Рішення № 74068037, 18.05.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/10666/16-ц

Провадження № 2/219/34/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м.Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді : Харченко О.П.,

за участю секретаря судового засіданняЗубенко Т.А.,

позивачки ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовомВасиленко ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

04.11.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила поділити спільне майно подружжя, визнавши за нею право власності на Ѕ частину автомобіль марки FIATDOBLOPANORAMA 2008 року випуску, тип ТЗ – легковий фургон, колір червоний, двигун V =1368 куб. см, шасі (кузов, рама) № ZFA22300005643968, посилаючись на ту обставину, що вказаний автомобіль був придбаний під час шлюбу з відповідачем .

В процесі розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги, вказавши, що з отриманих судом даних з реєстраційного центру їй стало відомо, що відповідач відчужив спірний автомобіль, а тому вона просила визнати автомобіль об’єктом права спільної сумісної власності та стягнути з відповідачавартість1/2 частини спірного автомобіля, що згідно оцінки складає 80507 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені нею позовні вимоги та суду пояснила ,що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 2006 року по 2015 рік . Під час шлюбу вони придбали спірний автомобіль . Мешкали вони у неї, а потім відповідач пішов з сім'ї до матері і забрав автомобіль. Розраховувався за автомобіль у нотаріуса відповідач, але, як вона потім узнала, автомобіль він зареєстрував спочатку на неї, а перед розірванням шлюбу перереєстрував автомобіль на свою матір ОСОБА_6 з подальшим відчуженням та перереєстрацією за ОСОБА_7.Просила суд задовольнити її вимоги.

Представник позивачки позов підтримав за вказаними у письмових заявах мотивами та просив задовольнити. Він також вказав, що відповідач має заборгованість по аліментам перед позивачкою ,чим поставив її у скрутне матеріальне становище,тому він просить суд врахувати цю обставину при вирішенні питання про судові витрати.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що відповідачем не оспорюється факт перебування у шлюбі з позивачкою та придбання у цей період спірного автомобіля. Але відповідач вважає, що він не порушив її майнові права,оскільки автомобіль був зареєстрований на позивачку і вона його відчужила матері відповідача сама,а потім автомобіль був відчужений іншій особі. Позивачка не надала суду жодного документу ,який би підтвердив факт відчуження автомобіля відповідачем. Відповідач не отримував грошові кошти за спірний автомобіль,бо він не міг відчужувати його.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день , час та місце розгляду був повідомлений належним чином через його представника, якого він уповноважив на представлення його інтересів у суді з усіма правами які надані законом відповідачу. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача,від якого не надійшло заяви про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, а також представника відповідача , з'ясувавшиобставинисправи тадослідившинаявнідокази, суд приходить до висновку , щопозовпідлягаєзадоволенню з наступнихпідстав:

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч.1 ст. 70 СК України у разіподілу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної влансості подружжя.

Як вбачається із положень СК України та узгоджується із правовим висновком ВСУ у справі 6-539цс16 до складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з свідоцтвом про шлюб сторони з 02.09.2006 року перебували у шлюбі, який було розірвано за рішенням Артемівського міськрайонного суду від 12.01.2015 року.

Судом встановлено із нотаріально засвідченої заяви від 17.12.2012 року та відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області від 14.06.2017 року і не оспорюється відповідачем ,що за час шлюбу сторонами за спільні кошти був придбаний транспортний засіб автомобіль марки FIAT DOBLO PANORAMA 2008 року випуску, тип ТЗ – легковий фургон, колір червоний, двигун V =1368 куб. см, шасі (кузов, рама) № ZFA22300005643968, який був знятий з обліку для реалізації і зареєстровано на підставі довідки-рахунку серії ААВ №352177 від 07.06.2013 року виданої ТОВ «АНТАРЕС –РЕАЛ за позивачкою ОСОБА_1 (на той час -ОСОБА_8В.).В подальшому,16.09.2014 року спірний автомобіль був знятий з обліку для реалізації і зареєстрований на підставі довідки-рахунку серії ВІА № 510758 від 16.09.2014 року виданої ТОВ «АНТАРЕС –РЕАЛ» за ОСОБА_6 , яка , як підтвердив представник відповідача, є його матір'ю.

Рішенням Артемівського районного суду м.Одеси від12.01.2015 року шлюб між сторонами розірваний. Рішення суду набрало законної сили. Домовленості про поділ майна сторони не дійшли.

Шлюбного договору, яким би були визначені частки майна подружжя при розірванні шлюбу сторони не укладали.

Більш того, після розірвання шлюбу ОСОБА_5 ,який не заперечує, що він пішов із сім'ї ,забравши автомобіль і став мешкати за місцем проживання його матері без згоди позивачки був відчужений спірний автомобіль його матері шляхом зняття з реєстрації.

За повідомленням Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області від 14.06.2017 року спірний транспортний засіб перереєстрований на нового власника.

Відповідно до вимог СК України, якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Окрім того, при вирішенні спору суд враховує висновки Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11, за пунктом 30 якою у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав на свій розсуд проти волі іншого з подружжя та не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість ураховується при поділі.

З матеріалів справи вбачається, що спірний автомобіль придбаний сторонами під час шлюбу.

Докази того, що майно набуто за кошти, які належали відповідачу особисто або на підставі договору дарування чи в порядку спадкування, відсутні.

Відповідач розпорядився автомобілем без відома позивача на власний розсуд і не в інтересах сім’ї.

Відповідач не оспорює вартість спірного рухомого майна, що підлягало поділу, яку обумовлено у наданому позивачкою звіті про оцінку виконаному оцінювачем , який має відповідні сертифікати та яка станом на час розгляду справи визначена у розмірі 161014 грн.

Виходячи із загальних правил доказування в цивільному процесі, які ґрунтуються на статтях 12, 81 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Існує правова позиція про те, що в сімейних правовідносинах при поділі спільного майна подружжя передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. У такому разі позивач звільняється від доведення цієї обставини, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач, якщо заперечує протии цього, має довести протилежне (спростувати матеріально-правову презумпцію) (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі № 654/5243/14-ц, постанова Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі 6-843цс17.

Враховуючи особливості даних правовідносин і загальні стандарти доказування на позивача покладається обов’язок довести наявність підстав для поділу спірного майна, при цьому, відповідач має зустрічний обов’язок довести ті обставини, які становлять основу його заперечень.

Ізвказаних принципів прослідковується правило про те, що «хто стверджує, той і доводить».

Надані позивачкою докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для визнання за позивачем права власності на частину спірного майна.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростував наявність підстав для поділу спірного майна. Відповідач помилково вважає, що лише позивачка у даному випадку повинна надавати докази.

Враховуючи викладене, суд погоджується із доводами позивачки, що спірне майно є об’єктом спільного майна подружжя, а вимоги позивачки про стягнення половини вартості спільного майна подружжя є обґрунтованими та доведеним в процесі розгляду справи.

Судом перевірені доводи представника відповідача щодо неможливості, за його думкою, визнання спірного автомобіля об’єктом спільної власності,оскільки цей автомобіль вже належить на праві власності іншій особі. Даючи оцінку цьому доводу суд зазначає, що при визнанні спірного автомобіля об’єктом спільної сумісної власності на період шлюбних відносин ,суд не вирішує питання щодо права власності на спірний автомобіль, як помилково вважає представник відповідача, а лише встановив підставу для поділу спірного автомобіля та стягнення компенсації на користь позивачки.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Доводи представника позивачки щодо скрутного матеріального становища позивачки внаслідок заборгованості відповідача по аліментам суд не приймає, оскільки позивачкою не надані докази щодо її доходу.

Згідно p квитанцією від 27 жовтня 2016 року (а. с.1) позивачкою було сплачено 551 грн. 20 коп. судового збору. Виходячи із вартості половини спірного майна, яку суд вирішив стягнути, з позивачки в дохід держави слід стягнути 253 (двісті п’ятдесят три) грн. 87 коп.

Судовий збір у сумі 805 (вісімсот п’ять) грн. 07 коп. на користь держави у зв’язку із поділом спільного майна підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 141, 206, 258-259, 263, 265 Цивільно-процесуального кодексу України, статтями 60 , 69-72 СК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя- задовольнити.

Визнати об’єктом права спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки FIAT DOBLO PANORAMA 2008 року випуску, тип ТЗ – легковий фургон, колір червоний, двигун V =1368 куб. см, шасі (кузов, рама) № ZFA22300005643968.

В порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, вартість 1/2частини автомобіля марки FIAT DOBLO PANORAMA 2008 року випуску, тип ТЗ – легковий фургон, колір червоний, двигун V =1368 куб. см, шасі (кузов, рама) № ZFA22300005643968 у розмірі 80 507 (вісімдесят тисяч п’ятсот сім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 253 (двісті п’ятдесят три) грн. 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у сумі 805 (вісімсот п’ять) грн. 07 коп.

На підставі частини 6 статті 259 ЦПК України відкласти складання судового рішення у повномуобсязі на строк десять днів з дня закінчення судового розгляду справи.

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні14 травня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.П.Харченко