370грн.00коп. та штрафних санкцій в сумі 33185грн.00коп. та №0000023300/0 щодо збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2364459грн.00 коп.

27.02.2009 року позивачем була направлена скарга про перегляд податкового повідомлення рішення від 13.02.2009р. № 0000042200/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 99555грн.00 коп., в тому числі основного платежу в сумі 66 370грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 33 185грн. 00 коп.

За результатами розгляду даної скарги Бердянською ОДПІ Запорізької області було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 10.04.2009 р. №6843/010/29-017. Згідно з цим рішенням податкове повідомлення-рішення від 13.02.2009р. №№0000042200/0 залишено без змін. При цьому Бердянською ОДПІ Запорізької області на адресу позивача було направлено податкове повідомлення-рішення від 10.04.2009р. №000042200/1 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 99555грн.00коп., в тому числі основного платежу в сумі 66370грн.00коп. та штрафних санкцій в сумі 33185грн.00 коп. Крім того, в зазначеному рішення відповідачем було скасовано податкове повідомлення рішення 13.02.2009р. №0000032200/0 щодо збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2364459грн.00коп.

Щодо безпідставності вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.02.2009р. №0000042200/0 колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Позивач не заперечує проти встановлених перевіркою порушень податкового законодавства в наслідок яких було встановлено заниження суми податкового зобовязання в сумі 66370грн.00коп. Проте, зазначає, що вказана сума податкового зобовязання повина бути погашена у звязку з наявністю суми податкового кредиту у наступних податкових періодах.

Колегія суддів вважає таке твердження позивача помилковим в силу положень діючого законодавства, що регулюють спірні відносини.

Порядок визначення суми податкових зобов'язань встановлено ст..4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181). Так, згідно п. «б» пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 вказаного Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп. 5.2.1 Закону №2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Позивачем не заперечується, що податковою інспекцією було встановлено заниження податкових зобовязань, заявлених ним у податкових деклараціях. Крім того, позивач не заперечує проти того, що ним не було зазначено у вказаних податкових деклараціях і суми податкового кредиту, на неправомірному неврахуванні якого відповідачем ґрунтуються його позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.02.2009р. №0000042200/0.

Проте, як вбачається із матеріалів справи саме у звязку із встановленням перевіркою заниження та завищення суми податкових зобов'язань, заявлених позивачем у податкових деклараціях відповідачем на підставі п. «б» пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 вказаного Закону і було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2009р. №0000042200/0 та податкове повідомлення рішення 13.02.2009р. №0000032200/0 щодо збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено лише два способи визначення податкового зобовязання платника податків шляхом самостійного визначення платником податків у податковій декларації чи шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у звязку з нарахуванням контролюючим органом.

Позивач самостійно не визначив вказане податкове зобовязання у податкових деклараціях за спірний період. Таким чином, відповідач правомірно визначив податкове зобовязання у спірному податковому повідомленні-рішенні від 13.02.2009р. №0000042200/0 у встановленому законом порядку.

Щодо вимог про визнання недійсним рішення про результати розгляду первинної скарги від 10.04.2009року №6843/0/29-017 в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2009року №0000032200/0 по збільшенню суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього в сумі 2364459,00грн. слід зазначити наступне.

Податкове повідомлення-рішення від 13.02.2009року №0000032200/0 прийнято відповідачем на підставі акта перевірки №020\22-07\26573673 від 29.01.2009 (з доповненнями від 10.02.2009р. до акту перевірки) яким встановлено порушення позивачем п. «а» пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження суми бюджетного відшкодування всього на суму 2364459,00грн. за період травень 2006р. травень 2007р.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що перевіркою було встановлено не включення представництвом до складу податкового кредиту по виконаним роботам, послугам які були надані ТОВ «Універсал» (угода №8 від 17.06.2004року) та підтверджені податковими накладними, реєстрами виданих податкових накладних, виписками банку, в порушення вимог пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено суму податку на додану вартість, яка не врахована платником податку в складі податкового кредиту в перевіряємому періоді в загальній сумі 2364499,34грн.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач не оскаржував в адміністративному порядку, встановленому ст..5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вказане податкове повідомлення-рішення.

Проте, відповідач рішенням про результати розгляду первинної скарги від 10.04.2009року №6843/0/29-017, яке було прийнято за результатами розгляду скарг позивача №№ 16 та 17 від 28 лютого 2009року, скасував своє податкове повідомлення-рішення від 13.02.2009року №0000032200/0 (а.с. 167 т.1). Вказане рішення відповідачем обґрунтовано тим, що хоча перевіркою і підтверджено право позивача на податковий кредит в перевіряємому періоді в загальній сумі 2364499,34грн. податковий орган не мав права самостійно визначати суму бюджетного відшкодування, оскільки таке право належить виключно платнику податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок апеляційного узгодження податкового зобов'язання встановлено п.5.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до положень пп.5.2.2 вказаного Закону у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Процедура адміністративного оскарження здійснюється тим контролюючим органом, який надіслав платнику податків податкове повідомлення, відповідно до своєї компетенції, визначеної цим Законом.

Порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби регламентовано Положенням, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року N 29 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 02.03.2001 N 82), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 р. за N 723/1748.

Згідно пункту 9 вказаного Положення Державна податкова адміністрація (інспекція) при розгляді скарги (заяви) платника податків перевіряє законність і обгрунтованість рішення (податкового повідомлення, податкової вимоги), що оскаржується , і приймає одне з таких рішень:

1) залишає рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, без змін, а скаргу (заяву) без задоволення;

2) скасовує в певній частині рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і не задовольняє скаргу (заяву) платника податків в певній частині;

3) скасовує рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і задовольняє скаргу (заяву) платника податків;

4) про податковий компроміс;

5) збільшує суму податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу;

6) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян", скаргу (заяву) без розгляду та повертає її автору.

Вказаним переліком не передбачено права податкової інспекції приймати рішення щодо рішення (податкового повідомлення, податкової вимоги), яке платником податку не оскаржується.

Судом першої інстанції не було враховано вказані положення діючого законодавства.

На підставі викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що рішення про результати розгляду первинної скарги від 10.04.2009року №6843/0/29-017 в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2009року №0000032200/0 прийнято Бердянською ОДПІ поза межами повноважень, передбачених законами України.

Щодо твердження представника відповідача, що вказане рішення прийнято на підставі рішення ДПА у Запорізькій області слід зазначити, що рішення про результати розгляду первинної скарги від 10.04.2009року №6843/0/29-017 не містить посилань на таке рішення ДПА у Запорізькій області. Крім того, відповідачем не надано суду доказів прийняття такого рішення.

За викладених обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Бердянської ОДПІ Запорізької області про результати розгляду первинної скарги від 10.04.2009року №6843/0/29-017 в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2009року №0000032200/0 підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.3.ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, п.3.ч.1.ст.205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Фірми "Медсен Менеджмент Лімітед" в особі Представництва "Медсен Менеджмент Лімітед" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2009р. у справі № 2а-2699/09/0870 задовольнити частково .

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2009р. у справі № 2а-2699/09/0870 скасувати .

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Бердянської ОДПІ Запорізької області про результати розгляду первинної скарги від 10.04.2009року №6843/0/29-017 в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2009року №0000032200/0.

В решті позову відмовити.

Постанова суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту складення у повному обсязі.

Постанову складено в повному обсязі 17.12.2009р.

Головуючий: М.П. Кожан

Судді: О.А. Проценко

Я.В. Семененко