Рішення № 74067534, 19.03.2018, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/313/18

381/197/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Криворучко А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Фастів цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження запозовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Факел» про виплату заробітної плати, виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 13191,10 грн. та моральну шкоду в сумі 4000,00 грн..

Свій позов мотивує тим, що він з 05 липня 2012 року по 19 червня 2017 року працював на посаді слюсаря з механоскладальних робіт 4-го розряду ремонтно-механічної дільниці Приватного акціонерного товариства «Факел». Позивач зазначає, що починаючи з 03 січня 2017 року по 19 червня 2017 року відповідач не виплачував йому заробітну плату, посилаючись на відсутність коштів. 19 червня 2017 року він звільнився за власним бажанням з ОСОБА_2 «Факел», однак після його звільнення з роботи розрахунок з ним здійснений не був. Всього станом на 19 червня 2017 року заборгованість відповідача по заробітній палаті становить 13191 грн. 10 коп.. Оскільки, відповідач в добровільному порядку відмовився виплатити заборгованість по заробітній платі внаслідок відсутності грошових коштів, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Між тим, до відкриття провадження у справі від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, а саме позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 5991 грн. 10 коп. та моральну шкоду в розмірі 4000 грн. Заяву мотивував тим, що відповідач ОСОБА_2 «Факел» частково погасив заборгованість по заробітній платі, а саме перерахувавши йому на банківську картку 7200 грн. 00 коп. зазначив, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Ухвалою суду від 26 січня 2018 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, та вирішено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа виникає з трудових правовідносин, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв'язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, відповідно до частини 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач з 05 липня 2012 по 19 червня 2017 року працював на посаді слюсаря з механоскладальних робіт 4-го розряду ремонтно-механічної дільниці Приватного акціонерного товариства «Факел» та був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. (а.с.7-11).

За даними довідки від 17 січня 2018 року за № 05, виданої Приватним підприємством «Факел», вбачається, що з січня 2017 року по липень 2017 рік, включно позивачу було нараховано 17689,54 грн., а сума до сплати складає – 13191,10 грн.. (а.с.6).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. ОСОБА_2 на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 ч.1 КЗпП України).

При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст. 238 КЗпП України).

Як передбачено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата при звільненні. Між тим, сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. До того ж, під час розгляду справи судом не встановлено вини ОСОБА_1, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки розрахунку по заробітній платі.

Згідно довідки відповідача № 5 від 17.01.2018 року, позивачу в період з січня 2017 року по червень 2017 року (включно) було нараховано 17689 грн., однак, з врахуванням проведених обов'язкових відрахувань та обов'язкових платежів до державного бюджету по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі заборгованість перед позивачем за вказаний період складає, 13191,10 грн..

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у несвоєчасній виплаті грошових коштів по заробітній платі є вина відповідача, протилежного суду надане не було, та з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5991 грн. 10 коп.

Що ж стосується позовної вимоги про відшкодування позивачеві відповідачем ПАТ «Факел» моральної шкоди, то суд вважає дану вимогу не обґрунтованою, з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода - це шкода, заподіяна працівникові поведінкою особи, яку можна характеризувати як неетичну, таку, що суперечить системі поглядів і уявлень, які регулюють поведінку людей у суспільстві. Під моральною шкодою розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Під моральною шкодою слід розуміти також втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Так, статтею 237-1 КЗпП передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

У вказаній Постанові ПВСУ зазначено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування передбачено спеціальним законодавством, зокрема: ст. 237-1 КЗпП та іншими (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Проте, позивачем всупереч норм чинного законодавства, не зазначено в чому саме полягає завдана йому моральна шкода, не надано доказів, які б підтверджували характер порушення його прав, доказів на підтвердження його моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв'язків, а тому, виходячи з вищенаведеного, суд, враховуючи принципи розумності, виваженості та справедливості, вважає, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягується з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп..

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ЗУ «Про оплату праці», ст. ст. 3, 4, 6, 94-95, 115, 116, 117, 238, 237-1 КЗпП України, правовими позиціями ВСУ, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 19, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Факел» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 5991 (п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто одна) грн. 10 (десять) коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Факел» на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп..

В решті позову відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія СК 598647, виданий Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області, 16 серпня 1997 року, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Приватне акціонерне товариство «Факел», код ЄДРПОУ 04601469, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, Промвузол, Завокзалля, тел. (04565)6-65-38.

Повний текст рішення виготовлено 19.03.2018 року.

СУДДЯ