Рішення № 74072450, 17.05.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2032/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Рудченко О.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 Задорожнього до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди в сумі 70000грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо невжиття заходів відносно приведення стану вбиралень КУ “Пологовий будинок №5. Жіноча консультація №1” міста Одеси у відповідність санітарним нормам; зобов’язати Одеську міську раду привести стан вбиралень КУ “Пологовий будинок №5. Жіноча консультація №1” міста Одеси у відповідність санітарним нормам; стягнути з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 Задорожнього моральну шкоду в сумі 70000грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами розгляду скарги про стан вбиральні у КУ “Пологовий будинок №5. Жіноча консультація №1” Одеською міською радою не вчинено жодних дій щодо усунення недоліків. Бездіяльність відповідача призвела до негативних емоцій ОСОБА_1 Задорожнього, котрі викликані неможливістю добитися законності в комунальних установах міста. Вказіні негативні емоції призводять до погіршення настрою ОСОБА_1 Задорожнього, і як наслідок – морального стану, що призвело до моральних страждань, оскільки унеможливило функціонування особистості позивача на конституційних засадах.

Відповідачем – Одеською міською радою відзив на позовну заяву не надано, незважаючи на те, що Ухвалу суду від 02.05.2018р. отримано своєчасно, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіт про надіслання тексту повісток з викликом до суду, на електронну адресу відповідача.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №815/2032/18 за позовом ОСОБА_1 Задорожнього до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди в сумі 70000грн.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що всі учасники справи не з’явилися у судове засідання 16.05.2018р., хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивач - ОСОБА_2 звернувся до Міністра охорони здоров’я із заявою від 27.12.2017р. про вжиття невідкладних заходів щодо приведення вбиральні КУ “Пологовий будинок №5. Жіноча консультація №1” міста Одеси у відповідність санітарним нормам, або підтвердження своєї неспроможності надати пояснення власної бездіяльності щодо наведення ладу у підвідомчих закладах, з огляду на те, що 23.12.2017р. у вбиральні Жіночої консультації №1 міста Одеса з п’ятьох кабінок відчинена лише одна, туалетний папір, гаряча вода, мило, освітлення, гачок для одягу, відсутні.

Судом встановлено, що 17.01.2018р. Департаментом охорони здоров’я Одеської міської ради на адресу ОСОБА_2 надіслано Лист №4-3-12/11, за підписом заступника директора Департаменту ОСОБА_3, у якому, серед іншого зазначено, що за інформацією КУ «Пологовий будинок №5», в жіночій консультації №1 працює три вбиральні в межах санітарної норми, де туалетний папір та мило оновлюється по мірі використання, у зв’язку з чим факти викладені у зверненнях ОСОБА_2 не відповідають дійсності. Також, адресата повідомлено, що надання медичної допомоги в КУ «Пологовий будинок №5» здійснюється в повній відповідності з вимогами ст.49 Конституції України та Основ законодавства України про охорону здоров'я в рамках бюджетного фінансування.

Вищеозначене послугувало підставою для звернення позивача – ОСОБА_1 Задорожнього до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 Задорожнього про визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради щодо невжиття заходів відносно приведення стану вбиралень КУ “Пологовий будинок №5. Жіноча консультація №1” міста Одеси у відповідність санітарним нормам; зобов’язання Одеської міської ради привести стан вбиралень КУ “Пологовий будинок №5. Жіноча консультація №1” міста Одеси у відповідність санітарним нормам; стягнення з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 Задорожнього моральної шкоди в сумі 70000грн., є неправомірними, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для звернення ОСОБА_1 Задорожнього до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою послугувало те, що 23.12.2017р. у вбиральні Жіночої консультації №1 міста Одеса з п’ятьох кабінок відчинена лише одна, туалетний папір, гаряча вода, мило, освітлення, гачок для одягу, відсутні.

Відповідно до приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п.п.1,2,8 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права та охоронювані законом інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, які є складовою частиною правових відносин, що виникають у суспільстві.

При цьому, публічно-правовим спором за приписами КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Водночас, статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Право на звернення до суду та способи судового захисту визначено статтею 5 КАС України, відповідно до частини 1 якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, за змістом наведеної норми Конституції України, з урахуванням положень КАС України, вбачається, що судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

Водночас, вирішальним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок, у зв’язку з чим судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Таким чином, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Відтак, реалізуючи, передбачене ст.55 Конституції України, право на судовий захист, та звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. При цьому, вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах, та вирішити спір.

Системний аналіз вищенаведеного свідчить, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушено її права, свободи чи охоронювані законом інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів належними та допустимим доказами має довести саме позивач.

Отже, судом встановлено, що у розумінні положень КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.

У свою чергу, само по собі порушення вимог закону діями або рішенням суб’єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх незаконними, оскільки обов’язковою умовою визнання їх незаконними є доведеність позивачем порушення такими діями або рішенням безпосередньо його прав та охоронюваних законом інтересів.

З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Між тим, судом встановлено, що позивачем – ОСОБА_4 в адміністративному позові не наведено жодного юридично спроможного аргумента відносно того у чому саме полягає порушення його прав, та охоронюваних законом інтересів, за захистом, та відновленням котрих він звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, та додані позивачем до адміністративного позову докази, суд дійшов висновку, що позивачем - ОСОБА_2 не наведено обставин, які б свідчили про наявність його порушеного права, а тому суд не вбачає законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Задорожнього про визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради щодо невжиття заходів відносно приведення стану вбиралень КУ “Пологовий будинок №5. Жіноча консультація №1” міста Одеси у відповідність санітарним нормам; зобов’язання Одеської міської ради привести стан вбиралень КУ “Пологовий будинок №5. Жіноча консультація №1” міста Одеси у відповідність санітарним нормам.

Оскільки судом відмовлено позивачу – ОСОБА_5 у задоволенні адміністративного позову в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради щодо невжиття заходів відносно приведення стану вбиралень КУ “Пологовий будинок №5. Жіноча консультація №1” міста Одеси у відповідність санітарним нормам; зобов’язання Одеської міської ради привести стан вбиралень КУ “Пологовий будинок №5. Жіноча консультація №1” міста Одеси у відповідність санітарним нормам, позовна вимога щодо стягнення з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 Задорожнього моральної шкоди в сумі 70000грн., відповідно також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від вимоги про визнання протиправною бездіяльності, та зобов’язання вчинити певні дії.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 Задорожнього до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди в сумі 70000грн., не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-76, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 Задорожнього до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди в сумі 70000грн., відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.