Рішення № 74071647, 08.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2018 р. Справа№805/1692/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кірієнка В.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селидівського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області в якому просив визнати дії протиправними, зобов’язати вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.02.2018 року звернувся до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, втім Рішенням відповідача від 26.02.2018 року № 594 в призначенні пенсії за зниженням пенсійного віку було відмовлено у зв’язку з відсутністю пільгового стажу 25 років. Позивач наголошує, що відповідачем в призначенні пенсії було відмовлено безпідставно адже, на думку ОСОБА_1, розмір пільгового стажу є достатнім.

На підставі зазначеного позивач просив визнати протиправними дії та бездіяльність Селидівського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 26.02.2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 р. XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» через не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 08.02.2005 року по 03.12.2008 року, з 20.09.2010 року по 26.04.2011 року на підприємстві ТОВ «Вуглетехнік» та не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.03.2010 року по 14.09.2010 року, з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року, з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року на відокремлених підрозділах ДП «Селидіввугілля», зобов’язати Селидівське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2018 року про призначення пенсії на пільгових умовах згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 р. XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 08.02.2005 року по 03.12.2008 року, з 20.09.2010 року по 26.04.2011 року на підприємстві ТОВ «Вуглетехнік у якості гірника по ремонту гірничих виробок, прохідника з повним робочим днем під землею та зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.03.2010 року по 14.09.2010 року, з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року, з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року на підприємстві ВП «Шахта «Росія», ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» у якості гірника по ремонту гірничих виробок з повним робочім днем під землею.

Ухвалою суду від 26.03.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено засідання по справі на 12.04.2018 року.

12.04.2018 року розгляд справи відкладено на 08.05.2018 р.

16.04.2018 року відповідачем через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого Селидівське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області просило відмовити в задоволенні позову.

Позивач та представник відповідача до судового засідання не з’явилися, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надали.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії згідно ч. 1 ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та п.2 розд. XV Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” що не є спірним моментом даної справи.

Рішенням Селидівського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 26.02.2018 року №594 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за зниженням пенсійного віку за нормами ч. 1 ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та п.2 розд. XV Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у зв’язку з відсутністю пільгового стажу 25 років в підземних умовах. В якості підстав для прийняття такого рішення зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.03.2010 року по 14.09.2010 року на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля», з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року на підприємстві ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків до МЦЗ України за зазначені періоди, з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року на підприємстві ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля», так як відсутня сума нарахування заробітної плати (ОК-5 від 02.02.2018 року); період роботи з 08.02.2005 року по 03.12.2008 року, з 20.09.2010 року по 26.04.2011 року на підприємстві ТОВ «Вуглетехнік», не зараховано до пільгового стажу, оскільки довідка про підтвердження стажу ТОВ «Вуглетехнік» не відповідає вимогам Додатку № 5 Постанови КМУ від 12.08.1993 року № 637 (відсутній кутовий штамп підприємства).

Згідно довідки про підземні виходи ТОВ «Вуглетехнік», ОСОБА_1 дійсно працював повний робочій день під землею в ТОВ «Вуглетехнік» з 08.02.2005 року (Наказ № 46-к від 08.02.05 року) по 03.12.2008 року (наказ № 031208-02 от 03.12.08 року) та з 20.09.2010 року (наказ № 200910-06-к від 20.09.10 року) по 26.04.2011 року за професією гірник підземний, гірник з ремонту гірничих виробок, прохідник.

Також, згідно Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працював повний робочій день на ТОВ «Вуглетехнік» за період з 08.02.2005 року (Наказ № 46-к від 08.02.05 року) по 03.12.2008 року виконував роботи в підземних умовах у вугільних шахтах за професією, посадою гірник підземний, гірник з ремонту гірничих виробок, прохідник, що передбачена списком I розділом I підрозділом I, пунктом 1.1 а тощо за період з 20 вересня 2010 року (наказ № 200910-06-к від 20.09.2010 року) по 26.04.2011 року (наказ № 260411-03-к від 26.04.2011 року) виконував роботи в підземних умовах в вугільних шахтах.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами документи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до наступного висновку.

Як передбачено частиною 1 ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року № 1788-XII, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Поряд з цим пунктом 2 розд. XV Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди тощо.

Як вже було зазначено вище, на підставі рішення відповідача № 594 від 26.02.2018 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за зниженням пенсійного віку через не зарахування до стажу певних періодів за які: відсутні дані щодо нарахування ЄСВ; відсутні дані щодо нарахування заробітної плати; наявна довідка, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.03.2010 року по 14.09.2010 року на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля», з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року на підприємстві ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля», внаслідок відсутності відомостей про сплату щомісячних внесків до «Шахта Котляревська», суд зазначає наступне.

Згідно абз. 1 ч.1 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058).

За приписами ч.6 ст.20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058).

Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI ( далі Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема ч.1 ст.4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Відповідно ч.2. ст.25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171).

Згідно ч.1 ст.16 Закону №1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідно суд наголошує, що застрахована особа не повинна нести відповідальність та відчувати негативні наслідки невиконання страхувальником покладених на нього зобов’язань. Таким чином не зарахування відповідачем вищевказаного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 є протиправним.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року за який відсутні відомості про нарахування заробітної плати суд зазначає наступне.

Згідно положень Постанови КМУ від 04.06.1998 року «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», установлено, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.

Як передбачено пп. 2 п. 1.3 Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду від 10.06.2004 року N 7-6, звітність страхувальників до системи персоніфікованого обліку подається у такому порядку та в такі строки протягом поточного року в комплекті документів, необхідних для призначення пенсії, страхувальник надає територіальному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації усі відсутні у СПОВ відомості про застраховану особу-заявника за період роботи устрахувальника до дати формування заяви на призначення пенсії. Як передбачено п. 6 Порядку № 7-6, графіки подання первинної звітності та коригувальних документів до системи персоніфікованого обліку визначаються та надаються страхувальникам територіальними органами Пенсійного фонду за місцем їх реєстрації. Відомості до системи персоніфікованого обліку надаються на електронних та паперових носіях. Електронні носії з первинною звітністю до системи персоніфікованого обліку формуються страхувальником з використанням спеціального комплексу програм "АРМ-Р", актуальні версії якого безкоштовно надаються страхувальникам у територіальному органі Пенсійного фонду за місцем реєстрації. Страхувальники, у яких кількість найманих працівників перевищує п'ять осіб, надають відомості в електронному вигляді та обов'язково в комплекті із завіреними підписом керівника та скріпленими печаткою документами у паперовому вигляді. Інші страхувальники можуть надавати звіт лише у паперовому вигляді.

Аналізуючи зазначене, суд вважає, що обов’язок надання відомостей щодо застрахованих осіб підлягає виконанню саме страхувальником. Як вже було зазначено вище, аналогічний підхід застосовано при визначенні правової позиції щодо зарахування спірних періодів, за які не сплачено страхові внески.

Таким чином суд приходить до висновку щодо неправомірності дій відповідача, які полягають у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року.

Щодо позовних вимог в частині не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 08.02.2005 року по 03.12.2008 року, з 20.09.2010 року по 26.04.2011 року на підприємстві ТОВ «Вуглетехнік» оскільки довідка про підтвердження наявного страхового стажу за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній б/н, б/д з ТОВ «Вуглетехнік» не відповідає вимогам Додатку № 5 Постанови КМУ від 12.08.1993 року № 637 (відсутній кутовий штамп підприємства) суд зазначає наступне.

Згідно змісту Постанови від 12 серпня 1993 р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», на положення якої посилається відповідача при прийнятті рішення в зазначеній частині, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Аналізуючи зазначене, суд наголошує, що спірна довідка ТОВ «Вуглетехнік», підлягає аналізу лише у випадку відсутності трудової книжки, натомість в контексті даного адміністративного спору факт надання позивачем трудової книжки не оспорюється та, згідно положень Постанови № 637, є первинною і одиничною обставиною для розрахунку стажу позивача.

Таким чином суд приходить до висновку, що період з 08.02.2005 року по 03.12.2008 року, з 20.09.2010 року по 26.04.2011 року повинен бути зарахованим до пільгового стажу позивача.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі “Andrejevav. Latvia” (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі “Будченко проти України” (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.14 Закону № 1788-XII, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України”, п.59 рішення у справі “Мельниченко проти України”, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо протиправності дій Селидівського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 р. XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» через не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 08.02.2005 року по 03.12.2008 року, з 20.09.2010 року по 26.04.2011 року, та до страхового стажу період роботи з 01.03.2010 року по 14.09.2010 року, з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року, з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року. Втім, юридичним наслідком впровадження протиправних дій, що зазначені вище, стало прийняття Селидівським об’єднаним управлінням пенсійного фонду України Донецької області Рішення № 594 від 26.02.2018 року про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії ОСОБА_1

Як передбачено ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи заявлені позовні вимоги та враховуючи, що спосіб захисту порушеного права позивача повинен бути ефективним як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, суд вважає за належне, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, скасувати Рішення Селидівського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області № 594 від 26.02.2018 року про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії ОСОБА_1

Решта позовних вимог щодо зобов’язання Селидівського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2018 року № 594 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 р. XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії періоди роботи ОСОБА_1 на підприємстві ТОВ «Вуглетехнік» з 08.02.2005 року по 03.12.2008 року, з 20.09.2010 року по 26.04.2011 року; до страхового стажу періоди роботи з 01.03.2010 року по 14.09.2010 року на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля», з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року, з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року на підприємстві ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля”, також, згідно вищезазначених висновків, підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1409, 60 грн. згідно квитанції від 02.03.2018 року № 0.0.978073033.1 та квитанції від 19.03.2018 року № 0.0.991280128.1.

Відповідно до положень частини першої статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, судовий збір у загальному розмірі 1409, 60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (в. Шевченко, 92/94, м. Селидове, 85400, ІПН НОМЕР_1) до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Героїв праці, 6, м. Селидове, ЄДРПОУ 41247274) про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, – задовольнити.

Визнати дії Селидівського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 р. XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» через не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 08.02.2005 року по 03.12.2008 року, з 20.09.2010 року по 26.04.2011 року, та до страхового стажу період роботи з 01.03.2010 року по 14.09.2010 року, з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року, з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року, - протиправними.

Рішення Селидівського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області № 594 від 26.02.2018 року про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії ОСОБА_1, - скасувати.

Зобов’язати Селидівське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2018 року № 594 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 р. XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії періоди роботи ОСОБА_1 на підприємстві ТОВ «Вуглетехнік» з 08.02.2005 року по 03.12.2008 року, з 20.09.2010 року по 26.04.2011 року; до страхового стажу періоди роботи з 01.03.2010 року по 14.09.2010 року на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля», з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року, з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року на підприємстві ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля”.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (в. Шевченко, 92/94, м. Селидове, 85400, ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6) судові витрати по справі в розмірі 1409, 60 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн. 60 коп.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена в нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 08.05.2018 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.05.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кірієнко В.О.