Рішення № 74070763, 04.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року Справа № 804/8768/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3,за участю третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про:

- визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання нікчемними транзакції (перерахунок та зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_2 №26204508503901 в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. і застосування наслідків такої нікчемності;

- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» щодо включення ОСОБА_2 до переліку вкладників, як мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 09.12.2015 №980-027-000160246;

- зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» включити ОСОБА_2 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача для внесення даних позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що між ним та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір від 09.12.2015 №980-027-000160246, за умовами якого ОСОБА_2 було відкрито поточний рахунок №26204508503901. Позивачем були внесені на вказаний рахунок грошові кошти у сумі 20000,00 грн., ці кошти були перераховані банком на поточний рахунок ТОВ «Інвестиційно – розрахунковий центр», відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський».

19.05.2016 на виконання договору від 09.12.2015 №980-027-000160246 кошти у сумі 20000,00 грн., були зараховані на рахунок позивача від ТОВ «Інвестиційно – розрахунковий центр» в рахунок повернення позики, однак, отримати ці кошти позивач не може у зв’язку з тим, що відповідач дійшов висновків про нікчемність переказу коштів (транзакції), здійсненого ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок позивача. Таке рішення позивач вважає необґрунтованим, оскільки має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. З цих же підстав позивач вказав, що протиправною є і бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ«Банк Михайлівський» щодо невключення ОСОБА_2 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 09.12.2015 №980-027-000160246.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив, що ОСОБА_2 за договором від 09.12.20145 №980-027-000160246 через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вже отримав відшкодування. По іншому договору від 13.04.2016 №980-027-000220730 позивач не має права на відшкодування, оскільки зазначений договір був укладений з ТОВ «Інвестиційно - розрахунковий центр» без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного.

Від третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення, в яких зазначено таке. 22 грудня 2015 року постановою Правління Національного банку України №217/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів (п.3 постанови) та установлено обмеження у діяльності банку. У подальшому, на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора», яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року. Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12 липня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 від 12 липня 2016 року, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_4 строком на два роки з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року. Також третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в письмових поясненнях вказано, що відшкодування коштів вкладникам здійснюється на підставі переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду згідно Загального реєстру, затвердженого Фондом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 804/8768/17. Розгляд адміністративної справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 31.01.2018.

В судовому засіданні 31.01.2018 розгляд справи відкладено до 19.02.2018.

В судовому засіданні 19.02.2018 судом оголошено перерву до 27.02.2018.

27.02.2018 справа знята з розгляду, судове засідання призначене на 02.03.2018.

Ухвалою Дніпропетровського адміністративного суду від 02.03.2018 закінчено підготовче провадження у справі № 804/8768/17. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 30.03.2018.

В судовому засіданні 30.03.2018 судом відкладено розгляд справи на 23.04.2018.

Ухвалою від 30.03.2018 судом зобов’язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 надати: відомості про те, чи отримав позивач через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування грошових коштів за вкладами фізичних осіб за договором №980-027-000160246 від 09.12.2015; у разі якщо позивач отримав через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування грошових коштів за вкладами фізичних осіб за договором №980-027-000160246 від 09.12.2015, надати суду відомості на підтвердження доказів такого отримання із зазначенням банківської установи.

На виконання ухвали від 30.03.2018 представником Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» надані пояснення, в яких вказано, що відомості про отримання грошових коштів фізичними особами надаються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

В судовому засіданні 23.04.2018 судом відкладено розгляд справи на 04.05.2018.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 судом зобов’язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, 17) надати: відомості про те, чи отримав позивач через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування грошових коштів за вкладами фізичних осіб за договором №980-027-000160246 від 09.12.2015; у разі якщо позивач отримав через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування грошових коштів за вкладами фізичних осіб за договором №980-027-000160246 від 09.12.2015, надати суду відомості на підтвердження доказів такого отримання із зазначенням банківської установи.

На виконання ухвали суду від 23.04.2018 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб надано заяву про надання відомостей, в якій вказано, що у Фонді відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовується виключно інформація, що наявна в переданому Уповноваженою особою Переліку вкладників. В Переліку вкладників, що був переданий до Фонду гарантування фізичних осіб Уповноваженою особою міститься інформація про вклад ОСОБА_2 із визначеною сумою, що підлягає відшкодуванню, затвердженою рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.07.2016 №1322 та 15.12.2016 №2786. За звітами банків - агентів, відшкодування було виплачено 29.07.2016 у відділенні ПАТ «ОСОБА_5 Дніпро» в сумі 1271,75 грн. та 21.12.2016 у відділенні ПАТ «ПУМБ» в сумі 40341,98 грн.

Позивач в судовому засіданні 04.05.2018 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов, заявив клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання 04.05.2018 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання 04.05.2018 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» за участі Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» 09.12.2015 укладений Договір №980-027-000160246, за умовами якого одна Сторона (сторона – ОСОБА_2М.) передала іншій Стороні (стороні -2 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр») у власність грошові кошти у сумі 20000 грн. на строк 182 дні, а Сторона -2 взяла на себе зобов'язання повернути кошти Стороні -1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах встановлених договором (п.1.1. та 1.2 Договору).

Згідно п.1.3 днем надання суми коштів у власність (позику) Стороні-2 вважається день: ініціювання ПАТ «Банк Михайлівський» у порядку передбаченому п.п.8.1.1. п 8.1. цього Договору, здійснення договірного списання суми коштів, зазначеної у п.п.1.2. договору, з рахунку Сторона-1, зазначеного в пп. 6 п.1.2 Договору, з метою передачі у власність (позику) Стороні-2.

Відповідно до п.1.4 Договору Сторона-1 підтверджує, що повідомлена та згодна, що цей договір укладений між нею, як Стороною-1 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», як Стороною -2, через повіреного – ПАТ «Банк Михайлівський», який вчиняє дії від, в інтересах та за рахунок Сторона-2 (довірителя).

Також, між ОСОБА_2 (як кредитором), ПАТ «Банк Михайлівський» (як поручителем) та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (як боржником) 09.12.2015 укладений договір поруки за №980-027-000160246 згідно якого, поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником зобов’язань, що виникли/можуть виникнути в майбутньому на підставі договору про залучення коштів протягом дії цього договору.

Як встановлено судом, відповідно до вищезазначеного договору від 09.12.2015 №980-027-000160246 (основного договору), позивач перерахував грошові кошти в сумі 20000,00 грн. зі свого поточного рахунка на поточний рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський».

19.05.2016 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було здійснено повернення коштів відповідно до вищезазначеного договору на поточний рахунок позивача, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за період з 19.05.2016 по 31.10.2016 (а.с. 85), призначення платежу: «повернення коштів згідно з договором від 09.12.2015 №980-027-000160246».

18.05.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» уклав із ТОВ «Інвестиціно-розрахунковий центр» Договір відступлення права вимоги № 1 (далі - Договір відступлення №1) (а.с. 92). Згідно з Договором відступлення №1805 ТОВ «Інвестиціно-розрахунковий центр» зобов'язалось відступити Банку права вимоги, належні ТОВ «Інвестиціно-розрахунковий центр», за кредитними договорами з усіма додатковими угодами до них, укладеними з фізичними особами. Банк в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги.

22 грудня 2015 року постановою Правління Національного банку України №217/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів (п. 3 Постанови) та установлено обмеження у діяльності банку.

В подальшому, на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора», яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року.

13 червня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення №991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року.

Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено ОСОБА_4.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 від 12 липня 2016 року, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_4 строком на два роки з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01 вересня 2016 року №1702 змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 з 05 вересня 2016 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 січня 2017 року №265 делеговані повноваження Уповноваженої особи Фонду ОСОБА_3 з 25 січня 2017 року визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач звертався із заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», в якій просив включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та просив виплатити йому за договором від 09.12.2015 №980-027-000160246 кошти у сумі 20000 грн.

За результатами розгляду вказаного звернення, Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» позивачеві було направлено повідомлення про нікчемність правочину від 02.09.2016 №3Г1 (К)/10316/1, яким було повідомлено позивача, зокрема про те, що переказ коштів (транзакція), здійснений на рахунок позивача від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» від 19.05.2015 з призначенням платежу «повернення коштів згідно з договором від 09.12.2015 №980-027-000160246» є нікчемним.

Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб’єкта владних повноважень, а під порушенням прав, свобод та інтересів наявність негативних протиправних наслідків для позивача, як наслідок такої бездіяльності.

Отже, з урахуванням формування та направлення позивачеві повідомлення про нікчемність правочину від 02.09.2016 №3Г1 (К)/10316/1 судом не встановлено пасивної поведінки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» щодо включення ОСОБА_2 до Переліку вкладників, як мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 09.12.2015 №980-027-000160246, оскільки визнання описаного правочину нікчемним прямо виключало можливість внесення позивача до вказаного переліку.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 за договором від 09.12.20145 №980-027-000160246 через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вже отримав відшкодування, суд оцінює критично.

У відповідності до ч.1, ч. 2 та ч. 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Так, на виконання ухвали суду від 30.03.2018, якою зобов’язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 надати: відомості щодо отримання ОСОБА_2 через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування грошових коштів за вкладами фізичних осіб за договором №980-027-000160246 від 09.12.2015; представником Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Банк Михайлівський» надані пояснення, в яких ним вказано, що відомості про отримання грошових коштів фізичними особами надаються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Суд ухвалою від 23.04.2018 зобов’язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надати такі відомості, проте на виконання ухвали суду від 23.04.2018 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб надано повідомлено, що у Фонді відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовується виключно інформація, що наявна в переданому Уповноваженою особою Переліку вкладників. В Переліку вкладників, що був переданий до Фонду гарантування Уповноваженою особою міститься інформація про вклад ОСОБА_2 із визначеною сумою, що підлягає відшкодуванню, затвердженою рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування від 26.07.2016 №1322 та 15.12.2016 №2786; за звітами банків - агентів, відшкодування було виплачено 29.07.2016 року у відділенні ПАТ «ОСОБА_5 Дніпро» в сумі 1271,75 грн. та 21.12.2016 у відділенні ПАТ «ПУМБ» в сумі 40341,98 грн..

У відповідності до ч. 1, ч. 2 та ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

На виконання зазначених процесуальних норм судом вживались заходи з метою з'ясування фактичних обставин справи, проте ні Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», ані Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не надали доказів на підтвердження факту отримання позивачем відшкодування за рахунок коштів Фонду за договором №980-027-000160246 від 09.12.2015, отже суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банку та який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктами 1.24, 1.30 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III (надалі - Закон N 2346-III) визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Як видно з виписки по особовому рахунку позивача за період з 19.05.2016 по 31.10.2016 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було здійснено повернення коштів у сумі 20000,00 грн. з призначенням платежу «повернення коштів згідно з договором від 09.12.2015 №980-027-000160246».

Так, відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять.

Згідно з частини третьої статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Таким чином, ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року відповідними платіжними дорученнями зі свого розрахункового рахунку, який відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський», ініціював переказ коштів на повернення коштів позивачу на підставі відповідного договору, укладеного між ними.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (надалі - Закон № 4452-VI) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

19.11.2016 набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону України № 4452-VI, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» від 15.11.2016 № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Згідно з абзацом 2 пункту 15 Перехідних положень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ПАТ «Банк Михайлівський» повідомив позивача під розпис про непоширення на кошти, передані ТОВ «Розрахунково-інвестиційний центр», відповідних гарантій.

Таким чином, суд зазначає, що кошти, які надійшли від ТОВ «Розрахунково-інвестиційний центр» на поточні рахунки позивача, у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є вкладом.

Таким чином, надані позивачем кошти для ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» через повіреного - ПАТ «Банк Михайлівський», були вкладом, котрий був повернутий на поточний рахунок ОСОБА_2 згідно укладеного договору від 09.12.2015 №980-027-000160246.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 26 цього ж Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

В пп. 3 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема:

- перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Частинами 2, 4 ст. 38 Закону № 4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

Так, Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно ч. 3 ст. 38 вищевказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

З аналізу наведених норм вбачається, що Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями перевірки правочинів, укладених банком, на предмет виявлення серед них нікчемних.

В той же час, таке право не є абсолютним, а кореспондується із обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон №4452-VI пов'язує нікчемність правочину; одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким.

При цьому, які саме порушення допущено банком або які обмеження ним не виконано, відповідач не вказав.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 73, 2 ст. 74 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування, не надано суду належних та достатніх доказів наявності підстав для визнання спірного правочину нікчемним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» щодо визнання нікчемними правочину є необґрунтованим та підлягає скасуванню в частині повідомлення про нікчемність транзакцій (операцій) по поверненню ТОВ «Розрахунково-інвестиційний центр» коштів у сумі 20000,00 грн. за договором від 09.12.2015 №980-027-000160246 на рахунок позивача, відкритий в цьому банку, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п. 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.

Також, даним пунктом передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не був включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, Уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.

Верховний Суд України у рішенні від 16.09.2015 по справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, оскільки оскарженим рішенням були порушені гарантовані частиною 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» права позивача на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, вимога позивача про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» включити ОСОБА_2 до Переліку вкладників, як мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача для внесення даних позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись ст. ст. 139, 194, 205, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (ж/м Тополя, 2АДРЕСА_1, м.Дніпро, 49000, і.к. НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 (вул.Прорізна, 8 м.Київ, 01601), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м.Київ, 04053, і.к. 21708016) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», оформлене повідомленням про нікчемність правочину від 02.09.2016 №3Г1 (К)/10316/1 в частині повідомлення про нікчемність транзакцій (операцій) по поверненню ТОВ «Розрахунково-інвестиційний центр» коштів у сумі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. за договором від 09.12.2015 №980-027-000160246 на рахунок ОСОБА_2, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» №26204508503901.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» включити ОСОБА_2 до Переліку вкладників, як мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача для внесення даних позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 (вул. Прорізна, 8 м.Київ, 01601) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ж/м Тополя, 2АДРЕСА_1, м.Дніпро, 49000, і.к. НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1280 (одна тисяча вісімдесят) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297, пп.15.5 пп.15 п.1 розділу VI КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 04 травня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1