Рішення № 74070889, 05.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 квітня 2018 року 16:22Справа № 808/287/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О. та представників:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 БКВ»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25 січня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 БКВ» (далі – позивач або ТОВ «ОСОБА_3 БКВ») до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2017 року №0017771202 в сумі 110 027,00 грн.

Ухвалою суду від 30 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху. Позивач недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою суду від 13 лютого 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 808/287/18, призначено підготовче засідання на 12 березня 2018 року.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях представник позивача пояснив, що з 21.11.2017 по 29.11.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОСОБА_3 БКВ», за результатами якої складено акт від 05.12.2017 №696/08-01-12-02/40921939. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. Висновки акта перевірки про відсутність у позивача права на включення сум до складу податкового кредиту ґрунтуються на тому, що задекларовані транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом фактично є послугами невідомого походження, оскільки ТОВ «АПЕКС ЛК» та його контрагенти-постачальники ТОВ «КЛОДСАР», ТОВ «БРІНГ ПРАЙС», ТОВ «ЄЛД ТРЕЙД», ТОВ «ЛОРЕЙН КОМПАНІ» не мають достатніх трудових ресурсів для виконання зазначених послуг, при цьому відсутнє придбання послуг у ланцюгах постачання або виробництва. Позивач зазначає, що вказані висновки базуються на результаті аналізу податкової інформації, однак інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних та можуть містити помилки, а тому не є належними доказами по справі. Крім того, відсутність у контрагентів-постачальників ТОВ «АПЕКС ЛК» трудових ресурсів не може спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки сторонні трудові ресурси часто залучаються за цивільними договорами або взагалі без документального оформлення. Також вказує, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів і послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Представник позивача вважає, що оскільки господарські операції із контрагентом підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, то спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, у відзиві від 03 березня 2018 року (вх. № 7149) зазначає, що ТОВ «АПЕКС ЛК» не мало можливості фактично здійснювати господарські операції за укладеним з ТОВ «ОСОБА_3 БКВ» договором у зв’язку з відсутністю трудових ресурсів. ТОВ «АПЕКС ЛК» задекларовано придбання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом від контрагентів ТОВ «КЛОДСАР», ТОВ «БРІНГ ПРАЙС», ТОВ «ЄЛД ТРЕЙД», ТОВ «ЛОРЕЙН КОМПАНІ». За результатами перевірки інформації, що міститься у базах даних ДФС України не підтверджено здійснення операцій вищевказаними постачальниками на адресу позивача та встановлено надходження послуг з джерела невідомого походження. В первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, а тому вони не мають юридичної сили, а отже ТОВ «ОСОБА_3 БКВ» неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких документів. У задоволенні позову просить відмовити.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 05 квітня 2018 року на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 БКВ» (код ЄДРПОУ 40921939) зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в Запорізькій об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Відповідно до наказів ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.11.2017 №3161 та від 27.11.2017 №3251, на підставі направлень на перевірку від 21.11.2017 №2448, №2449, виданих ГУ ДФС у Запорізькій області, згідно з вимогами пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1ст.75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі – ПК України) відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОСОБА_3 БКВ» з питань достовірності нарахування від’ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2017 року, за результатами якої складено акт від 05.12.2017 №696/08-01-12-02/40921939.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п.14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено від’ємне значення з податку на додану вартість за вересень 2017 року на загальну суму ПДВ 110 027 грн. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 26 грудня 2017 року №0017771202, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на 110 027 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що позивач неправомірно сформував дані податкового обліку за безтоварними операціями з придбання послуг у ТОВ «АПЕКС ЛК» та безпідставно зависив суми від’ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту, оскільки реальність господарських операцій не підтверджена з урахуванням відсутності трудових ресурсів та встановлення реалізації контрагентами ТОВ «АПЕКС ЛК» в серпні-вересні 2017 року товарів (послуг), відмінних від фактично придбаних у контрагентів-продавців (пересортування товарів), у зв’язку з чим неможливо відслідкувати ланцюг постачання.

Викладена інформація, на думку відповідача, свідчить про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок послуг та фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами.

Не погоджуючись з діями податкового органу з підстав, зазначених у позові та підтверджених у судовому засіданні, ТОВ «ОСОБА_3 БКВ» звернулось до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність дій відповідача суд виходить з наступного.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ «ОСОБА_3 БКВ» з його контрагентом ТОВ «АПЕКС ЛК»; мету придбання та обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача; встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Наявні у справі докази підтверджують, що між ТОВ «АПЕКС ЛК» (Перевізник) та ТОВ «ОСОБА_3 БКВ» (Замовник) укладено договір про надання транспортних послуг від 03.04.2017 №03-04/17-09, предметом якого є перевезення власним або залученим з боку третіх осіб автотранспортом сільськогосподарських культур, які закуповує Замовник у сільськогосподарських товаровиробників або посередників (далі – Вантаж). Найменування Вантажу, його кількість, маршрут, ціна перевезення, а також період навантаження встановлюються сторонами в кожному конкретному випадку в додаткових угодах до договору, які є його невід’ємною частиною (п. 1.1, 1.3 договору). Замовник оплачує послуги Перевізника згідно актів виконаних робіт і рахунків, які виставляються Перевізником на адресу Замовника на підставі фактично виконаних робіт. Підставою для виписки рахунку є товарно-транспортні накладні. (п. 2.5, п. 2.6 договору).

На підставі вищезазначеного договору ТОВ «АПЕКС ЛК» у вересні 2017 року надало позивачу транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму ПДВ 110 027,39 грн., що підтверджується актами надання послуг від 31.08.2017 №58, від 05.09.2017 №60, від 20.09.2017 №63, від 25.09.2017 №65, від 28.09.2017 №69, від 30.09.2017 №83.

ТОВ «АПЕКС ЛК» виписало позивачу податкові накладні від 31.08.2017 №16, від 05.09.2017 №1, від 20.09.2017 №4, від 25.09.2017 №7, від 28.09.2017 №11, від 30.09.2017 №12, від 30.09.2017 №24.

На виконання вимог законодавства та умов договору складено наступні товарно-транспортні накладні: від 08.09.2017 №9; від 16.09.2017 №560345, 560341; від 17.09.2017 №560357, 560356, 179, 178; від 18.09.2017 №184, 21460, 21461, 21462, 38, 37, 36; від 19.09.2017 №42, 5, 6; від 2609.2017 №752043; від 27.09.2017 №752048, 60, 62, 59, 58, 61; від 24.09.2017 №803, 797, 805, 806; від 25.09.2017 №809; від 26.09.2017 №814, 813, 12, 11; від 25.09.2017 №2509/2; від 26.09.2017 №2609/1; від 28.09.2017 №1229, 63, 65, 64; від 29.09.2017 №71, 72, 73, 74; від 28.09.2017 №21030, 21033, 21032, 21029; від 29.09.2017 №21034, 21035. 21036; від 310.8.2017 №12; від 19.09.2017 №44, 46; від 21.09.2017 №3; від 22.09.2017 №13, 17; від 23.09.2017 №19, 20, 22; від 20.09.2017 №195, 194, 196; від 21.09.2017 №5, 4; від 22.09.2017 №8, 11; від 23.09.2017 №6, 23/09-6, 23/09-1, 770, 765, 766, 767; від 24.09.2017 №774, 773, 777, 779, 795, 778; від 23.09.2017 №4, 768, 5; від 31.08.2017 №13А; від 01.09.2017 №14, 15, 20917, 27, 1, б/н; від 02.09.2017 №38, 19, 24, 35, 30, 27, 25, 34; від 03.09.2017 №36, 38, 39, 40, 37, 42; від 04.09.2017 №51, 64, 52, 50, 53, 49, від 05.09.2017 №0052, 0065; від 22.09.2017 №6; від 26.08.2017 №23488; від 20.08.2017 №44; від 22.08.2017 №46; від 31.08.2017 №7, 6, 09а, 7ру, 8, 9, 4ру, 10р, 5р, 6р, 305, 306, 301, 302; від 30.08.2017 №6123532, 612353, 17, 39, 13, 16; від 22.08.2017 №8, 10, 11. Зауваження з приводу правильності оформлення вказаних документів в акті перевірки відсутні, всі товарно-транспортні накладні мають печатку вантажовідправника та відмітку з пункту навантаження.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ОСОБА_3 БКВ» перераховано грошові кошти на адресу ТОВ «АПЕКС ЛК» згідно наступних платіжних доручень: від 11.09.2017 №1075 на суму 104 048,20 грн. (в т.ч. ПДВ 17 341,37 грн.); від 13.09.2017 №1106 на суму 118 178,60 грн. (в т.ч. ПДВ 19 696,43 грн.); від 21.09.2017 №1211 на суму 88 018,80 грн. (в т.ч. ПДВ 14 669,80 грн.); від 25.09.2017 №1232 на суму 177 286,00 грн. (в т.ч. ПДВ 29 547,67 грн.); від 29.09.2017 №1300 на суму 100 749,60 грн. (в т.ч. ПДВ 16 791,60 грн.).

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (тут та надалі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четвертої-п’ятої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

В акті перевірки не встановлено відсутності первинних документів, у свою чергу судом встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (акти надання послуг, товарно-транспортні накладні), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо посилань в акті перевірки на відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, а відтак про фізичну неможливість здійснення вказаних господарських операцій, суд зазначає наступне.

Відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб'єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладені в постанові від 28.01.2016 по справі № 2а-2413/12/2070.

Досліджуючи питання пов’язаності придбаних позивачем послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ОСОБА_3 БКВ» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Зібрані у справі докази підтверджують, що придбані у ТОВ «АПЕКС ЛК» транспортно-експедиторські послуги замовлялись з метою перевезення пшениці та ячміню, які в подальшому реалізовувались на митній території України (покупець ПП «Бізон-Тех 2006, додаток 5 до акта перевірки) та поза її межами (покупець Ambar Trading GmbH, додаток 1 до акта перевірки).

Контролюючий орган не заперечує фактичне отримання ТОВ «ОСОБА_3 БКВ» вказаних послуг, проте вважає, що джерело їх походження невідоме.

На підтвердження реальності господарських операцій та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивач надав суду копії наступних документів: договір про надання транспортних послуг, додаткові угод до договору, акти надання послуг, реєстри, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного використання послуг вказує, що ТОВ «ОСОБА_3 БКВ» здійснювало витрати на придбання у ТОВ «АПЕКС ЛК» транспортно-експедиторських послуг; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ «АПЕКС ЛК».

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про завищення від’ємного значення з ПДВ за вересень 2017 року на суму ПДВ 110 027 грн. по відносинах із ТОВ «АПЕКС ЛК», суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ «АПЕКС ЛК» послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

За приписом пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідачем не заперечується, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача – ТОВ «АПЕКС ЛК» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку.

Суд звертає увагу, що порушень з приводу правильності оформлення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Відповідно до приписів частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «АПЕКС ЛК», тому висновки акту перевірки про завищення від’ємного значення з ПДВ за вересень 2017 року є помилковими, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 26 грудня 2017 року №0017771202 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 БКВ» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 26 грудня 2017 року №0017771202.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 БКВ» (69005, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 11, код ЄДРПОУ 40921939) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 16.04.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко