Рішення № 74072770, 18.05.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1611/18

РІШЕННЯ

іменем України

18 травня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд головуючого-судді Михайлова О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить суд:

1. Визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, як особі, віднесеної до 1 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

2. Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому від 20 листопада 2017 року №880789 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1, згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1, як особі, віднесеній до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в порядку, передбаченому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 грудня 2017 року.

4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області сплатити частину невиплаченої ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01 грудня 2017 року до дня набрання чинності судовим рішенням у справі. Судові витрати покласти на Відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому неправомірно припинило виплату пенсії позивачу у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання в Литву.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надало відзив на позовну заяву, у якому зазначило, що позивача знято з реєстрації місця проживання з 17 жовтня 2017 року, а з управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області надійшов лист про оформлення позивачем документів про виїзд за кордон на постійне проживання. На підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" управлінням Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому прийнято рішення про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01 грудня 2017 року. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Жодних доказів на обгрунтування своєї правової позиції відповідачем до суду не надано.

Справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), отримує пенсію, перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому.

Рішенням від 20 листопада 2017 року управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому на підставі частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" припинило виплату пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання в Литву починаючи з 1 грудня 2017 року.

Позивач 5 лютого 2018 року та 19 лютого 2018 року звертався до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому із заявами щодо поновлення виплати пенсії, проте управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому відмовило йому у цьому.

12 квітня 2018 року управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому було припинене, його правонаступником є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Вирішуючи питання про обгрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Крім того, Верховний Суд України вже висловлював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Так, у постановах від 12, 19 травня та 6 жовтня 2015 року (справи NN 21-180а15, 21-168а15, 21-2427а15, 21-2419а15) міститься висновок про те, що з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та зазначені вище норми права, рішення від 20 листопада 2017 року управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 є протиправним, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими.

Стосовно обраного позивачем способу захисту, суд зазначає таке.

Позивач у позові фактично заявив чотири позовні вимоги, проте, вимоги визнання неправомірними дій щодо припинення виплати пенсії й визнати протиправним та скасувати рішення про припинення виплати пенсії є ідентичними, оскільки дія органу Пенсійного фонду і є рішенням про припинення виплати пенсії.

Аналогічно і вимоги щодо поновлення виплати пенсії з 1 грудня 2017 року та щодо сплати частини невиплаченої пенсії з 1 грудня 2017 року є різним викладенням однієї і тієї ж позовної вимоги позивача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 29009) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код 01526313, вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому від 20 листопада 2017 року у пенсійній справі №880789 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя ОСОБА_2