Постанова № 74072609, 17.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22ц-/796/4182/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Київ

справа № 761/20378/17

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

за участю секретаря судового засідання Шебуєва Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником ОСОБА_3, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Вернум Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРА Трейд», постановлену у складі судді Притули Н.Г. в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва,

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Вернум Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРА Трейд», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

У червні 2017 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Вернум Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРА Трейд», ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту від 29 листопада 2016 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі в частині вимог ПАТ «Вернум Банк» до ТОВ «АРА Трейд». Відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Вернум Банк» до ОСОБА_2

Не погоджуючись із ухвалою в частині відмови у відкритті провадження за позовними вимогами ПАТ «Вернум Банк» до ТОВ «АРА Трейд», представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою прийняти позовну заяву ПАТ «Вернум Банк» до відповідачів ТОВ «АРА Трейд», ОСОБА_2 до розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Вказував, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ТОВ «АРА Трейд», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на солідарний обов'язок відповідачів, який виник у відповідності до ст. 541 ЦК України, що підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в редакції Закону, що діяв на момент пред'явлення позову до суду.

В судове засідання апелянт та представники сторін не з'явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, представником ОСОБА_2 - адвокатом ОСОБА_3 було подано клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на участь в іншому судовому процесі у Рівненському окружному адміністративному суді, проте колегією суддів визнано за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження в частині позовних вимог до ТОВ «АРА Трейд», суд першої інстанції виходив з того, що позивач ПАТ «Вернум Банк» звернувся з позовними вимогами до ТОВ «АРА Трейд», які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник між юридичними особами, а тому позов в цій частині підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можливо враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2017 року ПАТ «Вернум Банк» звернувся до суду з позовом до ТОВ «АРА Трейд», ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 4 375 891 грн. 17 коп., посилаючись на неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором, укладеного 29 листопада 2016 року між ПАТ «Вернум Банк» та ТОВ «АРА Трейд», відповідно до якого кредитор відкрив позичальнику відкличну кредитну лінію в грошовій формі в сумі кредитного ліміту в розмірі 2 000 000 грн. зі сплатою 25% річних строком до 28 листопада 2017 року. Додатковою угодою № 1 до договору від 29 листопада 2016 року між сторонами обумовлено збільшення ліміту кредитування до 3 500 000 грн.

Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 23 січня 2017 року між ПАТ «Вернум Банк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за належне та своєчасне виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором від 29 листопада 2016 року та всіма додатковими угодами.

Отже, позов був поданий до відповідачів з вимогами про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором до позичальника-юридичної особи, який допустив неналежне виконання зобов'язань за цим договором, а також до поручителя-фізичної особи.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали), суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 12 ГПКУкраїни (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали), визначено юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Статтею 16 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали) встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.

Критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу, предмет спору тахарактер спірних правовідносин.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Наслідки солідарного обов'язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначені у частині першій цієї статті, а саме, у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред'явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов'язок будь-кому із них на свій розсуд.

Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу.

Стаття 554 ЦКУкраїни встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідальність поручителя перед позивачем є солідарною разом з позичальником як боржником за основним зобов'язанням. Вказане випливає з пункту 1.1 договору поруки № КЮ-242/п від 23 січня 2017 року.

Відтак, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

З матеріалів справи вбачається, що у цій справі заявлені однакові позовні вимоги до кожного з відповідачів щодо стягнення заборгованості за одним кредитним договором солідарно з позичальника та поручителя. Право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачена у процесуальному законі незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов'язання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги у справі є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором, тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд вплине, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.

Відповідних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40 цс 18), а також у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 545/1014/15-ц (провадження № 14-54 цс 18), де зазначила, що ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) не передбачав обмежень щодо розгляду спору з таким предметом і суб'єктним складом, як у цій справі, в порядку цивільного судочинства, а ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) - навпаки, встановлював обмеження за суб'єктним критерієм, які унеможливлювали розгляд позову кредитора-юридичної особи до боржника-юридичної особи та поручителя-фізичної особи.

Лише з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, тільки з 15 грудня 2017 року у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договору поруки, укладеного для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції в ухвалі від 31 липня 2017 року про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до боржника, який є юридичною особою, оскільки при визначенні юрисдикції, не врахував, що відповідачі у справі пов'язані солідарним обов'язком як боржники, позовні вимоги є однорідні та нерозривно пов'язані між собою.

Відповідно до ч.4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року в частині відмови у відкритті провадження постановлена з порушенням вимог процесуального права, тому ухвалу в цій частині необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником ОСОБА_3, - задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року - скасувати в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовними вимогами Публічного акціонерного товариства «Вернум Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРА Трейд» про стягнення заборгованості, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 18 травня 2018 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.