Рішення № 74071221, 30.03.2018, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12828/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2018 року місто Київ

Подільський районний суд м.Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Горбані О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі ЦОУ ПФУ в м. Києві) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: 1) визнати неправомірними дії відповідача щодо недоплати йому пенсії як інваліду 2 групи в зв'язку з захворюванням внаслідок Чорнобильської катастрофи; 2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії за період з 2005 р. по дату винесення рішення відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру основної пенсії у 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком; 3) зобов'язати відповідача виплатити недоплачену позивачу суму заборгованості по виплаті пенсії за даний період, що виникне в результаті перерахунку; 4) зобов'язати відповідача станом на день прийняття рішення встановити позивачу пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, та виплачувати її в подальшому і збільшувати розмір, застосовуючи правила, передбачені ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позов мотивований тим, що позивач є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесений до 1 категорії та має 2 групу інвалідності через захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи. Він має право на отримання пенсії відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру основної пенсії у 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Але відповідач не проводить йому такого перерахунку, в зв'язку з чим він вважає дії відповідача неправомірними.

Представником позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю) через канцелярію суду подана заява про розгляд справи за її відсутності, в якій сторона позивача просила також задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача - Тригуб О.В. (за довіреністю) подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи без її участі. Також через канцелярію суду подала письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що з 22.11.2005 р. позивач отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з 11.07.2016 р. відповідно до заяви позивача було переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір пенсії позивачу визначений відповідно до актів КМ України, оскільки відповідно до постанови КМУ від 23.11.2011 р. № 1210, оскільки умови, порядок призначення та мінімальні розмири пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначаються з того часу актами КМ України.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Відповідно п.10 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. КАС України (2017 р.).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесений до 1 категорії, підтвердженням чого є відповідне посвідчення (серії НОМЕР_2 с, вкладка № НОМЕР_3 с видане Київською міською державною адміністрацією 14.01.2013 року.

Також позивач є інвалідом 2 групи довічно з 03.12.2012 року, що підтверджується довідкою Київської спеціалізованої радіологічної МСЕК (серія 10 ААА № 800375) від 05.12.2012 року. Там же вказано, що захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач, як інвалід 2-ї групи, перебуває на обліку та отримую пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 11.07.2016 р. і був переведений на цей вид пенсії за заявою від 11.07.2016 р. з іншого виду пенсії, яку отримував з 22.11.2005 р., - відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Як вбачається з наданих позивачем документів, 12.04.2017 р. позивач звернувся до відповідача за перерахунком пенсії по інвалідності у розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але листом від 18.08.2018 р. за вих.№ 47474/04 відповідач відмов позивачу в такому перерахунку.

Позивач, вважаючи, таку відмову неправомірною та стверджуючи, що має право на отримання пенсії в розмірі, визначеному ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (основна пенсія з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 50% від мінімальної пенсії за віком), звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами з огляду на підстави звернення до суду, суд зазначає про таке.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991р. (далі - Закон № 796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Частиною 4 ст. 54 даного Закону (в редакції, що діяла до прийняття Постанови КМУ № 1210 від 23.11.2011 року) передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності -10 мінімальних пенсій за віком; по ІІ групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком; по ІІІ групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам -3 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 50 цього Закону (в редакції, що діяла до прийняття Постанови КМУ № 1210 від 23.11.2011 року) визначено, що особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідом ІІ групи -75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу -50 процентів пенсії за віком.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI (далі - Закон №3491VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п.4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Дане положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011.

А відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст.50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання п. 7 Закону № 3491-VI 06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).

У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VI (набрав чинності 01 січня 2012 року), п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI (набрав чинності 01 січня 2013 року), установлено, що норми і положення ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону № 719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

А відтак, з 03 серпня 2014 року Законом № 719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону № 796-ХІІ, то саме положення Закону № 719-VII та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03 серпня 2014 року.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З огляду на наведені обставини та норми закону, починаючи з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2013 року та з 01 січня 2015 року органам ПФУ було встановлено для осіб, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснення нарахування та виплата основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі визначеному постановами Кабінету Міністрів України.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року (справа № 285/4300/14-а), а також висловлена Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №619/2262/17 (№ К/9901/1564/17).

В судовому засіданні достеменно встановлено, що на пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи був переведений лише 11.07.2016 р., тобто в цей час вже не діяли розміри, встановлені ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». А відтак посилання позивача на перерахунок йому пенсії саме в цьому розмірі не засновані на законі, на час виникнення спірних відносин розмір виплат основної та додаткової пенсії особам, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та є інвалідами ІІ групи, повинен визначатися відповідно до урядових постанов.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Зі змісту статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що під час визначення розміру як основної пенсії, так і щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком, яка в свою чергу визначається правилами ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із нового розміру прожиткового мінімуму.

Судом встановлено, що нарахування пенсії позивачу призведено в розмірі, встановленому вищевказаними правовими актами, а відтак Центральне об'єднане управління ПФУ у м.Києві діяло у спосіб, в порядку та межах, встановлених законодавством, тим самим дії відповідача щодо відмови, оформленій листом від 18.08.2017 р., в перерахуванні позивачу пенсії є правомірними.

Таким чином, суд погоджується із запереченнями сторони відповідача і приходить до висновку, що дії та рішення відповідача є правомірними.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача перерахувати пенсію відповідно до вимог ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру основної пенсії у 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, за період з 2005 р. до 11.07.2016 р., суд вважає необхідне зазначити на таке.

Відповідно до ст.122 ч.2 КАС України встановлений 6-місячний строк звернення до адміністративного суду, який, якщо інше не встановлено, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Зазначене положення продубльовано також в статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№ 1058-IV).

Таким чином, строк звернення до суду, встановлений ст.122 КАС України до даної категорії спорів не застосовується, в зв'язку з чим суд вирішує дані вимоги по суті.

Законом України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до п. 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, їй призначається одна пенсія за її вибором.

Тобто, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058-IV або спеціальним законом, до якого відноситься й Закон № 796-ХІІ.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 7 липня 2015 року (справа №21-727а15).

В судовому засіданні встановлено, що з 22.11.2005 р. позивач отримував пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тим самим позивачем самостійно обрано отримання виду пенсії - за загальним законом. Вказаний вид пенсії позивач отримував до 11.07.2016 р., а 11.07.2016 р. реалізував своє право на вибір іншого виду пенсії - за спеціальним законом («Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), написавши заяву на переведення з пенсії за віком на пенсію по інвалідності як постраждалий від Чорнобильської катастрофи.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що і в цій частині вимоги позивача не засновані на законі.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки не засновані на законі, спростовані наданими відповідачем документами.

На підставі викладеного, ст.19, 22, 46 Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись п.10, 15.5 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (2017 р.), ст.ст.2, 5, 9, 73-76, 77, 241, 242, 243-247, 250, 255, 295, 297 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

В адміністративному позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (п/б); РНОКПП НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул.Борисоглібська, 14; код ЄДРПОУ 40476133) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова