Рішення № 74069725, 10.05.2018, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/409/18

Номер провадження №2/318/343/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2018 р. м. Кам'янка-Дніпровська

Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Васильченка В.В.; при секретарі Крук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Комунальний заклад «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко», Комунальна установа «Кам'янсько-Дніпровський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді» про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 р. Орган опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністраціїзвернувся до суду з позовом, в якому вказує, що відповідачі є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 07.12.2016р. по теперішній час ОСОБА_4 перебуває на повному державному забезпеченні у Запорізькому обласному спеціалізованому будинку дитини «Сонечко». Неодноразово Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» порушував питання щодо захисту прав малолітньої дитини. 26.01.2018 р. надійшов лист Запорізького обласного спеціалізованого будинку дитини «Сонечко», в якому зазначено, що за час перебування малолітньої ОСОБА_4 в будинку дитини з 07.12.2016 р. по теперішній час мати, ОСОБА_2, дзвонила 11.01.2017р., 01.02.2017р., 10.05.2017р., 22.05.2017р., 10.09.2017р. та одного разу відвідала свою доньку 10.10.2017р. Батько, ОСОБА_3, свою доньку не відвідав жодного разу та не дзвонив. З 10.10.2017 р. дитину ніхто з батьків, родичів не відвідував, станом здоров'я, умовами виховання не цікавився. За період перебування ОСОБА_4 в будинку дитини фахівцем із соціальної роботи неодноразово проводилися бесіди з батьками дитини щодо необхідності відвідати свою дитину. Невідвідування доньки в державному закладі мати пояснює відсутністю коштів, батько взагалі не вважає себе батьком ОСОБА_5, тому не має наміру відвідувати і забирати дитину в свою родину. Просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ОСОБА_3 у відношенні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, передати дитину органу опіки та піклування для подальшого влаштування.

13.03.2018 р. ухвалою суду провадження по справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.04.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_6 не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3судове засідання повторно не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та в належній формі, документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано, від них не надійшло повідомлення про розгляд справи у їх відсутність, відзиву на позов не подано, тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Представники третіх осіб без самостійних вимог: КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко», КУ «Кам'янсько-Дніпровський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді» надали суду заяви заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 19.10.2016 р. (а.с. 20).

З інформації КУ «Кам'янсько-Дніпровський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді» від 09.02.2018 № 01-06/43 вбачається, що за час роботи з родиною матері надавався комплекс соціальних послуг з метою підвищення батьківського потенціалу та формування навичок відповідального батьківства, сприяння до створення належних умов проживання для того, щоб забрати ОСОБА_4 з державного закладу, але ОСОБА_2 не завжди прислухалась до порад та рекомендацій фахівця центру та часто уникала зустрічі. 07.02.2018 фахівцем центру відвідано родину ОСОБА_2 за місцем проживання, вкотре проводилась бесіда щодо важливості відвідування дитини в державному закладі (а.с. 11).

КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради повідомив 18.01.2018 р. службу у справах дітей про міру участі батьків у вихованні та утриманні ОСОБА_4: з 10.10.2017 р. дитину ніхто з батьків, родичів не відвідує, станом здоров'я, умовами виховання не цікавляться, з питанням щодо повернення дитини в сім'ю ніхто з батьків до адміністрації будинку не звертався (а.с. 12 зв.).

05.10.2017 р. службою у справах дітей Кам'янсько-Дніпровської РДА з матір'ю ОСОБА_2 проводилась бесіда щодо необхідності відвідування своєї дитини у державному закладі, створення належних умов проживання та розвитку дитини (а.с. 14). Того ж дня, складено акт обстеження умов проживання родини, згідно якого ОСОБА_2 не створені належні умови для проживання та розвитку дитини (а.с. 13).

Розпорядженням голови Кам'янсько-Дніпровської РДА Запорізької області від 01.11.2016 р. № 343 малолітню ОСОБА_4 влаштовано до КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» (а.с. 23).

Згідно громадських характеристик від 19.02.2018 р. ОСОБА_3, ОСОБА_2 характеризуються посередньо, бували випадки зловживання спиртними напоями (а.с. 8, 9).

Постановами Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 16.02.2018 р. ОСОБА_3, ОСОБА_2 притягувались до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків щодо малолітньої дитини ОСОБА_4

Кам'янсько-Дніпровською районною державною адміністрацією Запорізької області 23.02.2018 р. складено висновок органу опіки та піклування № 01-01-23/0157 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, ОСОБА_2 у відношенні доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5-6).

Таким чином, встановлені обставини ухилення відповідачів від виконання батьківських обов'язків та досліджені докази в сукупності свідчать про їх винну поведінку до виконання батьківських обов'язків щодо неповнолітньої дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2011 року, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. У статті 11 зазначеного Закону вказано, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачі свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по утриманню та вихованню своєї малолітньої доньки ОСОБА_4, забезпеченню її всебічного розвитку. Зокрема, про це свідчать ті обставини, що тривалий час вони не відвідують дитину і взагалі не цікавляться її станом здоров'я, не надають матеріальної допомоги на її утримання, не бажають спілкуватися та підтримувати родинні стосунки, що свідчить про абсолютну байдужість відповідачів до долі малолітньої дитини.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 і ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

За змістом принципів 2, 4, 6, 7 Декларації прав дитини від 20.11.1959 дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки. Суспільство та органи публічної влади повинні докладати зусиль для сприяння реалізації зазначеного права.

Відповідно до ч.7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Відповідно до принципу ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789-ХII(789-12) від 27.02.1991 року та яка набула чинності 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 9 Конвенції передбачено, що забезпечується те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно з п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

За таких обставин, оскільки судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_2 свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки жодним чином не піклуються про фізичний і духовний розвиток малолітньої доньки, не спілкуються з нею та не виявляють будь-якого інтересу до її внутрішнього світу, не дбають про стан її здоров'я та навіть не цікавляться ним, суд вважає за необхідне позбавити відповідачів батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, оскільки рішення по справі ухвалено на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору, то судовий збір по справі підлягає стягненню з відповідачів.

На підставі ст.ст. 7, 150, 152, 155, 164 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов органу опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Комунальний заклад «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко», Комунальна установа «Кам'янсько-Дніпровський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді» про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає АДРЕСА_2), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) відносно малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Передати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, органу опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області для подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає АДРЕСА_2) частково на користь держави судовий збір у сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) частково на користь держави судовий збір у сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня одержання копії рішення шляхом подання апеляційної скарги через Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області до апеляційного суду Запорізької області у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:В. В. Васильченко