Рішення № 74070704, 14.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/643/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Іванчук М. І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Голядинця М. В., Киричук С. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) звернулася в суд з позовом до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (Ковельське об'єднане управління ПФУ, відповідач) про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 1.82888 з 01.04.2010 року та коефіцієнта страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % з 01.10.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.02.1992 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в подальшому перераховану по нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII позивачу було проведено перерахунок пенсії з врахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 року. Однак при проведенні перерахунку пенсії відповідачем було застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1.52891, обрахований після останнього перерахунку у 2011 році, а не індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1.82888, обчислений при призначенні пенсії, та коефіцієнт страхового стажу 0,59750 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 %, а не із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35 %, який був обчислений при призначенні пенсії, про що позивачу стало відомо з листа Ковельського об'єднаного управління ПФУ від 03.03.2018 року № 74/К-01.

Зазначила, що у 2008 році при перерахунку її пенсії було визначено коефіцієнт заробітної плати 1.82888. У квітні 2010 року позивач подала заяву до органу пенсійного фонду про перехід з пенсії за віком на пенсію по інвалідності з врахуванням стажу набутого після призначення пенсії. Однак здійснюючи перерахунок пенсії за вказаною заявою відповідачем самостійно був встановлений коефіцієнт заробітної плати у розмірі 1.54247, при визначенні заробітної плати було враховано заробіток за періоди з 01.11.1987 року по 01.10.1992 року та з 01.07.2000 року по 31.12.2002 року. В подальшому, 15.03.2011 року позивач звернулася із заявою про переведення на пенсію за віком. Здійснюючи перерахунок пенсії за вказаною заявою відповідач з власної ініціативи встановив новий ще нижчий коефіцієнт заробітної плати - 1.52891 з врахуванням страхового стажу набутого після проведення останнього перерахунку, включивши до обрахунку зарплату за весь період після 01.07.2001 року. Оскільки у своїх заявах позивач не просила здійснювати перерахунок пенсії із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому, на її думку, відповідач не мав правових підстав здійснювати такий перерахунок із застосуванням правил цієї правової норми, яка не поширює свою дії на спірні правовідносини.

Крім того, вказує на те, що відповідачем протиправно з 01.10.2017 року зменшено коефіцієнт страхового стажу з 1,35 % до 1 %, оскільки такі дії органу пенсійного фонду звужують уже набуті та гарантовані державою права та суперечать конституційним нормам.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивачу правомірно здійснено розрахунок індивідуального коефіцієнта заробітної плати з 01.04.2010 року. Крім того, зазначив, що з 01.10.2017 року середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 5755,43 грн. (з врахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 року - 3764,40 грн. та індивідуального коефіцієнту заробітної плати - 1.52891). Коефіцієнт страхового стажу становить 0,59750. Отже, в результаті перерахунку пенсії з 01.10.2017 року розмір пенсії позивача становить 4071,58 грн., тобто підвищився. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

24.04.2018 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій остання підтримала позовні вимоги та зазначила, що доводи відповідача про правомірність своїх дій, викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача додатково зазначив, що переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по інвалідності було здійснено у квітні 2010 року, тому посилання позивача на частину третю статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції станом на момент подання даного позову є безпідставним. Вказує на те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції від 22.07.2009 року) було передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший проводиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами. Враховуючи те, що позивач при зверненні про переведення пенсії з одного виду на інший надала відповідні довідки про заробітну плату, що свідчить про її бажання врахувати суму новоотриманого заробітку при зміні виду пенсії, тому правомірно здійснено розрахунок індивідуального коефіцієнта заробітної плати з 01.04.2010 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити з таких підстав.

З матеріалів пенсійної справи позивача судом встановлено, що ОСОБА_4 з 01.02.1992 року було призначено пенсію за віком згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Пенсію призначено відповідно до наданої позивачкою довідки про заробітну плату, виходячи із заробітку за період з 01.12.1989 року по 01.02.1992 року. В подальшому, неодноразово було здійснено перерахунок пенсії позивача, зокрема, на підставі її заяви від 15.02.1994 року, здійснено перерахунок її пенсії, виходячи із заробітку за період з 01.01.1987 року по 31.12.1991 року.

У зв'язку із набранням чинності Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсію ОСОБА_4 перераховано за нормами цього Закону, з урахуванням наданих довідок при призначенні та перерахуванні пенсії. Крім того, встановлено індивідуальний коефіцієнт заробітку - 1.82888, який при подальших перерахунках не змінювався.

01.04.2010 року ОСОБА_4 подала заяву про переведення з пенсії за віком на інший вид пенсії - по інвалідності. Згідно розпорядження від 08.04.2010 року позивачу призначено пенсію по інвалідності, виходячи із заробітку з 01.11.1987 року по 31.10.1992 року та з 01.07.2000 року по 31.12.2002 року, що призвело до зменшення індивідуального коефіцієнта до 1.54247.

15.03.2011 року позивач подала заяву про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Згідно розпорядження від 23.03.2011 року ОСОБА_4 призначено з 15.03.2011 року пенсію за віком, при цьому, при обчисленні вказаної пенсії було враховано заробіток з 01.11.1987 року по 31.10.1992 року, з 01.07.2000 року по 31.12.2002 року і з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року та визначено індивідуальний коефіцієнт - 1.52891.

Як вбачається з листа від 03.03.2018 року № 74/К-01, на звернення позивача Ковельське об'єднане управління ПФУ повідомило ОСОБА_4 про те, що основний розмір пенсії обчислений із заробітної плати за період з 01.11.1987 року по 31.10.1992 року, з 01.07.2000 року по 31.12.2002 року і з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року та страхового стажу 59 років 09 місяців 14 днів (стразовий стаж враховано по 23.02.2011 року). Середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній до 11.10.017 року) становить 3031,26 грн. (з врахуванням середньої заробітної плати за 2010 рік - 1982,63 грн. та індивідуального коефіцієнту заробітної плати - 1.52891). Коефіцієнт страхового стажу з врахуванням кратності 1,35 становить 0,75000. Розмір пенсійної виплати з 01.05.2017 року становить 2989,35 грн. Відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01.10.2017 року середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 5755,43 грн. (з врахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 року - 3764,40 грн. та індивідуального коефіцієнту заробітної плати - 1.52891). Коефіцієнт страхового стажу становить 0,59750. Розмір пенсії за віком з 01.10.2017 року становить 4071,58 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судом враховано наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 08.07.2011 року, яка станом на день розгляду даної справи є чинною) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Позивач, посилаючись на частину третю статті 45 вказаного Закону, вважає, що органом пенсійного фонду при переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності, і в подальшому, з пенсії по інвалідності на пенсію за віком самостійно та протиправно було враховано заробітну плату з 01.11.1987 року по 31.10.1992 року, з 01.07.2000 року по 31.12.2002 року і з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року, що призвело до зменшення коефіцієнту заробітної плати, який після перерахунку становив 1.54247 (1.52891 після переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком) замість 1.8288. Протиправність зменшення коефіцієнту заробітної плати обґрунтовує тим, що у заявах про переведення на інший вид пенсії позивачем не зазначалось про необхідність проведення перерахунку пенсії із заробітку, набутого після призначення пенсії, а лише добавка до стажу.

Однак суд не погоджується з наведеним з огляду на таке.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній станом на 01.04.2010 року та 15.03.2011 року, тобто на день переведення на інший вид пенсії) було передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами.

Отже, вказаною нормою (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не було передбачено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший лише за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. Водночас було передбачено, що перехід з одного виду пенсії на інший здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі подання особою відповідної заяви та необхідних для її призначення документів.

Відповідно до пункту 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (в редакції, чинній станом на 01.04.2010 року та 15.03.2011 року, тобто на день переведення на інший вид пенсії), поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії. У цьому разі заробітна плата для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за календарний рік, який враховувався при призначенні (перерахунку) пенсії, виплата якої відновлюється. У такому самому порядку за бажанням пенсіонера здійснюється переведення з одного виду пенсії на інший.

При поновленні виплати раніше призначеної пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа додає:

а) документи про страховий стаж, який не врахований у пенсійній справі, після призначення пенсії за період роботи до 01.01.2004 (за період роботи, починаючи з 01.01.2004, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних системи персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 2, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3);

б) довідку про заробітну плату особи (додаток 1) за період страхового стажу до 01.07.2000, а починаючи з 01.07.2000 індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно із додатком 2, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3;

в) документи про виникнення обставин, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміни кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

Поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі, із урахуванням додатково наданих документів.

При цьому, якщо особа надає довідку про заробітну плату, яка відповідає вимогам частини першої статті 40 Закону, заробітна плата для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за календарний рік, який передує року поновлення виплати раніше призначеної пенсії чи переведенню з одного виду пенсії на інший.

Таким чином, вищевказаними нормами було передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший за бажанням пенсіонера здійснюється за документами, що є у пенсійній справі. При переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа додає, зокрема, довідку про заробітну плату особи за період страхового стажу до 01.07.2000, яка повинна відповідати вимогам частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частиною першою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будо передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (частина п'ята статті 40 цього Закону).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01.04.2010 року позивач подала до органу пенсійного фонду заяву про переведення з пенсії за віком на інший вид пенсії - по інвалідності, до якої додала виписку із акта огляду МСЕК серії ВЛН № 0051568, довідку від 22.01.2010 року № 30 про заробіток для обчислення пенсії за період з січня 1982 року по грудень 1988 року, довідку від 22.01.2010 року № 31 про заробіток для обчислення пенсії за період з січня 1989 року по квітень 1995 року та довідку, яка зареєстрована в органі пенсійного фонду 01.04.2010 року № 1262/04-50-22, про заробітну плату для обчислення пенсії за період червень 2009 року.

Отже, ОСОБА_4, подаючи до органу пенсійного фонду вищевказані довідки, виявила бажання про переведення з одного виду пенсії на інший, виходячи із заробітної плати, що зазначена у довідках від 22.01.2010 року № 30, № 31 та від 01.04.2010 року № 1262/04-50-22.

Посилання позивача на те, що у заявах про переведення на інший вид пенсії остання не зазначала про необхідність проведення перерахунку пенсії із заробітку набутого після призначення пенсії, а лише добавку до стажу, суд не бере до уваги, оскільки з аналізу чинного на той час законодавства можна дійти висновку, що в разі подання особою саме довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року орган пенсійного фонду повинен її врахувати при переведенні з одного виду пенсії на інший. У даному випадку позивачем були надані довідки про заробітну плату. Крім того, відповідач, здійснюючи обрахунок пенсії у зв'язку з переходом на інший вид пенсії, відповідно до вимог вищевказаного Порядку був зобов'язаний взяти до уваги усі документи, наявні в пенсійній справі.

З розпорядження «Про призначення пенсії» від 08.04.2010 року слідує, що для обчислення розміру пенсії було враховано заробітну плату за період з 01.11.1987 року по 31.10.1992 року та з 01.07.2000 року по 31.12.2002 року, що призвело що призвело до зменшення індивідуального коефіцієнта до 1.54247. В подальшому згідно розпорядження від 23.03.2011 року (тобто, при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком) індивідуальний коефіцієнт становив 1.52891.

При цьому, з оглянутих в судовому засіданні довідок від 22.01.2010 року № 30, № 31 вбачається, що заробітна плата позивача за період з листопада 1987 року по жовтень 1992 року включно була більшою порівняно із заробітною платою за період з січня 1982 року по жовтень 1987 року.

Таким чином, орган пенсійного фонду, враховуючи вимоги статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правомірно взяв до уваги саме заробітну плату за період з 01.11.1987 року по 31.10.1992 року (заробітна плата за вказаний період була більшою порівняно із заробітною платою за інший період, зазначений у довідках від 22.01.2010 року № 30, № 31) та за період з 01.07.2000 року по 31.12.2002 року (весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 року, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_4 отримувала заробітну плату у вказаний період, інформація в системі персоніфікованого обліку за період з 01.01.2003 року по 01.04.2010 року на позивача станом на 01.04.2010 року була відсутня).

Суд звертає увагу на те, що обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на норми статей Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють порядок перерахунку пенсії, а в даному випадку має місце переведення з одного виду пенсії на інший, що не є тотожним.

Враховуючи те, що позивач особисто подала довідки про заробітну плату для врахування їх при переведенні з одного виду пенсії на інший, на підставі яких орган пенсійного фонду визначив заробітну плату позивача за вищевказаний період для обчислення пенсії, що призвело до зменшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати -1.54247 (в подальшому до 1.52891), тому суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 1,82888.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку коефіцієнта страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % з 01.10.2017 року судом враховано наступне.

З 01.10.2017 року ОСОБА_4 проведено перерахунок пенсії на підставі Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що набрав чинності з 11.10.2017 року. Цим Законом було внесено зміни і до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зокрема, відповідно до пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень

Відповідно до пункту 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 отримує пенсію за віком з 15.03.2011 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Із заявою про призначення іншого виду пенсії в період з 15.03.2011 року по 01.10.2017 року позивач до відповідача не зверталась.

В даному випадку мав місце перерахунок раніше призначеної пенсії, а не призначення іншої пенсії, у разі якої мала б застосовуватись величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Враховуючи те, що пенсія за віком призначена позивачці відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», відтак остання підлягає перерахунку з 01.10.2017 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Щодо посилань позивача на порушення її конституційних прав та неможливості зменшення розміру належних їй пенсійних виплат, суд наголошує, що в контексті даної спірної ситуації після перерахунку, розмір пенсії ОСОБА_4 склав 4071,58 грн., тобто підвищився.

Таким чином, відповідачем з 01.10.2017 року у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» проведено перерахунок пенсії позивача згідно з діючим законодавством, дотримано показники застосування середньої заробітної плати та застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку коефіцієнта страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % з 01.10.2017 року.

Суд погоджується з доводами позивача, що перебіг строку звернення до суду починається із дня, коли вона дізналася про порушення (на її думку) своїх прав, що визначено частиною другою статті 122 КАС України. Листом від 03.03.2018 року № 74/К-01 Ковельське об'єднане управління ПФУ повідомило позивача про те, що до 01.10.2017 року її індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 1.52891. Доказів, які підтверджують, що позивачу було відомо про зменшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати до 03.03.2018 року відповідачем суду не надано.

Однак, з урахуванням встановлених обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 243 ч. 3, 246, 250, 262 КАС України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко

Повне судове рішення складено 18 травня 2018 року.