Постанова № 74069019, 15.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/6967/16-ц Номер провадження 22-ц/786/718/18Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Пилипчук Л.І.,

суддів Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.,

секретар Рибак О.О.,

за участю ОСОБА_2, її представника - адвоката ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, його представників - ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 січня 2018 року, постановленого суддею Яковенко Н.Л., повний текст судового рішення складено 23.01.2018 року,

по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно, третя особа - Друга полтавська державна нотаріальна контора,-

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині,

в с т а н о в и в :

07.12.2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Другою полтавською державною нотаріальною конторою 17.09.2016 по р.№2-564 на ім'я ОСОБА_7 на житловий будинок з господарськими будівлями , що знаходиться по АДРЕСА_1, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8. Оскільки він, позивач, як непрацездатний син спадкодавця, має право на обов'язкову частину у спадщині незалежно від заповіту, що було не враховано при видачі вказаного свідоцтва, тому просив визнати свідоцтво недійсним та визнати за ним право власності на 1/8 частину спадкового домоволодіння.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 31.10.2017 року у зв'язку зі смертю 10.03.2017 року ОСОБА_7 до участі у справі залучено її правонаступника - ОСОБА_2./а.с. 167-168/

12.12.2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині до 1/10 частки, посилаючись на те, що спадковим будинком він не користувався, за життя батьків не допомагав їм, тоді як вони були хворими та потребували допомоги. Відповідач був зареєстрований у вказаному будинку, але фактично там не проживав, участі в утриманні не приймав, не цікавився життям та здоров'ям батьків, ставився до них негативно та зневажливо, заподіюючи їм душевні і фізичні страждання. Відповідач також усунувся від будь-яких витрат і допомоги у похованні батька.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 22 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 17 вересня 2016 року на ім'я ОСОБА_7 держаним нотаріусом Другої полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 зареєстроване за реєстровим №130, визнано частково недійсним, в частині права власності на 1/8 частину будинку АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 право власності на 1/8 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

З рішенням не погодилася ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила рішення в частині відмови у задоволенні заявлених нею позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити і зменшити обов'язкову частку ОСОБА_4 та змінити рішення в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом з 1/8 на 1/10 частину.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував доведені обставини того, що ОСОБА_4 нехтував своїми обов'язками по догляду за батьком, який був інвалідом 1 групи, з осені 2013 року і до смерті був прикутим до ліжка та потребував сторонньої допомоги. Крім того, на її думку, суд не врахував взаємовідносини між спадкодавцем і позивачем, який постійно ображав батька, влаштовував сварки, не цікавився його життям та здоров'ям.

Також суд не врахував показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які пояснили суду, що саме вони та племінниця з Кременчука ОСОБА_2 допомагали доглядати ОСОБА_7 за хворим ОСОБА_8

Зазначає, що після смерті останнього ОСОБА_7 перенесла інсульт, внаслідок якого не могла себе обслуговувати, але ОСОБА_4 не цікавився також її життям та здоров'ям, відмовився її доглядати, внаслідок чого вона забрала тітку додому та доглядала до смерті.

Вважає, що суд не дав оцінки викладеним обставинам, а також не врахував, що іншим рішенням Київського райсуду м.Полтави від 25.01.2018 року зменшено частку відповідача у спадщині після смерті матері до 1/10 частини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_8, який за життя склав заповіт, відповідно до якого все належне йому майно заповів повністю дружині ОСОБА_7./а.с.5,39 т.1/

Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на домоволодіння по АДРЕСА_1

У передбачений законом строк заяви про прийняття спадщини подали дружина спадкодавця ОСОБА_7 та син - ОСОБА_4./а.с.27-28,32,36 т.1/

17 вересня 2016 року по р.№2-564 Другою полтавською державною нотаріальною конторою видано ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1./а.с.108т.1/

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_7, правонаступником якої є ОСОБА_2/а.с.141/

Позивач ОСОБА_4 є інвалідом 3 групи загального захворювання довічно, з 1993 року перебуває на диспансерному обліку в Полтавському обласному психоневрологічному диспансері.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що та обставина, що позивач не надавав матеріальної допомоги померлому ОСОБА_8 та не приймав участі у догляді за хворим батьком не може бути оцінена як правова підстава для зменшення розміру його обов'язкової частки у спадщині, враховуючи стан здоров'я позивача. Оскільки виданим свідоцтвом на ім'я ОСОБА_7 порушено право позивача на його обов'язкову частку у спадщині, тому в цій частині вказане свідоцтво визнано частково недійсним.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Рішення Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року (справа №1-1/2014) у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_14 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 ЦК України зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 ЦК України щодо права на обов'язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях ч.3 ст.75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I,II, III груп, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття непрацездатності.

На момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 не досяг пенсійного віку, але є інвалідом III групи загального захворювання довічно, а отже відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку.

Оскільки у разі спадкування за законом позивач успадкував би після смерті батька ј частину спадкового будинку, його обов'язкова частка у спадщині становить половину цієї частки, тобто 1/8.

Районний суд, встановивши, що ОСОБА_4 не надавав матеріальної допомоги батьку та не приймав участі у догляді за хворим батьком, помилково вважав, що ці обставини не дають підстав для зменшення його обов'язкової частки.

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_8 був інвалідом 1 групи, з осені 2013 року - прикутим до ліжка та потребував сторонньої допомоги. Таку допомогу йому надавала дружина ОСОБА_7, яка також потребувала сторонньої допомоги, а також ОСОБА_2 та сусіди спадкодавця. Відносини між батьком та сином були напруженими, ОСОБА_4 негативно та зневажливо ставився до батька, ображав його, заподіюючи тому душевних і фізичних страждань.

Викладені обставини підтверджуються письмовими запереченнями ОСОБА_7, поданими за свого життя, на позов ОСОБА_4, а також показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Вказані свідки у суді першої інстанції пояснили, що саме вони та племінниця з Кременчука ОСОБА_2 допомагали ОСОБА_7 доглядати за хворим чоловіком, приносили їжу, прибирали у хаті та дворі, купляли ліки та допомагали у повсякденному житті. ОСОБА_4 тривалий час перебував у неприязних стосунках зі своїми батьками, взагалі не турбувався про них, не цікавився станом здоров'я, не допомагав по господарству, не прийшов навіть на похорони батька.

Таким чином, зазначені відносини між спадкодавцем і спадкоємцем вказує на те, що наявні підстави для зменшення розміру обов'язкової частки останнього у спадщині. При цьому апеляційний суд не погоджується з висновком районного суду, що стан здоров'я позивача заважав йому приймати участь у догляді за батьком.

Незважаючи на те, що позивач в силу психічного захворювання визнаний інвалідом 3 групи, він є дієздатною особою, а отже здатний своїми діями здобувати для себе цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки.

Крім того, надання матеріальної допомоги не є вирішальною обставиною при застосуванні положень абз.2 ч.1 ст.1241 ЦК Україниі зменшення розміру обов'язкової частки.

В даному випадку апеляційний суд приймає до уваги як істотні обставини, що дають підстави для зменшення розміру обов'язкової частки, відносини між спадкоємцем і спадкодавцем, які існували за життя останнього. ОСОБА_4 нехтував своїми обов'язками по догляду за хворим батьком, не проявляв родинних почуттів любові та поваги до батька, який потребував підтримки сина. При цьому позивач був байдужим до стану здоров'я батька, його життєвих потреб та труднощів, проявляв грубість, ображаючи батька, заподіював його моральних страждань, що негативно вливало на стан його здоров'я.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 про зменшення обов'язкової частки ОСОБА_4 у спадщині до 1/10 та в цій частині визнати частково недійсним оскаржене ним свідоцтво про право на спадщину, частково задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_4

Керуючись ст.ст.367,368, 374, 376 ч.1 п.п.3,4, ст.ст.381-384, 389 -391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуКуземи ОСОБА_15 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 січня 2018 року-скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 17 вересня 2016 року на ім'я ОСОБА_7 держаним нотаріусом Другої полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 зареєстроване за реєстровим №130, визнати частково недійсним, в частині права власності на 1/10 частину будинку АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 право власності на 1/10 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови складено 18 травня 2018 року.

Головуючий - суддя підпис Л.І.Пилипчук

Судді: підпис Ю.В.Дряниця

підпис Т.О.Кривчун

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук