Вирок № 74068933, 18.05.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/6878/17

Провадження № 1-кп/303/36/18

ряд. стат. звіту № 54

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі судді Котубей І.І.,

з участю секретаря судового засідання Габовда А.В.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Прохоров С.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.02.2016 року за № 12016070040000419, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, заступника директора ТОВ «Аріадна», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2014 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області винесено рішення по цивільній справі № 303/5350/13-ц (провадження № 2/303/23/14), яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, зобов’язано ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні та володінні частиною земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 053116 від 05.11.2007 року та розташована за адресою м.Мукачево, вул. Я.Мудрого, 97 «А», зобов’язано ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відновити межу земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3, шляхом перебудови (реконструкції) навісу і прибудови у виді курятника. Вказане рішення набрало законної сили 29 квітня 2014 року та відповідно до вимог Закону є обов’язковим до виконання всіма юридичними і фізичними особами на всій території України. На виконання даного рішення Мукачівським міськрайонним судом 29 червня 2014 року видано виконавчий лист, на підставі якого Мукачівським міським відділом державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження за № 44242814 від 20.08.2014 року.

В ході виконання рішення державним виконавцем надано боржнику ОСОБА_1 строк до 27.08.2014 року для його самостійного виконання, 02.09.2014 року винесено постанову про призначення примусового виконання рішення та під час здійснення виходу 08.09.2014 року за адресою м.Мукачево, вул. Я.Мудрого, 97 «А» було встановлено, що боржником рішення не виконується, про що складено відповідний акт. В подальшому, під час здійснення повторного виїзду 03.10.2014 року також встановлено факт невиконання рішення, про що також складено відповідний акт.

17.10.2014 року державним виконавцем винесено постанову про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні з питань винесення межі земельної ділянки в натурі на земельну ділянку, яка розташована за адресою м.Мукачево, вул. Я.Мудрого, 97 «А», по межах суміжних земельних ділянок Е до А по плану точок 12-1. З метою проведення зазначених дій, а саме винесення межі земельної ділянки, 17.10.2014 року державним виконавцем винесено постанову про призначення примусового виконання.

23.10.2014 року спеціалістом ДП «Закарпатгеодезцентру» здійснено винос двох точок (в натурі) земельної ділянки, згідно акту серії ЯИ № 053116, а саме 1-12 суміжних літерами Е-А, дана земельна ділянка знаходиться за адресою м.Мукачево, вул. Я.Мудрого, 97/9. При вказаних діях був присутній боржник ОСОБА_1 та актом державного виконавця, останнього зобов’язано виконати рішення суду в строк до 30.10.2014 року.

Втім, не зважаючи на всі дії, проведені державним виконавцем Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції в рамках виконавчого провадження, ОСОБА_1, усвідомлюючи свій обов’язок виконати рішення Мукачівського міськрайонного суду та маючи при цьому реальну можливість для його виконання, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, не виконує рішення суду по справі 303/5350/13-ц (провадження № 2/303/23/14) від 29.01.2014 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину не визнав та пояснив, що до того часту, як власником сусіднього будинку став ОСОБА_3, там проживали інші особи, з якими ніякого межового спору не існувало. Між земельними ділянками знаходиться огорожа, ніякого курятника, як вказано в судовому рішенні, там не має, а є бесідка. Після того, як потерпілий придбав будинок і оформив право власності на земельну ділянку, між ними почалися суперечки та судові спори. Однак, він ніяку земельну ділянку не захоплював, вважає, що при оформленні права власності на ділянку потерпілого було допущено помилку, межу було визначено неправильно, ніхто цю межу не погоджував. На спірній межі знаходяться споруди, які він не може перенести і відповідно, виконати судове рішення. В нього є адвокат, який йому надає правову допомогу, говорить, що він має робити, ніяких перешкод нікому він не чинить.

Винуватим себе не вважає, нехай потерпілий ОСОБА_6 сам робить те, що хоче, оскільки можливості розібрати споруди він не має, це зробити йому не дозволяє стан його здоров’я, про що він також казав виконавцю.

Заявлений потерпілим цивільний позов не визнає, вважає його безпідставним.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, запереченні його дій, спрямованих на умисне невиконання судового рішення, його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме показами потерпілого, свідків та письмовими доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав суду, що з 2010 року між ним та обвинуваченим існує спір щодо межі земельної ділянки, який був предметом судового розгляду. Всі судові справи обвинувачений програв, але жодне рішення не виконав. Неодноразово він намагався вирішити спір з ОСОБА_1 мирним шляхом, проводилися розмови з цього приводу, але вони не дали позитивного результату. В результаті дій обвинуваченого, він змушений проживати на квартирах, добудувати розпочате не може через невиконання обвинуваченим судового рішення. З метою виконання рішення суду від 29.01.2014 року він був змушений звернутися до виконавчої служби, оскільки в добровільному порядку воно не виконується, але ОСОБА_1 особисто заявляв в присутності працівників ДВС та в приміщенні Мукачівської міської державної виконавчої служби, що не буде нічого виконувати.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що йому відомі всі обставини справи, оскільки з потерпілим ОСОБА_3 він знайомий з 2006 року, за дорученням представляв його інтереси в різних справах, в тому числі і в тій справі, рішення по якій не виконується, саме він подавав позовну заяву до суду. Судом було розглянуто справу, позов задоволено та зобов’язано відповідача виконати дії. ОСОБА_1 завжди говорив, що не згідний з рішенням суду, державний акт недійсний, він неодноразово звертався до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду, роз’яснення рішення суду та у всьому йому було відмовлено. Обвинувачений особисто приймав участь в судових засідання по вказаній цивільній справі, про рішення суду йому було добре відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав суду, що він працює інженером-землевпорядником ГЕОСП. В жовтні 2014 року він був залучений державним виконавцем для встановлення межі (винос на місцевості) за адресою м.Мукачево, вул. Я.Мудрого, 93-97. На місцевості вони показали точки згідно Державного акту. Всіх точно подій він не пам’ятає, але земельна ділянка йшла не по огорожі. Вони винесли точки, показали людям межу, чи був там ОСОБА_1, не пам’ятає, але хтось з його сторони точно був, оскільки не був згідний з розташуванням точок.

Свідок ОСОБА_9 показав суду, що перебуваючи на посаді головного державного виконавця Мукачівського міського відділу ДВС, в нього на виконані перебувало провадження, де боржником був ОСОБА_1, про вчинення дій, усунення перешкод в користуванні власністю. Необхідно було зобов’язати обвинуваченого виконати рішення суду. Неодноразово проводилися розмови з ОСОБА_1, він був попереджений, що в разі невиконання рішення буде внесено подання, складалися відповідні акти, але ОСОБА_1 відмовлявся виконувати рішення суду, це було як і на місці їх виїзду, так і в кабінеті, де також був присутній виконавець ОСОБА_10, після чого було внесено подання. Під час виконання рішення суду вони виїжджали на місце, були залучені представники геодезцентру для встановлення межі, все зафіксовано відповідним актом, межа показана ОСОБА_1 Незважаючи на все це, ОСОБА_1 відмовлявся виконувати рішення суду і в подальшому. Чи звертався обвинувачений до суду з питанням, що йому не зрозуміле рішення, він не пам’ятає, якісь звернення щодо роз’яснення рішення були, але точно які, він не може сказати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав суду, що з березня 2011 року по 30.01.2018 року працював старшим державним виконавцем в Мукачівському міському відділі ДВС, перебував в одному кабінеті з виконавцем ОСОБА_9 Пам’ятає, що коли приходив ОСОБА_1 по виконавчому провадженні, яке перебувало на виконанні в ОСОБА_9, обвинувачений пояснював, що він не має наміру виконувати рішення суду. На це все ОСОБА_9 складав відповідні акти, в якому розписувався ОСОБА_1 Він також був присутній в той час при складанні акту, тому записаний в ньому, де своїм особистим підписом все засвідчив. Пояснення ОСОБА_1 були усними, тому і складалися акти. Особисто він чув, що ОСОБА_1 не хоче виконувати рішення і це було дивно, оскільки в його практиці такого не було.

Таким чином, як потерпілий, так і допитані свідки показали, що обвинувачений добре знав про судове рішення, однак умисно його не виконував в зв’язку з тим, що з ним не погоджувався.

Крім показів потерпілого та свідків, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Так, згідно подання головного державного виконавця МВ ДВС Мукачівського МРУЮ ОСОБА_9 №5-1329 від 22.02.2016 року, на виконанні в міському відділі ДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 24.06.2014 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про зобов’язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні та володінні земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_3, зобов’язання ОСОБА_1 відновити межу вказаної ділянки шляхом перебудови навісу і прибудови у вигляді курятника. Виконавцем вживалися ряд заходів, спрямованих на примусове виконання вказаного виконавчого документу, однак боржник його не виконав, заявляв про відмову його виконувати, що і стало підставою для внесення подання про відкриття кримінального провадження.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 15.11.2017 року, слідчим оглянуто територію домоволодіння № 97 по вул. Я.Мудрого в м.Мукачево та зафіксовано, що частина огорожі та курника розташована та території дворогосподарства № 97-А, тобто судове рішення не виконано.

Під час дослідження письмових доказів в судовому засіданні також оглянуто матеріали цивільної справи № 303/5350/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні частиною земельної ділянки. В даній справі Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішення від 29.01.2014 року, яким зобов’язано ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні та володінні земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_3, зобов’язано ОСОБА_1 відновити межу вказаної ділянки шляхом перебудови навісу і прибудови у вигляді курятника.

Вказане судове рішення було оскаржене ОСОБА_1 в апеляційному порядку, ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 29.04.2014 року воно залишено без змін, отже набуло законної сили.

В подальшому, на стадії виконання судового рішення, ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про роз’яснення рішення, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 18.09.2014 року. Крім того, обвинувачений звертався в суд із заявою про надання відстрочки виконання рішення, в задоволенні якої також було відмовлено ухвалою суду від 24.02.2015 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду від 15.04.2015 року.

Після того, ОСОБА_1 звертався в суд із заявою про встановлення порядку і способу виконання рішення суду, в задоволенні якої ухвалою суду від 22.06.2015 року відмовлено.

04.09.2015 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд рішення суду від 29.01.2014 року за нововиявленими обставинами, однак таку заяву йому було повернуто ухвалою суду від 16.09.2015 року.

Таким чином, матеріалами вищевказаної цивільної справи встановлено, що судове рішення від 29.01.2014 року, яким зобов’язано ОСОБА_1 вчинити дії, набуло законної сили, є зрозумілим, підстав для відстрочки його виконання або зміни способу виконання не було, а тому підлягало виконанню обвинуваченим. Неодноразові звернення обвинуваченого до суду із заявами про роз’яснення рішення, відстрочку виконання, зміну способу виконання, визнані судом необґрунтованими, а тому суд приймає це як спосіб ухилення обвинуваченого від виконання судового рішення.

В судовому засіданні досліджено також матеріали виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 24.06.2014 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про зобов’язання ОСОБА_1 вчинити дії. З досліджених матеріалів вбачається, що виконавче провадження було відкрито 20.08.2014 року і закінчене 29.06.2016 року у зв’язку з внесенням подання щодо відкриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1, при цьому судове рішення залишилось невиконаним. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем неодноразово призначалися примусові виконання судового рішення, однак таке боржником не виконувалося, про що складалися відповідні акти. Крім того, актами державного виконавця від 10.02.2016 року встановлено, що ОСОБА_1 відмовлявся виконувати судове рішення, мотивуючи свою відмову наявність судових спорів.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, тобто в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили, доведена повністю.

Зокрема, дослідженими в суді доказами доведено, що обвинувачений добре знав про винесення судом рішення, яким його зобов’язано вчинити дії, був офіційно повідомлений органами ДВС про відкриття виконавчого провадження. Виконати рішення суду обвинувачений мав можливість, оскільки воно не потребувало ніяких роз’яснень, не було підстав для відстрочки його виконання чи зміну порядку і способу виконання.

Невиконання судового рішення обвинуваченим пов’язана не з якимись обставинами, що унеможливлюють його виконання, з незгодою обвинуваченого із самим рішенням, про що він зазначав як на стадії виконавчого провадження, так і в судовому засіданні.

При цьому, судом не приймають до уваги доводи обвинуваченого та його захисника про те, що виконати судове рішення неможливо у зв’язку з відсутністю встановленої межі, неправомірними діями потерпілого при оформленні права власності на земельну ділянку, відсутність у нього права на спірну частину ділянки, оскільки всі ці обставини були предметом дослідженні в суді при розгляді цивільної справи, в якій ухвалено рішення, вони не звільняють обвинуваченого від обов’язку виконати рішення, що набуло законної сили.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, зокрема про те, що вчинений ним злочин відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, він раніше не судимий, характеризується позитивно, має інвалідність ІІІ-ї групи.

Обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді, складеної Мукачівським міськрайонним відділом з питань пробації, виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без позбавлення чи обмеження волі на певний строк, але до нього пропонується застосувати додаткові міри та покласти обов’язки згідно з чинним законодавством.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувався, процесуальні витрати відсутні.

Речові докази по справі – матеріали виконавчого провадження слід залишити при матеріалах справи, а цивільну справу № 303/5350/13-ц слід повернути до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

Під час судового провадження потерпілим у справі ОСОБА_3 заявлено до обвинуваченого ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1, а саме невиконання ним судового рішення, він не може належним чином користуватися своїм майном, оплачувати належним чином комунальні послуги. На даний час має місце насміхання з боку сусідів, близьких, знайомих, що негативно впливає на його стосунки з оточуючими. Відповідач втягнув його в безпідставні судові тяганини, подавав до суду різні заяви, в задоволенні яких йому було відмовлено. В зв’язку з цим розмір моральної шкоди він оцінює в сумі 100000 грн. і просить суд стягнути вказану суму з обвинуваченого на його користь.

Обвинувачений заявлений до нього цивільний позов не визнав та пояснив, що жодних перешкод ОСОБА_3 в користуванні майном він не чинить, останній користується своїм майном на власний розсуд.

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вина останнього в її заподіянні.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати дійсну моральну шкоду, а не часткову або презюмовану.

Ч.3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно, позивач ОСОБА_3, заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, крім іншого, повинен довести наявність такої шкоди, в чому саме вона полягає, наявність причинно-наслідкового зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, розмір такої шкоди.

Разом з тим, позивачем у поданій до суду позовній заяві тільки зазначено, що він не може користуватися своїм майном, насміхання з боку сусідів негативно впливають на його стосунки з людьми, обвинувачений безпідставно втягнув його в судові спори. Про спричинення йому внаслідок незаконних дій обвинуваченого моральної шкоди, тобто наявність самої шкоди, позивач не вказує, не обґрунтовує, в чому саме вона полягає, яких саме моральних страждань він зазнав внаслідок незаконних дій відповідача. На підтвердження обставин, які мають значення для справи, позивачем не додано жодного доказу. Сам факт невиконання обвинуваченим судового рішення не свідчить про спричинення потерпілому моральної шкоди.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 94, 370, 371, 373-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п’ятсот) гривень.

Речові докази по справі – матеріали виконавчого провадження - залишити при матеріалах справи, а цивільну справу № 303/5350/13-ц - повернути до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Закарпатської області через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Мукачівського міськрайонного суду І.І.Котубей