Рішення № 74070698, 14.05.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м.Житомир справа № 806/1824/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Захарко О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи Гуртовий Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування п.32 рішення №133 від 22.12.2017 року, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування п.32 рішення №133 від 22.12.2017 року, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму.

Ухвалою суду від 17.04.2018року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що Позивач під час виконання обов'язків військової служби в Республіці Афганістан отримав травму. Постановою військово-лікарської комісії військової частини А1065 МО України від 11.05.2006року №48 визнано, що отримана Позивачем травма пов'язана із виконанням обов'язків військової служби. Рішенням Житомирської МСЕК-2 з 01.08.2012року Позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, що стало підставою для виплати одноразової грошової допомоги в сумі 104318,88грн.

Як пояснив представник Позивача, 30.08.2017року рішенням цієї ж Житомирської МСЕК-2 Позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, що є підставою для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму.

На думку представника Позивача, Відповідач за результатами розгляду звернення Позивача оскаржуваним рішенням протиправно та безпідставно відмовив Позивачу у нарахуванні та виплаті такої одноразової грошової допомоги.

Представник Міністерства оборони України, Відповідача в даній справі, в судове засідання не прибув, направив до суду відзив та позов та клопотання про розгляд справи без участі Відповідача. Як зазначено у відзиві на позов, первинне встановлення Позивачу інвалідності мало місце 01.08.2012 року і з дати її встановлення до дати встановлення другої групи інвалідності пройшло більше двох років, що свідчить про відсутність підстав для виплати зазначеної в позові суми одноразової допомоги.

Представник Третьої особи, Житомирського обласного військового комісаріату, в судовому засідання проти позову заперечив з аналогічних підстав, що зазначені у відзиві Відповідача на позов.

Заслухавши доводи представника Позивача та представника Третьої особи, заперечення у відзиві представника Відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, її розміру, регулюються правовими нормами Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (надалі - Закон N 2011-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3, Позивач в даній справі, під час виконання обов'язків військової служби в Республіці Афганістан отримав травму. Рішенням штатної військово-лікарської комісії військової частини А1065 МО України від 11.05.2006року №48 визнано, що отримана Позивачем травма пов'язана із виконанням обов'язків військової служби (а.с.18).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Житомирської МСЕК-2 від 01.08.2012року Позивачу з 25.07.2012року встановлено третю групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, що стало підставою для виплати одноразової грошової допомоги в сумі 104318,88грн. (а.с.19).

Безспірно, за приписами ч.2 ст.16 Закон N 2011-XII (у редакції на час встановлення Позивачу 3-ї групи) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Тобто, на час встановлення Позивачу 3-ї групи, законодавець відповідно до вказаної правової норми право встановлення порядку та умов виплати такого виду одноразової грошової допомоги делегував Кабінету Міністрів України.

На виконання таких делегованих повноважень постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 були затверджені Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (наділі-Порядок N 499).

В абзаці шостому підпункту 4 пункту 2 Порядку N 499 було зазначено, що у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Житомирської МСЕК-2 від 30.08.2017року за результатами повторного огляду Позивачу з 02.08.2017року встановлено другу групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби (а.с.20).

Як зазначено в позові, саме таке рішення МСЕК надає Позивачу право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої правовими нормами ст.16-2 Закону N 2011-XII.

Такі доводи Позивача та його представника не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

По-перше, загальновідомо, що Закон N 2011-XII доповнено статтею 16-2 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 р. N 5040-VI (надалі - Закон N 5040-VI), що набув чинності з 01.01.2014року.

Пунктами 1, 2 Прикінцевих положень Закону встановлено, що цей Закон (Закон N5040-VI) набирає чинності з 01 січня 2014 року. Дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Таким чином, вказаними положеннями Закону встановлено момент з якого він набирає чинності та чітко визначено коло осіб, стосовно яких дія цього Закону не поширюється. Разом з цим Законом не визначено випадки застосування його положень шляхом зворотної дії в часі, при врегулюванні відносин, які виникли до набрання ним чинності, а саме до 01 січня 2014 року.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом N 5040-VI не пом'якшується та не скасовується будь яка відповідальність особи, а лише вносяться зміни до нормативно-правового акту, що врегулював відносини стосовно виплати одноразової грошової допомоги пов'язаної з пораненням (контузією, травми або каліцтвом), заподіяним військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

Таким чином, в розумінні вимог Закону N 5040-VI Позивач не є особою, на якого поширюється право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону N 2011-XII, так як Позивачу до 01.01.2014року було прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги у разі каліцтва.

По-друге, відповідно до п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975 (надалі - Порядок N 975) днем виникнення права особи на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

В довідці Житомирської МСЕК-2, дослідженій судом, датою встановлення Позивачу другої групи інвалідності в результаті повторного огляду є 02.08.2017року.

За приписами пункту 4 статті 16-3 Закону N 2011-XII виплата відповідної одноразової грошової допомоги можлива за наявності двох умов: встановлення вищої групи інвалідності в межах дворічного терміну після первинного встановлення інвалідності та із урахуванням раніше виплаченої суми.

Аналогічна правова норма закріплена в п.8 Порядку N 975.

Разом з тим, суд змушений зазначити, що відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правова позиція щодо застосування положень статті 16-3 Закону N 2011-XII, із змінами внесеними Законом України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII, які регулюють підстави, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення вищої групи інвалідності, була висловлена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року (справа N 295/3091/17.

Верховний Суд висловив правову позицію, що в силу статті 58 Конституції України норми Закону України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII не розповсюджуються на відносини щодо встановлення інвалідності, що мали місце до його прийняття.

В зв'язку з цим суд вважає наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача про визнання протиправним та скасувати п.32 рішення Міністерства оборони України №133 від 22.12.2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, внаслідок травми пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.12.2017року №133.

Вказане порушене права Позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги з урахуванням права на отримання такої допомоги у зв'язку із встановленням з 02.08.2017року 2-ї групи інвалідності, внаслідок травми пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, та з урахуванням проведених виплат.

В розумінні вимог ст.ст.139-143 КАС України, підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі, відсутні.

Керуючись статтями 2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково, визнати протиправним та скасувати п.32 рішення Міністерства оборони України №133 від 22.12.2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, внаслідок травми пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.12.2017року №133.

Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський,6, ЄДРПОУ 00034022) вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 (10005, АДРЕСА_1, ІКПП НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги з урахуванням права на отримання такої допомоги у зв'язку із встановленням з 02.08.2017року 2-ї групи інвалідності, внаслідок травми пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, та з урахуванням проведених виплат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 18 травня 2018 року