Постанова № 74069299, 18.05.2018, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/6077/15-к

Провадження № 1-кп/309/15/18

У Х В А Л А

18 травня 2018 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді Довжанин М.М.

суддів Лук'янової О.В., Волощук О.Я.

за участю секретаря судового засідання Попадинець Я.В.

з участю прокурора Ворон М.І.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників Дубчак Н.С., Калин В.Ю., Біловар Б.Ю.

представника потерпілих ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хуст клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - Біловар Богдана Юрійовича про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт у об'єднаному кримінальному проваджені № 12015070050001221 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ялта Автономної Республіки Крим, мешканця АДРЕСА_1 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_4, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та мешканця АДРЕСА_5 громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Хустського районного суду Закарпатської області перебуває об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 296 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалами Хустського районного суду Закарпатської області від 24.09.2015 року до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Хустського районного суду від 01 серпня 2017 року обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці.

Ухвалою Хустського районного суду від 27.04.2016 року обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Ухвалою Хустського районного суду від 22 вересня 2017 року обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжено строк домашнього арешту до 01 грудня 2017 року включно. Ухвалою Хустського районного суду від 23 листопада 2017 року обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжено строк домашнього арешту до 01 лютого 2018 року включно. Ухвалою Хустського районного суду від 01 лютого 2018 року обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжено строк домашнього арешту до 01 квітня 2018 року включно.

Ухвалою суду від 02 квітня 2018 року обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 31 травня 2018 року включно..

Захисником обвинуваченого ОСОБА_3 - Біловар Б.Ю. надіслано до суду клопотання про зміну запобіжного заходу його підзахисному з тримання під вартою на домашній арешт. У клопотанні посилається на те, що на даний час відпала потреба у застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_3 такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, а до обвинуваченого достатньо було б застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки його підзахисний жодним чином не перешкоджав встановленню істини у кримінальній справі, він не має на меті уникати кримінальної відповідальності, так як вину свою у вчиненні злочинів не визнає, підозра у вчиненні злочину є недостатньо обґрунтовано і тому немає підстав вважати, що ОСОБА_3 продовжуватиме злочинну діяльність, так як злочинів він не вчиняв. До обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 мав місце роботи, де мав змогу заробляти кошти для свого утримання та утримання своєї сім'ї, має постійне місце проживання, нових злочинів не вчиняв та до цього часу його не підозрювали у вчиненні будь-якого злочину. Крім того, ОСОБА_3 є інвалідом І групи «Б» та потребує частково стороннього догляду та допомоги, а прибувши до установи «Закарпатська УВП №9» був оглянутий працівниками медичної частини так як у супровідних медичних документах зазначено, що в ув'язненого епілепсія. В послідуючому його взято на облік з приводу судомних нападів, які повторюються 2-3 рази на місяць, через перенесену важку черепно-мозкову травму. Медична ж частина установи не являється спеціалізованим лікувальним закладом, який здійснює стаціонарне лікування осіб із вищезазначеною патологією.

У судовому засідання захисник обвинуваченого Біловар Б.Ю. заявлене клопотання підтримав, просив суд врахувати практику Європейського суду з прав людини та змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під ватрою на домашній арешт, так як відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 перешкоджатиме встановленню істини у справі, ухилятиметься від явки до суду та вчинятиме інші злочини, а також при вирішенні клопотання зважати на стан здоров'я його підзахисного.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання захисника підтримав, просив суд змінити застосований до нього запобіжний у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Прокурор Ворон М.І. заперечив проти задоволення клопотання, оскільки продовжують існувати ризики, визначені ст. 177 КПК України, суду пояснив, що при зміні обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт він не буде виконувати покладених на нього судом обов'язків і перебуваючи під домашнім арештом продовжить вчиняти адміністративні та кримінальні правопорушення, а тому є підстави залишити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Представник потерпілих ОСОБА_7 підтримав думку прокурора.

Заслухавши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - Біловар Б.Ю., обвинуваченого ОСОБА_3, думку прокурора Ворон М.І., представника потерпілого ОСОБА_7, суд вважає за доцільне змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ст. 176 КПК України запобіжним заходом також є домашній арешт.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, суд враховує його стан здоров'я. Так, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_12, відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серії AB №0736735 від 14.03.2017 є інвалідом І групи «Б» та відповідно до висновків вказаної комісії потребує часткового стороннього догляду та допомоги, яка в умовах утримання у Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань №9» забезпечена бути не може.

Крім того, відповідно до листа Державної установи «Закарпатська УВП №9» №17113/059 від 07.05.2018 року зазначено, що ОСОБА_3 системно звертається до працівників медичної частини з приводу судомних нападів, які наявні у пацієнта з моменту отриманої відкритої черепно-мозкової травми в 2015 р., пацієнт постійно приймає протисудомні препарати.

ОСОБА_3, прибувши до установи, був оглянутий працівниками медичної частини. В супровідних медичних документах зазначено, що в ув'язненого Епілепсія. В послідуючому особу взято на облік з приводу Стійких залишкових явищ перенесеної важкої відкритої ЧМТ, перелому потиличної кістки внаслідок вогнепального поранення. Судомних нападів. Ув'язнений 27.04.2018 р. консультований лікарем - неврологом Закарпатської ОКЛ, пацієнту діагностовано: Судомні напади. Стійкі залишкові явища перенесеної відкритої ЧМТ, перелому потиличної кістки, із епінападами з частотою в 2-3 р/ місяць.

Медична частина установи не є спеціалізованим лікувальним закладом, який здійснює стаціонарне лікування осіб із вищезазначеною патологією. Стаціонарне лікування можливе за погодженням із відповідним профільним закладом охорони здоров'я м. Ужгорода.

Відповідно до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 №2186/5, утримання інвалідів І групи в Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань №9» не передбачено.

Таким чином, обмеження прав ОСОБА_3, які полягають у застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не дають йому змогу реалізовувати, передбаченні ст. 49 Конституцією України права, а саме: на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Крім того, ОСОБА_3 стверджує, що сприятиме встановленню фактичних обставин кримінального провадження, так як зацікавлений щоб суд встановив істину по справі.

Одночасно суд враховує, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК (п. 9 листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013 р. № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).

Також суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, оскільки частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ч. З ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Слоєв проти України»), після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Такої іншої підстави в даному випадку та суспільного інтересу суд не вбачає.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження його застосування має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання (продовження), так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення злочину, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК). Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111-112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Згідно ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що для ОСОБА_3 достатнім буде застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово. Застосування такого запобіжного заходу, з одного боку, забезпечить необхідний контроль за поведінкою та місцезнаходженням ОСОБА_3 З іншого боку, такий вид запобіжного заходу надасть обвинуваченому можливість лікуватися, дотримуватися лікувального режиму, рекомендацій лікарів та повноцінно реалізовувати право на захист у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 194, 331 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - Біловар Богдана Юрійовича - задовольнити частково.

Змінити ОСОБА_3, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці до 17 липня 2018 року включно.

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти негайно в залі судового засідання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язок у вигляді заборони залишати своє житло, розташоване за адресою: м. Хуст, вул. Духновича, 11/1, Закарпатської області без дозволу суду цілодобово.

У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:

1) прибувати до суд за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування із свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення та до Хустського відділу поліції ГУНП України в Закарпатській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис Довжанин М.М.

судді підпис Лук'янової О.В.

підпис Волощук О.Я.

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М.М.