Вирок № 74070024, 15.05.2018, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 538/41/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Даценка В. М.

при секретарі – Шрейтер С.О.

з участю прокурора – Касіча К.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

потерпілої – ОСОБА_2,

та представника потерпілої – адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни кримінальне провадження №12017170230000675 від 30.10.2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, пенсіонера, не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

30.10.2017 року близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_1, керуючи технічно справним власним автомобілем марки «ВАЗ 2103», реєстраційний номер НОМЕР_1, на автодорозі Заводське-Піски, рухався із м.Заводське Лохвицького району Полтавської області у напрямку с.Піски Лохвицького району Полтавської області. На виїзді із міста, під час виконання маневру розвороту, грубо порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди за наступних обставин.

Так, рухаючись на виїзді із м.Заводське Лохвицького району Полтавської області у напрямку с.Піски Лохвицького району Полтавської області, для виконання маневру розвороту виїхав на ліве, по його напрямку руху, узбіччя. У цей час у зустрічному для нього напрямку руху рухався автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_4. В цей час, ОСОБА_1 з метою закінчити маневр розвороту, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, став виконувати рух заднім ходом керованого ним автомобіля із лівого узбіччя, виїхавши при цьому на проїзну частину дороги, чим створив аварійну обстановку для водія ОСОБА_4, який уникаючи зіткнення, скерував автомобіль ліворуч, внаслідок чого відбувся виїзд його за межі проїзної частини дороги та послідуюче перекидання у лівому, по його напрямку руху кюветі, на дах.

У відповідності до висновку судової автотехнічної експертизи №644 від 15.12.2017 року, у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку з виникненням даної пригоди.

Внаслідок порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_1, пасажир переднього сидіння автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Згідно висновку судово-медичної експертизи №260 від 14.12.2017 року на тілі ОСОБА_2 маються тілесні ушкодження у вигляді: перелому лівої променевої кістки в типовому місці без зміщення відламків, перелому шилоподібного відростка лівої ліктьової кістки без суттєвого зміщення відламків, які утворилися від дії тупих твердих предметів у пасажира переднього сидіння легкового автомобіля, при перекиданні останнього внаслідок даного ДТП, кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я.

Дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вищевикладених обставин визнав повністю, в скоєному кається.

Покази ОСОБА_1 є послідовними та логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, а тому суд вважає ці покази достовірними.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вищевикладених обставин, прокурор, потерпіла та її представник не оспорюють фактичні обставини провадження, суд за згодою учасників судового провадження визнає недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи. При цьому судом з’ясовано, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції. Судом роз’яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає встановленою та доведеною в повному обсязі вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Відповідно до ст.66 КК України суд враховує, що свою вину в скоєному кримінальному правопорушенні ОСОБА_1 визнав повністю, щиро кається у вчиненому кримінальному правопорушенні, і визнає це обставинами, які пом'якшують покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, їх наслідки, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання, мету покарання визначену ст.50 КК України.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який по місцю проживання характеризується позитивно, висновок органу пробації, всі обставини по справі, думку потерпілої, яка не наполягає на суворій мірі покарання для обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу.

При цьому, суд вважає за необхідне призначити покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки допущене порушення ПДР мало одиничний характер. До цього обвинувачений жодного разу не притягувався до відповідальності за відповідні правопорушення. Крім того, позбавлення права керування тз негативно впливатиме на можливість обвинуваченого отримання доходів та утримання членів сім’ї.

ОСОБА_2 пред’явлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 2240 грн. 30 коп., моральної шкоди в сумі 20 000 грн.

Позов мотивований тим, що потерпіла внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження, на лікування яких витратила 2240 грн.30 коп., що нею підтверджується копіями чеків на придбання ліків. Крім того, потерпілій завдано моральну шкоду, яка полягає у значних психологічних та душевних стражданнях, які потерпіла зазнала в зв’язку з ДТП.

Обвинувачений заявлений позов визнав частково. Визнав матеріальну шкоду в повному об’ємі, моральну шкоду – в сумі 10 000 грн 00 коп.

Розмір матеріальної шкоди підтверджується поданими квитанціями та не заперечується обвинуваченим, а тому суд вважає за необхідне задовольнити його в повному об’ємі.

При вирішенні позову щодо моральної шкоди, суд виходить з наступного.

У відповідності з п.5 ст 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Окрім цього, відповідно до ч 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В судовому засіданні встановлено неправомірність дій обвинуваченого внаслідок порушення ним правил дорожнього руху України та завдання шкоди здоров'ю потерпілого.

На думку суду, безперечно, внаслідок протиправних дій обвинуваченого, які стали причиною отримання потерпілим тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, ОСОБА_2 зазнала страждань та незручностей, викликаних фізичним болем, необхідністю лікування, подальшої реабілітації, порушенням звичного ритму життя та нормальних соціальних зв'язків. Зважаючи на характер отриманих тілесних ушкоджень та логічні наслідки їх настання, суд вважає, що вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню в сумі 20 000 грн.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. Питання щодо вимог про стягнення процесуальних витрат підлягає вирішенню відповідно до ст.124 КПК України.

Керуючись ст.ст.349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити йому покарання виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 2 240 грн 33 коп., моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової експертиз №644 від 15.12.2017 року в розмірі 790 грн. 96 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 01.11.2017 року на автомобілі НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4 та марки ВАЗ 2103 р.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1

Речові докази по справі: автомобіль ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2, повернути власникам

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Полтавської області через Лубенський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілій.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_5М.