Ухвала суду № 74071045, 17.05.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

17 травня 2018 року справа № 811/1474/18

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Петренко О.С., розглянувши матеріали у справі

за позовом: ОСОБА_1, вул. В. Чміленка,24д, м. Кропивницький,25006

до відповідача-1: Кропивницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, вул. Глінки,2, м. Кропивницький,25009

до відповідача-2: Державної фіскальної служби України, Львівська площа,8, м. Київ, 04053

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Кіровограді щодо протизаконного збирання, обробки, передачі іншим юридичним особам і ін. діях з його персональними даними (конфіденційною інформацією);

- визнати протиправними дії Державної податкової адміністрації України щодо занесення його і його даних до Державного реєстру у протизаконний спосіб, присвоєння ідентифікаційного номеру;

- анулювати ідентифікаційний номер, присвоєний 03.07.2003 року Державною податковою адміністрацією України; анулювати і знищити усі пов’язані з цим ідентифікаційним номером документи і дані; анулювати всі наслідки в т.ч. його зобов’язання, що могли виникнути чи виникли через присвоєння йому ідентифікаційного номеру з 03.07.2003 року по теперішній час.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за цією позовною заявою, необхідно зазначити, що вона подана без додержання вимог, установлених статями 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 (з наступними змінами), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року ( Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 року встановлено прожитковий мінімум у розмірі 1762 грн.) в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до вимог п.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, збір становить – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб плати, а саме 704,80 грн.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем заявлено три позовні вимоги немайнового характеру, тому необхідно було сплати судовий збір в розмірі 2114,40 грн., однак доказів сплати судового збору до суду не надано.

При цьому, позивачем під час пред’явлення позову заявлено клопотання звільнення його від сплати судового збору.

В обґрунтування заявленого клопотання, позивачем зазначено, що в ч. 4 Законі України "Про судовий збір" не визначено обов’язку для сплати судового збору для громадян.

Позивач в обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що згідно аналізу Конституції України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України та Господарського кодексу України, у «громадян» відсутній закон, що регламентує порядок і розміри сплати податків і зборів.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України та ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті. У клопотанні сторона повинна навести обставини, що свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та подати суду відповідні докази. Такими доказами можуть бути відомості щодо доходів фізичної особи, що можуть бути надані на заяву про отримання відомостей з Державного реєстру про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків згідно п.5 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом МФУ від 29.09.2017 № 822; документи про заборгованість перед іншими особами, наприклад, за комунальні послуги; документи про стягнення заборгованості з позивача у межах виконавчого провадження тощо.

Європейський суд з прав людини у прецедентній практиці виходить із того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду позов. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Визначення майнового стану сторони залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Необґрунтоване звільнення від сплати судового збору утворить переваги у становищі стосовно інших суб'єктів звернення до суду за захистом, тоді як відповідно до ст.8 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Отже, аналізуючи викладені обставини, суд зазначає, що звільнення від сплати судового збору можливе виключно лише, якщо особа, яка заявляє відповідне клопотання, доведе, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому, приналежність її до «громадян» чи «фізичних осіб», як підстава для звільнення від сплати судового збору законодавцем не передбачена.

Крім того, суд зазначає, що позивач звертаючись до суду, визначив свій статус, як «громадянин України». Зміст Конституції України, говорить про те, що громадяни України мають не лише права, а й обов’язки.

Зокрема ст. Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

В даному випадку, сплата судового збору є обов’язковою при зверненні до суду та визначена Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч.1 ст. 48 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

В даному випадку, позивач звертаючись до суду з позовом, свідомо проігнорував обов’язок щодо надання доказів сплати судового збору, при цьому намагаючись підмінити визначення, які зазначені законодавцем для визначення кола осіб, які є платниками судового збору.

Інших доказів неможливості сплати судового збору до суду не надано.

Отже, з огляду на викладені обставини, додане до позовної заяви клопотання і докази не дають можливості надати оцінку майновому стану позивача. З огляду на викладене, клопотання позивача щодо звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим, у зв'язку із чим у задоволенні клопотання належить відмовити.

Відповідно до вимог п.4 ч. 5 ст.160 КАС України (в редакції Закону від 03.10.2017р. №2147-VIII), в позовні заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини та згідно ч.9 ст.160 КАС України у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

В даному випадку, позивачем в якості відповідачів визначено – Кропивницьку ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області та ДФС України, однак жодних позовних вимог до них не визначено, що є порушенням вимог ч.5 ст. 160 КАС України.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. проти Іспанії Європейський суд з прав людини зазначив: заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, позивач, звертаючись до суду, просить визнати протиправними дії ДПІ у м. Кіровограді щодо протизаконного збирання, обробки, передачі іншим юридичним особам і ін. діях з його персональними даними, при цьому доказів протиправності цих дій не надає, що є порушенням п. 5 ч.5 ст. 160 КАС України.

Крім того, звертаючись до суду, просить визнати протиправними дії Державної податкової адміністрації України щодо занесення його і його даних до Державного реєстру у протизаконний спосіб, при цьому доказів протиправності цих дій не надає, що є порушенням п. 5 ч.5 ст. 160 КАС України.

Відповідно до вимог п. 2 ч.5 ст. 160 КАС України (в редакції Закону від 03.10.2017р. №2147-VIIІ), в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

В даному випадку, в порушення вимог п. 2 ч.5 ст.160 КАС України, позивачем до позовної заяви не надано належним чином завіреної копії паспорта, а тому у суду немає можливості встановити дієздатність позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.122 КАС України (в редакції Закону від 03.10.2017р. №2147-VIII), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно з приписами ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів,

В даному випадку, позивачу видано ідентифікаційний код, з яким він не погоджується в 2003 році, тоді як до суду позивач звернувся 14.05.2018 року (згідно відбитку поштового штемпелю), що свідчить про пропуск строку для звернення до суду з вказаним позовом.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов’язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В даному випадку, позивачем такої заяви до матеріалів справи не додано.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України (в редакції Закону від 03.10.2017р. №2147-VIII), суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В зв’язку із зазначеним, вважаю за необхідне дану позовну заяву залишити без руху та встановити строк для виправлення існуючих недоліків в позовній заяві, шляхом надання доказів сплати судового збору в повному розмірі, уточнення позовних вимоги до кожного з відповідачів, визначитися зі стороною відповідача, обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду.

Зважаючи на вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з встановленням строку для усунення недоліку.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити вказані в описовій частині ухвали недоліки позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.

Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків позовної заяви у встановлений строк, остання буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_2