Рішення № 74071364, 14.05.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 р. № 814/883/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагаря В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54058

до відповідача:Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018

про:визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовними вимогами до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (надалі - відповідач, Управління) про визнання незаконною відмову відповідача щодо призначення пенсії за віком з 04.10.2017 року із застосуванням оцінки одного року страхового стажу 1, 35 %; зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком з 04.10.2017 року із застосуванням оцінки одного року страхового стажу 1, 35%.

Ухвалою від 10.04.2018 р. суд відкрив провадження у справі та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у 2001 році йому було призначено пенсію по інвалідністю згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058). 04.10.2017 року він відмовився від вказаної пенсії та звернувся до відповідача щодо призначення пенсії за віком. На його звернення відповідачем прийнято рішення про обчислення пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, з чим позивач не погоджується, оскільки на його думку пенсія по інвалідності і пенсія за віком є різними видами пенсій та призначаються за різних причин. Отже, рішення Управління щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до вищезазначеного закону є протиправним, оскільки в даному випадку має місце призначення іншої пенсії, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року (надалі - № 2148) пенсії, призначені до набрання чинності цього Закону відповідно до Закону № 1058 з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначена в частині першій статті 40 Закону № 1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. А тому, враховуючи що пенсія була вперше призначена позивачу у 2001 році відповідно до Закону № 1058, у зв'язку з переходом на іший вид пенсії з 04.10.2017 р. відповідно до цього ж Закону № 1058, пенсія обчислена із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачу у 2001 році було призначено пенсію по інвалідності згідно Закону № 1058.

04.10.2017 року ОСОБА_1 відмовився від вказаної пенсії та звернувся до Управління щодо призначення пенсії за віком. На його звернення відповідачем прийнято рішення про обчислення пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з заявами від 25.01.2018р. № 64-Ц-01, від 25.01.2018р. № 403-Ц-07 та від 15.02.2018р. № 807-Ц-07 про перерахунок пенсії з застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1, 35 %.

Управління листами від 06.02.2018р. № 58-Ц-01, від 08.02.2018р. № 629-Ц-01 та від 01.03.2018р. № 807-Ц-07 пвідомило позивача, що відсутні підстави для визначення коефіцієнта страхового стажу при обчисленні розміру пенсії в розмірі 1.35%.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ (надалі - Закон № 1788) передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії (ст. 2 Закону №1788).

У частині першій статті 9 Закону № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною 1 ст. 10 Закону № 1058 (в редакції чинній на момент винекнення спірних правовідносин) вказано, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно ст. 27 Закону № 1058, розмір пенсії визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Для визначення коефіцієнту стажу (Кс) відповідно до ст. 25 Закону № 1058, застосовують формулу: Кс = СмхВс / 100% х 12, де : Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону № 1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З наведеного слідує, що тільки за бажанням пенсіонера при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Згідно матеріалів справи, позивачу у 2001 році було призначено пенсію по інвалідності згідно Закону № 1058, однак, позивач відмовився від вказаної пенсії та 04.10.2017 року звернувся до відповідача щодо призначення пенсії за віком.

При цьому, в ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені статтею 9 зазаначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), а не перехід на інший вид пенсії за іншим Законом.

Згідно змін, внесених абзацом двадцять восьмим підпункту 27 пункту 19 Закону № 2148, які застосовуються з 01.10.2017 року п.4 -4. Прикінцевих положень передбачає, що з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

В свою чергу відповідно до Закону № 2148 пенсії, призначені до набрання чинності цього Закону, відповідно до Закону № 1058 з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Судом встановлено, що пенсія призначена позивачу відповідно до Закону № 1058 до набрання чинності Законом № 2148, а тому остання підлягає перерахунку з 1 жовтня 2017 року з врахуванням частини 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Крім того, суд вважає за необхідне зазаначити, що позивач підмінює поняття «переведення з одного виду пенсії на інший» поняттям «призначення пенсії». Різниця в зазначених поняттях полягає у тому, що при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник заробітної плати, з якого обраховувалась пенсія при призначенні її вперше, а при призначенні пенсії використовується показник середньої заробітної плати за три роки перед призначенням пенсії вперше.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а відповідач, в свою чергу, при перерахунку пенсії позивача правомірно застосував величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, як це передбачено ч.4-3 в Прикінцевих положень Закону №1058, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сум сплачено судового збору при звернені до суду.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54058, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар