Рішення № 74070989, 17.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року м. Київ справа №810/795/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1К.) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 26.12.2017 №970-52.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.11.2017 ним до Державної фіскальної служби України було подано скаргу про перегляд податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Київській області від 30.08.2017 №10883254 та №10883220, якими визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 20833,33 грн. та 22916,67 грн. відповідно, що загалом становить 43750,00 грн. Рішенням Державної фіскальної служби України від 06.12.2017 №16264/к/99-99-11-02-01-14 строк розгляду скарги позивача було продовжено до 25.01.2018 (включно).

Натомість, Головним управлінням ДФС у Київській області на адресу позивача направлено податкову вимогу від 26.12.2017 №970-52, в якій зазначено, що станом на 25.12.2017 сума податкового боргу вказаного платника податків становить 43750,00 грн., у тому числі із транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 43750,00 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що контролюючим органом протиправно винесено оскаржувану податкову вимогу, оскільки суми грошових зобов'язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях є неузгодженими, тому що на момент її винесення була розпочата та тривала до 25.01.2018 процедура адміністративного оскарження згідно поданої скарги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання. Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачу протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що, відповідно до відомостей про платників транспортного податку, позивач є власником транспортних засобів: марки "BMW 730LD", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2017 року випуску, об’єм двигуна 2993 куб.см.; марки "ВМХ Х5" реєстраційний номер НОМЕР_2, 2017 року випуску, об’єм двигуна 2993 куб.см. Таким чином, у 2017 році позивач, як власник транспортного засобу, зобов’язаний сплатити до бюджету транспортний податок у розмірі 22916,67 грн. та 20833,33 грн., у відповідності до вимог статті 267 Податкового Кодексу України. У зв’язку з чим, Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2017 №10883220 та №10883254.

Відповідач вказує, що починаючи з 21.11.2017 за позивачем обліковується податковий борг з транспортного податку в загальному розмірі 43750,00 грн., що стало підставою для винесення позивачу податкової вимоги від 26.12.2017 №970-52.

Протокольною ухвалою від 17.04.2018 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, оцінивши письмові докази, судом встановлено наступне.

30 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення №10883220 та №10883254, якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 22916,67 грн. та 20833,33 грн. відповідно (том 1, а.с. 50-51).

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, вказані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 11.10.2017 (том 1, а.с. 52).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та подав скаргу від 16.11.2017 до Державної фіскальної служби України (том 1, а.с. 29). Рішенням Державної фіскальної служби України від 06.12.2017 №16264/к/99-99-11-02-01-14 строк розгляду скарги позивача було продовжено до 25.01.2018 (включно) (том 1, а.с. 30).

26 грудня 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області було направлено на адресу позивача податкову вимогу від 26.12.2017 №970-52 на загальну суму 43750,00 грн., в якій зазначено, що станом на 25.12.2017 сума податкового боргу вказаного платника податків становить 43750,00 грн., у тому числі із транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 43750,00 грн. (том 1, а.с. 27).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, вказана сума податкового боргу позивача виникла внаслідок несплати грошових зобов'язань, визначених згідно податкових повідомлень-рішень від 30.08.2017 №10883220 та №10883254.

Вважаючи податкову вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 26.12.2017 №970-52 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПК; у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 ПК, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3. статті 59 ПК визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Порядок оскарження податкових повідомлень-рішень визначено у статті 56 ПК.

Так, згідно з пунктом 56.1. статті 56 ПК, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.2. статті 56 ПК, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

При цьому, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. (пункт 56.3. статті 56 ПК).

Пунктом 56.15 ст. 56 ПК визначено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з пунктом 56.17 статті 56 ПК, процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Судом встановлено, що позивач, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням відповідача від 30.08.2017 №10883220 та №10883254, керуючись вимогами статті 56 ПК, оскаржив ці рішення в порядку адміністративного оскарження шляхом направлення до Державної фіскальної служби України скарги від 16.11.2017.

Станом на час прийняття оскаржуваної вимоги про стягнення податкового боргу, сума грошового зобов'язання у розмірі 43750,00 грн., визначена у вимозі на підставі податкових повідомлень-рішень від 30.08.2017 №10883220 та №10883254 не була узгодженою, оскільки не закінчилася процедура адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень. Вказане грошове зобов'язання не набуло статусу податкового боргу.

У зв'язку з цим, суд приходить висновку, що відповідач, до закінчення процедури оскарження податкових повідомлень-рішень від 30.08.2017 №10883220 та №10883254, не вправі був виносити оскаржувану податкову вимогу щодо неузгодженої суми зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії рішень, прийнятих за результатами процедури адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, відповідач витребувані документи до суду не надав.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 КАС зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина друга статті 77 КАС визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки суми грошових зобов'язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях від 30.08.2017 №10883220 та №10883254 на час винесення оскаржуваної вимоги були неузгодженими у зв'язку з їх оскарженням в адміністративному порядку, податкова вимога Головного управління ДФС у Київській області від 26.12.2017 №970-52 є протиправною та підлягає скасуванню, а позовна вимога позивача підлягає до задоволення.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., згідно квитанції від 12.03.2018 №21849802-1 (том 1, а.с. 23).

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 704,80 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб’єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 26.12.2017 №970-52.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (07416, Київська область, Броварський район, с. Погреби, вул. Теплична, 22 а, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3) за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5а, ідентифікаційний код: 39393260) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.